Транснаціональні банки в економіці України

Регулювання банківської діяльності в цілому і функціонування транснаціональних банків займає велике місце в державній політиці різних країн. Міжнародні банки, що оперують в різних країнах, повинні дотримуватися жорсткі правила системи регулювання банківської діяльності. Ці правила стосуються банківських операцій і набору пропонованих послуг, якості і розміру кредитів, достатності власного капіталу, способів його розширення, які використовуються для поліпшення відносин з клієнтурою.

Для транснаціональних банків насамперед характерна розгалужена мережа філій по всьому світу і міжнародний характер діяльності. Але в будь-якій країні, де вже існує філія, або де транснаціональний банк збирається його відкрити, існують свої особливості регулювання та нагляду за діяльністю банків. Дані особливості ретельно вивчаються банком і дане дослідження має велике значення для оцінки зовнішніх чинників в країні і має величезний вплив на подальші дії банку.

Для зниження рівня ризику, прийнятого на себе кредитними організаціями, їх діяльність регулюється відповідними законами, нормами, що регламентують різні аспекти банківської практики.

Наприклад, у Німеччині контроль над освітою філій та відділень банків є засобом, що запобігає розширення слабких банків. Крім того, контроль і нагляд за діяльністю закордонних філій банків дозволяють в певній мірі не допускати відтоку коштів за кордон і зменшують можливість банків обходити встановлений порядок ведення валютних операцій. Наглядові органи дають дозвіл на відкриття філій лише в тому випадку, якщо, на їхню думку, банк має достатній капітал і кваліфікованими керівними кадрами, здатними забезпечити нормальну роботу створюваних підрозділів.

В Італії, незважаючи на те, що для відкриття нових банківських філій вже не обов'язково отримувати попередній дозвіл від Банку Італії, наглядові органи можуть не допустити розширення філіальної мережі банку, якщо з їх точки зору банк не володіє необхідними фінансовими ресурсами або відповідними керуючими кадрами. Дозвіл же на банківські злиття, які дуже часто використовуються в практиці транснаціональних банків з іншими організаціями. Банк Італії видає з урахуванням фінансового стану кожного банку, який бере участь в даному процесі, оцінки рівня достатності капіталу банку після об'єднання, перспектив отримання доходів, можливостей ефективного управління та ймовірного впливу на конкуренцію в банківській сфері, а також за умови відповідності антимонопольним законам.

Надання ліцензії на створення банку в Нідерландах означає дозвіл на відкриття їм філій у країні. Однак для відкриття зарубіжного філіалу або організації дочірнього підприємства необхідно спеціальний дозвіл. Всі ці особливості ретельно повинні враховуватися при розробці маркетингової стратегії в галузі освоєння нових закордонних ринків транснаціональними банками.

Центральною ланкою в системі нагляду за діяльністю банків більшості країн є документарний нагляд. Його головне завдання полягає в тому, щоб за допомогою постійного контролю виявити на ранній стадії виникнення проблем у банку, розвиток яких може викликати неплатоспроможність і банкрутство банку, та вжити заходів щодо подолання виявлених негативних явищ і тенденцій.

Кожна країна має свої особливості в отриманні первинної інформації про стан банків і дані особливості повинні обов'язково враховуватися при розробці будь-якої стратегії транснаціональним банком.

Наприклад, в Англії, наглядові органи отримують від банків річні баланси, завірені зовнішніми аудиторами, і звіти про деякі види операцій негайно по їх здійсненню.

У Німеччині поточний контроль за діяльністю банків на основі їх щомісячних звітів про платоспроможності, ліквідності і т. п. за підсумками року видається річний баланс і звіт про прибутки і збитки. Крім того, Федеральне відомство по нагляду за кредитними організаціями може вимагати від банків будь-яку інформацію, включаючи бухгалтерські книги та документацію.

В Італії комерційні банки направляють щомісяця до органів нагляду скорочений баланс, щоквартально – звіт про депозити і позиках, раз на рік – річний баланс і звіт про прибутки і збитки. У даній системі передбачені окремі потоки інформації для банківських філій – закордонні і знаходяться всередині країни.

У Нідерландах банки щомісячно подають звітність про свою платоспроможності, ліквідності, заборгованості по країнах, відкритої валютної позиції, прострочених кредитах і резервним відрахувань. Також органи нагляду отримують і річну звітність з розрахунками коефіцієнтів за рік, завірені зовнішніми аудиторами, які також щорічно повинні засвідчувати і одні з щомісячних звітів.

У Франції не завірені зовнішніми аудиторами звіти подаються банком на дискетах раз в квартал. Основна звітність подається раз на півроку (баланс, звіт про прибутки і збитки). Скорочені баланси пересилаються щомісячно, регулярно подаються відомості з анкет, наприклад, про загальну суму сумнівних внутрішніх і зарубіжних кредитів, створених резервних фондах.

У США, де існує дуже жорсткий банківський контроль, банки щоквартально надають повні звіти про свій фінансовий стан і доходи. У всіх країнах банківський нагляд здійснюється одноманітно і складається з ряду послідовних етапів:

• ліцензування
• перевірка звітності
• інспектування на місцях
• контроль за дотриманням банками вимог наглядових органів.

До країн, в яких наглядова діяльність є перевагою виключно центрального банку, відносяться, наприклад, Австралія, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Нідерланди, Нова Зеландія, Португалія.