Транснаціональні банки в економіці України

Товарна експансія (розвиток продукту) – стратегія розробки нових або вдосконалення існуючих товарів з метою збільшення продажів. Компанія може здійснювати таку стратегію на вже відомому ринку, відшукуючи і заповнюючи ринкові ніші. Дохід у цьому випадку забезпечується за рахунок збереження частки на ринку в майбутньому. Така стратегія найбільш переважна з точки зору мінімізації ризику, оскільки компанія діє на знайомому ринку.

Стратегія розвитку ринку. Дана стратегія направлена на пошук нового ринку або нового сегмента ринку для вже освоєних товарів. Дохід забезпечується завдяки розширенню ринку збуту в межах географічного регіону, так і поза ним. Така стратегія пов'язана зі значними витратами і більш ризикована, ніж обидві попередні, але більш доходна. Проте вийти безпосередньо на нові географічні ринки важко, так як вони зайняті іншими компаніями.

Стратегія диверсифікації передбачає розробку нових видів продукції одночасно з освоєнням нових ринків. При цьому товари можуть бути новими для всіх компаній, що працюють на цільовому ринку або тільки для даного господарюючого суб'єкта. Така стратегія забезпечує прибуток, стабільність і стійкість компанії у віддаленому майбутньому, але вона є найбільш ризикованою і дорогої.

Перевагами використання планування по матриці І. Ансоффа є наочність і простота застосування. Недоліки використання планування по матриці І. Ансоффа це одностороння орієнтація на зростання і обмеження в розрізі двох характеристик (продукт – ринок). Але матриця Д. Абеля, фактично виправила недоліки моделі запропонованої І. Ансоффом. Абель запропонував визначати область бізнесу в таких трьох вимірах:

• обслуговуються групи покупців;
• потреби покупців;
• технологія, використовувана при розробці і виробництві продукту.

 

Першим найважливішим критерієм оцінки по матриці Абеля є відповідність даної галузі загальному напрямку діяльності компанії, з тим, щоб використовувати синергічний ефект у технології та маркетингу Іншими критеріями вибору є привабливість галузі і «сила» бізнесу (конкурентоспроможність).

Таким чином, діяльність ТНБ досягла дійсно величезних масштабів. Підводячи підсумок, хотілося б виділити основні риси, притаманні діяльності ТНБ, а саме:

• міжнародний характер банківських операцій, який в першу чергу досягається за рахунок могутніх філіальних мереж по всьому світу і освоєння нових інформаційних технологій, які дозволяють здійснювати операції в міжнародному масштабі.
• універсалізація діяльності ТНБ. Транснаціональний банк перетворюється в так званий «супермаркет» фінансових послуг, в якому клієнт може одержати практично будь-яку фінансову послугу, що існує в світі на даний момент.
• освоєння нових видів фінансових послуг можливих ринків відбувається насамперед у результаті твердої конкуренції з боку небанківських інститутів.
• високий ступінь захищеності практично всіх операцій ТНБ, надання високих гарантій на чинені угоди, іншими словами, гарний ступінь захисту від можливих ризиків у даній області. Це насамперед досягається за рахунок політики високонадійних клієнтів, з якими відбуваються угоди і яким ТНБ роблять послуги, а також за рахунок політики вибору «надійної» країни в процесі розміщення філій і проведення операцій на закордонних ринках. І в даному випадку дуже важливим стає оцінка ризиків, пов'язана з політичною і економічною ситуацією в тій країні, де транснаціональний банк збирається проводити які-небудь операції чи розміщати свою філію.

Таким чином, гігантські фінансові імперії, якими і є ТНБ надають широкий круг різних банківських послуг, починаючи від найпростіших операцій, що виконуються агентствами банку до великомасштабних операцій з ТНК та іншими світовими фінансовими організаціями. І не можна не відзначити, що будь-яка операція, що проводиться ТНБ мають свою специфіку, пов'язану з міжнародною діяльністю банку.

 

 

На початку XXI ст. масштаби діяльності ТНБ значно збільшилися завдяки відкриттю східноєвропейського і пострадянського просторів, зростання Китаю як світової фабрики з виробництва електроніки, взуття та текстилю, а тепер і легкових автомобілів і найбільшого ринку збуту, лібералізації міжнародної торгівлі і руху капіталу насамперед в акціонерний капітал. За статистикою загальна кількість ТНБ оцінюється більш ніж в 150 одиниць. Вони мають у своєму розпорядженні більш ніж 5 тис. відділень.

У 2009 р. перелік 50 найбільших транснаціональних банків очолює компанія «Сітігрупп» (США), за нею йде «ЮБС» (Швейцарія) і «Альянц» (Німеччина). У сукупності фінансові ТНК із Франції, Німеччини, Японії, Великобританії і США займають 74% провідних позицій списку. У Клубі 500 транснаціональним банкам належать 74 позиції. Їх сукупна капіталізація становить понад 3 трлн. дол. США. Тут першість також тримають банки США, але транснаціональні банки розташовані сьогодні на всіх континентах земної кулі. В Європі найбільших з них налічується 32, в Північній Америці – 21, в Південно-Східній Азії – 10, в Африці -5, в Австралії – 4, в Південній Америці – 2. Крім того, в клуб 500 включені 18 компаній, що надають спеціалізовані фінансові послуги. Загальна їх капіталізація становить майже 570 млрд. дол. З них 14 фінансових ТНК належать США і по одній – Італії, Японії і Тайваню (провінція Китаю).

У діяльності ТНБ чимало проблем. Одна з найгостріших – проблема зовнішньої заборгованості, яка проявляється для них більш болісно. Вирішувати вони її намагаються, проводячи в країнах-боржниках специфічну кредитну політику (аж до кредитної дискримінації та блокади). У сучасному розвитку транснаціональних банків простежуються дві взаємозалежні тенденції. Одна з них – все більш тісну співпрацю з транснаціональними