Транснаціональні банки в економіці України

Нижче наведені 10 ТНБ в порядку спадання розмірів їхніх активів

 

 

На початку XXI століття світовий ринок, що складається з регіональних фінансових центрів, охоплює більше тисячі ТНБ, найбільші з яких згрупувалися в першій сотні ТНБ світу.

Сучасні транснаціональні банки відрізняються тим, що їх зовнішня діяльність стала помітним генеруючим фактором розширення і розвитку процесу глобалізації господарських зв'язків більшості країн світу. Принципова відмінність ТНБ від національних банків складається головним чином у володінні власною, створеної ними розгалуженої міжнародної банківської мережі, яка дозволяє їм оперативно, вчасно і до місця реагувати на запити клієнтів в особі ТНК і менш великих інвесторів (аж до фірм малого бізнесу), задовольняючи їх потреби у фінансових ресурсах для ефективного ведення міжнародного бізнесу.

Високий ступінь захищеності практично всіх операцій ТНБ, надання високих гарантій на чинені угоди, іншими словами, гарний ступінь захисту від можливих ризиків у даній області перш за все, досягається за рахунок величезних коштів, які мають ТНБ, а також за рахунок політики високонадійних клієнтів, з якими відбуваються угоди і яким ТНБ роблять послуги, а також за рахунок політики вибору «надійної» країни в процесі розміщення філій і проведення операцій на закордонних ринках. І в даному випадку дуже важливим стає оцінка ризиків, пов'язана з політичною і економічною ситуацією в тій країні, де транснаціональний банк збирається проводити які-небудь операції чи розміщати свою філію, транснаціональні банки сприяють просуванню продуктивного капіталу на закордонні ринки Транснаціональні банки за рахунок міжнародних фінансових зв'язків часто виступають гарантом національних виробників при здійсненні міжнародних розрахунків, зокрема, акредитивів.

ТНБ відіграють велику роль у здійсненні експортної політики країни, і, з іншого боку, отримують достатньо надійних клієнтів і проводять менш ризиковані операції.

Таким чином, кожен з ТНБ в ході здійснення своєї діяльності стикається з особливостями в законодавствах і способах регулювання банківської сфери тієї країни, в якій він безпосередньо розташований і виявляє ділову активність. Саме тому на обличчя деякі розбіжності в здійсненні тих чи інших операцій транснаціональними банками, що свідчить про високий ступінь їх здатності адаптації до навколишнього їхньому середовищі.

 

 

На початку XXI ст. частка іноземних операцій в провідних банках світу складає більше 30% від загального обсягу їхньої діяльності та сукупного прибутку. Географічна експансія і консолідація банків вийшла далеко за межі окремих країн. Провідні банки світу перетворюються на потужні універсальні фінансові конгломерати, які ведуть боротьбу за клієнтів по всьому світу.

Головним напрямком розвитку міжнародного банківського бізнесу стала транснаціоналізація банківської діяльності, розвиток та укріплення позицій транснаціональних банків (ТНБ) на міжнародних фінансових ринках. Основними передумовами транснаціоналізації стали:

- концентрація та централізація банківського капіталу;

- розвиток і укріплення позицій фінансово-промислових груп;

- підвищення конкуренції на національних ринках;

- виникнення ринку євровалют та інших глобальних фінансових ринків;

- створення глобальної інформаційно-фінансової мережі, яка значно полегшувала процес переміщення капіталу;

- зростання необхідності в забезпеченні фінансовими ресурсами транснаціональних корпорацій (ТНК) тощо.

На жаль, певна «ізольованість» України від загальносвітових тенденцій розвитку процесів транснаціоналізації не дає їй можливості бути повноцінним суб’єктом, а не об’єктом, міжнародної фінансової діяльності. Відсутність в Україні власних потужних ТНК і ТНБ значно послаблює її позиції на міжнародній фінансовій арені та обмежує конкурентоспроможність всієї економіки.

Фундаментальні теоретичні основи транснаціоналізації банківського капіталу були закладені зарубіжними вченими М. Беретом, Е. Брігхемом, Н. Бріммером, Й. Гідді, М. Леві, М. Потером, П. Роузом, У. Шарпом. Загальні питання транснаціоналізації банків висвітлені в працях вітчизняних вчених О. Білоруса, Д. Лук´яненка, Ю. Макогона, А. Мороза, В. Новицького, Є. Панченка, Ю. Пахомова, А. Філіпенка та інших.

Невирішені питання та проблеми. Переважна більшість робіт з питань транснаціоналізації присвячена розвитку міжнародного банківського бізнесу та процесам становлення ТНБ у провідних країнах світу. Однак транснаціоналізація банківської діяльності та перспективи її розвитку в Україні досліджено недостатньо, що викликає необхідність проведення аналізу в цій сфері.

Процеси транснаціоналізації банківської діяльності, які набули широкого розвитку в другій половині минулого століття, викликали значні зміни в організаційній структурі, менеджменті та стратегічних напрямках діяльності провідних банків світу. Великі міжнародні банки, які в даний час сконцентровані в трьох основних регіонах (США, Західна Європа та Південно-Східна Азія), фактично є своєрідними фінансовими центрами, через які проходять основні фінансові потоки світу.

На сьогодні існує 13 фінансових центрів, основними з яких є Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Франкфурт-на-Майні, Цюрих та Гонконг. Серед зазначених центрів найбільша кількість іноземних банків та їхніх філій розміщена в Лондоні – більше 600. До того ж в Лондоні реєструється найбільша частка транснаціональних банківських операцій – близько 14%.

Зазначимо, що до середини 80-х pp. XX ст. провідні позиції на міжнародних фінансових ринках займали американські ТНБ. Згодом, завдяки загальному економічному розвитку економіки, лідерство захопили японські ТНБ. Фінансова криза кінця 90-х pp. XX ст. значно послабила позиції японських ТНБ, які знов відійшли на «другий план».

У наш час конкуренцію американським банкам складають європейські ТНБ, які швидко