Трансформація народної сакральної архітектури і живопису Марамороша у XVII- XVIII століттях як відображення динаміки європейської культури

У ході дисертаційного дослідження було використано такі методи: аналітичний – у вивченні філософської, естетичної і культурологічної літератури для формування методологічних засад дослідження трансформації народної сакральної архітектури і живопису Марамороша у XVII-XVIII століттях; системний – для дослідження впливу європейських художніх стилів на українське народне сакральне мистецтво, а також з’ясування специфіки відображення європейської “картини світу” XVII-XVIII століть у народній сакральній архітектурі і живопису Марамороша; історичний – у реконструкції “картини світу” XVII-XVIII століть у Європі і лінії розвитку в її контексті народної сакральної архітектури і живопису Марамороша цього ж періоду; компаративний – у виявленні загальноєвропейських, національних та етнолокальних ознак народної сакральної архітектури і живопису Марамороша XVII-XVIII століть; метод моделювання – у реконструкції “первісного образу” пам’яток дерев’яної сакральної архітектури Марамороша XVII-XVIII століть; мистецтвознавчий – для дослідження композиційно-стильових особливостей тих із цих пам’яток регіону, які не знайшли достатнього висвітлення у науковій літературі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертанткою вперше:

- запропоновано світоглядно-стильовий підхід до вивчення художніх явищ української народної культури, що дозволяє розглядати їх у контексті загальних культуротворчих процесів окремих періодів;

- узагальнено художні особливості європейської “картини світу” XVII-XVIII століть у проекції на сакральне професійне та народне українське мистецтво Закарпаття у його барочних зразках;

- визначено специфічні риси відображення останньої у народній сакральній архітектурі і живописі Марамороша та культурні традиції, які обумовили їх світоглядно-стильову суперечливість; руйнування традиційних для православної культури канонів у творчості внаслідок експансії мистецьких форм, які змістовно відповідали потребам католицької церкви за умов контрреформації;

- розглянуто етапи розвитку сакральної архітектури і живопису Марамороша в контексті загальних тенденцій, які характеризують процес формування української культури в цьому регіоні; вони доводять, що ці форми народного сакрального мистецтва, незважаючи на постійний вплив західноєвропейського художнього ареалу, зберігають у собі ментальну спорідненість з українською етнокультурою. Тому в них зміна стильових систем, що відбувається у сусідніх європейських країнах, простежується тільки на рівні окремих елементів, котрі опосередковуються у традиційних художніх прийомах, успадкованих за часів Київської Русі;

- на архівних матеріалах реконструйовано “первісний образ” пам’яток дерев’яної сакральної архітектури Марамороша та впроваджено у науковий обіг нові дані мистецтвознавчого характеру, котрі дозволяють цілісно розглядати архітектурно-конструктивні та стильові особливості образотворчого оформлення не тільки марамороських церков, а й Закарпаття в цілому.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є внеском як до теоретичної розробки питання щодо специфіки трансформації української народної сакральної архітектури і живопису XVII-XVIII століть на теренах, що знаходяться на пограниччі Східної і Західної Європи, так і практичних проблем, пов’язаних з реконструкцією пам’яток народної сакральної архітектури і живопису Марамороша XVII-XVIII століть.

Сформульовані в дисертації основні теоретичні положення і висновки можуть стати теоретичним підґрунтям у науково-дослідницькій та викладацькій роботі, при розробленні й викладанні нормативних та спеціалізованих курсів з теорії та історії культури, естетики, мистецтвознавства, а також для наукової реставрації пам’яток народної сакральної дерев’яної архітектури і живопису Марамороша XVII-XVIII століть.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації оприлюднені у формі наукових доповідей і виступів на міжнародному конгресі, міжнародних, національних та регіональних конференціях, а також у наукових дискусіях і на “круглих столах” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Нідерландському інституті історії мистецтва (Гаага) та Інституті Шведської церкви (Стокгольм).

Окремі аспекти роботи доповідались на: VI Всесвітньому Конгресі дослідження Центральної та Східної Європи (VI World Congress for Central and East European Studies, Тампере, Фінляндія, 2000 р.) ; III Всесвітньому форумі українців (Київ, 2001 р.) ; III Міжнародній науковій конференції “Творчість. Культура. Гуманізм” (Київ, КПІ, 1993 р.) ; IV Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість як предмет міждисциплінарних досліджень та навчання” (Київ, НТУУ “КПІ”, 1997 р.) ; V Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму” (Київ, НТУУ “КПІ”, 1999 р.) ; VI Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість свободи як свобода творчості” (Київ, НТУУ “КПІ”, 2001 р.) ; науково-практичній конференції “Охорона історико-культурної спадщини: історія та сучасність” (Київ, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, 1996 р.).

Фотоматеріали дослідження архітектури та живопису Марамороша експонувались на персональних виставках в Українському домі у м. Києві (1993 р.) ; в музеях міст Чернігова (1993 р.), Новгорода-Сіверського (1995 р.), у Національному технічному університеті України “КПІ” (1999, 2001 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у монографії; десяти статтях, шість з яких – у виданнях, затверджених рішеннями ВАК України як фахові з філософських наук, і п’яти матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел (259 найменувань, в тому числі 45 іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінку, основний зміст її викладено на 168 сторінках.

 

 

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено предмет і об’єкт дослідження, сформульовано основну мету і завдання для її досягнення, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, їх апробацію, наведено публікації, подано структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження народної сакральної архітектури і живопису Марамороша у XVII-XVIII століттях” висвітлюється ступінь наукового розроблення проблеми та визначається