Транснаціональні банки в економіці України

Тому зараз багато транснаціональних банки пов'язують своє майбутнє зі здатністю створити надійні основи на всіх ринках світу і пропонувати досить повний асортимент фінансових послуг, концентруючи свою увагу в першу чергу на операціях з цінними паперами, плануванні інвестицій, кредитуванні промисловості, лізингу, факторингу тощо, вдосконаленні функціонування кореспондентських мереж, маркетингу, створення конкурентних стратегій. Це все має особливе значення у справі мобілізації капіталів транснаціональними банками, у розширенні ресурсної бази й у створенні нових можливостей для розміщення фінансових засобів. При пошуку недорогих джерел капіталів ТНБ використовують значне різноманіття організаційних структур для обслуговування міжнародної діяльності. До основних організаційних форм в транснаціональному банківському секторі відносяться банківські відділення. філії, спільні компанії, іноземні компанії.

Представництво є найпростішою формою присутності ТНБ на міжнародних ринках. Ця установа з обмеженим набором послуг, з недорогими гнучкими організаціями, які активно займаються пошуком нових споживчих структур і служать своєрідною з'єднувальною ланкою для підтримки контактів з постійними клієнтами ТНБ. Найбільш поширеною організаційною одиницею для більшої частини ТНБ є банківські відділення. Як правило, іноземні відділення орієнтуються переважно на комерційних споживачів. Закордонні відділення не представляють собою самостійних юридичних одиниць, це підрозділи однієї банківської транснаціональної корпорації. Зазвичай вони мають такі ж повноваження і можливості обслуговування, як і національні відділення ТНБ, але підпорядковуються іншим правилам регулювання. Багато ТНБ засновують або набувають дочірні компанії за кордоном. В правовому відношенні це самостійні корпорації, тому якщо головний банк виявляється банкрутом, це необов'язково тягне за собою закриття дочірніх компаній. Дочірню компанію також можна закрити, не надавши негативного впливу на головний банк, як це було, наприклад, на Філіппінах, коли був закритий філія банку Сіті Банку з Нью-Йорка. Вельми часто дочірні компанії використовуються замість відділень відповідно до місцевими правилами регулювання або заради податкових вигод. ТНБ, які стурбовані можливістю піддатися ризику при виході на нові зарубіжні ринки, не володіючи при цьому необхідними знаннями та контактами з місцевою клієнтурою або маючи намір пропонувати такі види послуг, які не мають права надавати саме банківські організації, можуть вибрати варіант входження в спільне підприємство з однією з іноземних фірм

Філії, які створюються відповідно до закону Еджа – це самостійні корпоративні одиниці, які є філіями або американських, або будь-яких іноземних банків, що діють в Сіга.

Таким чином, існують досить різноманітні організаційні структури функціонування ТНБ, які характерні для сучасного етапу глобалізації фінансового ринку. Необхідно зазначити, що діяльність ТНБ строго регулюється як на батьківщині цих банків, так і в країнах, на території яких ТНБ функціонують. У той же час проявляється тенденція і до регулювання міжнародної банківської справи Але в даний час все більше число країн визнає необхідність координації на заході з регулювання, щоб всі ТНБ, що діють в масштабах світового господарства, підпорядковувалися єдиними правилами. Майже повсюдно існує прагнення для забезпечення схоронності коштів вкладників, яке знаходить своє вираження в певних законах і нормах, що обмежують схильність транснаціональних банків до ризику, а також в правилах, які визначають мінімальну суму акціонерного капіталу. Крім того, діяльність ТНБ регулюється в напрямку стабілізації зростання фінансових і кредитних операцій, проводиться контроль курсів іноземних валют, є правила, що обмежують витік дефіцитного капіталу, або норми, які покликані захистити ТНБ від зовнішньої конкуренції. Держава регулює створення нових банків, дає дозвіл на використання тих чи інших видів депозитів або інших фінансових інструментів для мобілізації коштів. Серйозно перевіряються якість і достатність банківського капіталу. Таким чином, склалася система регулювання з боку материнських та приймаючих держав, і, дійсно, гостро стоїть проблема розвитку регулювання діяльності ТНБ на глобальному рівні. Велика увага в діяльності ТНБ приділяється маркетинговим стратегіям. Вони пов'язані з виробленням загальних конкурентних стратегій ТНБ і спрямовані на вивчення міжнародних ринків і надання банківських послуг, що є одним з найбільш ризикових заходів для банку. Процес маркетингового розвитку нових банківських послуг можна розбити на наступні етапи:

- розробка нових ідей, формулювання суті, природи і кінцевої мети можливої нової послуги;

- пошук того, кого вона може залучити, аналіз відповідності нової послуги цілям ТНБ, дослідження фінансових потреб банківських клієнтів і сегментів ринку, якому можна надати нові послуги, визначення рівня попиту на нові послуги для покриття витрат на виробництво, рекламу і розповсюдження будь-якої з цих послуг, а також прогнозування їх вкладу в загальні доходи банку, аналіз відповідності ринку нових послуг існуючим службам і персоналу ТНБ, розробка планів маркетингу, що дозволяє довести до відома клієнтів, що ТНБ пропонує нову послугу, на основі перших отриманих результатів прийняття рішення про те, чи варто продовжувати надання нового банківського або ж його треба виключити. Найвдаліші стратегічні розробки та пропозиції нових банківських послуг ґрунтуються на фундаментальних концепціях маркетингу-диференціації послуг і сегментації ринку.

Диференціація послуг досягається тоді, коли ТНБ зміг переконати клієнтів у тому, що вони є єдиною у своєму роді установою як по