Транснаціональні банки в економіці України

Особливе місце серед організаційних структур ТНБ займають закордонні філії банку. В даний час великі транснаціональні банки (наприклад, базовані в США) маю філії майже в кожному іноземному грошовому ринку і практично обов'язково в міжнародних фінансових центрах. Багато філії пропонують повний набір банківських послуг для національних і міжнародних компаній, для фізичних осіб.

Крім філій за кордоном великі банки можуть створювати підрозділи іншого типу – дочірні банки чи спільні банки. Зарубіжний дочірній банк являє собою іноземну компанію, в якій вітчизняний батьківський банк володіє контрольним пакетом акцій або володіє іншим контролем. Спільний банк – це іноземна компанія, в якій батьківський вітчизняний банк не володіє контрольним пакетом акцій.

Транснаціональні банки створюють дочірні банки насамперед для поліпшення своєї міжнародної конкурентної позиції, мінімізації іноземних податкових зобов'язань, а також використовують можливості, які представляє дана організаційна форма. Більшість же великих банків воліють оперувати через власні філії. Але дочірні банки можуть бути використані в тих країнах, де заборонені іноземні філії. Дочірні банки одночасно обслуговують місцевих клієнтів і працюють в інтересах батьківського банку, виконуючи, зокрема, операції, заборонені для головного офісу в батьківській країні.

Спільний банк засновується декількома різними банками, які ділять власність і в деяких випадках управління банком. Така форма дозволяє банкам з різних країн мати операційну одиницю в країні, в якій не дозволені філії, що належать нерезидентам, або в якої обмежена діяльність іноземних банків. Більшість спільних банків є власністю ведучих міжнародних банків, однак, у спільних банках беруть участь і малі банки, які бажають бути присутніми на окремих іноземних ринках.

Будь-яка з наведених вище організаційних форм має свої переваги і недоліки. Транснаціональний банк повинен прагнути раціоналізувати свою міжнародну фінансову мережу, що складається з того чи іншого набору раніше перерахованих організаційних підрозділів, з метою ефективного виконання заявок корпоративних, урядових, банківських чи індивідуальних клієнтів, а також для ефективного здійснення валютно-фінансових операцій за свій власний рахунок.

Отже, транснаціональний банк, який має намір розширити свою міжнародну діяльність, має можливість вибору організаційно-інституціональної форми, кожна з яких має свої певні переваги і витрати. Останнім часом розвивається тенденція, яка полягає в тому, що транснаціональні банки стають все більш складними організаціями. Одночасно з ростом ТНБ звичайно розширюють перелік пропонованих послуг, операцій, представляють усе більш складні схеми кредитування. Паралельно з цим процесом з'являються нові підрозділи, що допомагають керівництву банку більш ефективно розподіляти і контролювати ресурси.

 

 

Останнім часом розвивається тенденція, яка полягає в тому, що транснаціональні банки стають все більш складними організаціями. Одночасно з ростом ТНБ звичайно розширюють перелік пропонованих послуг, операцій, представляють усе більш складні схеми кредитування. Паралельно з цим процесом з'являються нові підрозділи, що допомагають керівництву банку більш ефективно розподіляти і контролювати ресурси. В умовах, коли світова валютна система нестабільна коли різко знецінюється то одна, то інша валюта, найбільші банки змушені стежити за рівновагою своїх ресурсів. Для цього ресурси банку перекидаються з одного підрозділу в інший й одночасно переводяться з однієї валюти в іншу. Таке маневрування дозволяє ТНБ не тільки уберегти від знецінювання частину внесків, але і робити вигідні їм валютні спекуляції. Діяльність ТНБ тісно пов'язана з діяльністю ТНК – компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах.. Звідси випливає широкий спектр послуг, що надаються банками безпосередньо для ТНК:

• кредитування з метою фінансування їх діяльності
• продаж та розміщення цінних паперів, зберігання акцій, облігацій, виплата за дорученням ТНК дивідендів
• здійснення готівкових та безготівкових розрахунків, валютні операції, операції з золотом
• управління капіталами клієнтів або трастові операції.

Таким чином ТНБ беруть безпосередню участь в капіталі ТНК. Крім ТНК в ролі клієнтів ТНБ можуть виступати:

• імпортери та експортери, яким необхідно профінансувати свою міжнародну торгівлю
• кореспондентські банки, котрі потребують коштів для фінансування торгових чи інвестиційних операцій своїх клієнтів
• великі фірми, які потребують фондах для закордонних інвестицій, контролю над процентним і валютно-курсовим ризиком
• іноземні уряди, яким потрібні гроші для фінансування дефіциту платіжного балансу або для виконання програм розвитку

Потрібно зазначити, що при дослідженнях потенційних і діючих клієнтів, транснаціональний банк особливу увагу приділяє саме цим групам. Отже, одним з основних видів діяльності ТНБ є прийом вкладів. Дана послуга являє собою операцію, характерну для банків будь-якого рангу Для транснаціональних банків ця операція придбала особливості, пов'язані з міжнародним розмахом їхньої діяльності. Мобілізація капіталів, їх перерозподіл з країни в країну з метою отримання максимального прибутку, висока гнучкість в управлінні ресурсами – все це відмінні риси операцій ТНБ від операцій національних банків. Потрібно відзначити, що ТНБ охоплюють усі види заощаджень, починаючи від урядових і закінчуючи дрібними вкладниками.

Наступний вид великого банківського бізнесу – розрахункові операції. І тут головні клієнти банків – ТНК. Особливість розрахункових операцій ТНБ полягає в тому, що вони ведуться одночасно в декількох валютах. Як відомо, ТНБ є одним з інституційних підрозділів світового валютного ринку. Вони здійснюють 85-90% валютних угод між собою і на міжбанківському ринку, а також з торгово-промислової клієнтурою. Відповідно до національного банківським або валютним законодавством права банків здійснювати міжнародні операції і валютні