Транснаціональні банки в економіці України

При здійсненні міжнародних операцій головним джерелом прибутку ТНБ усе-таки залишається надання кредитів.

C інституційної точки зору світовий кредитний і фінансовий ринок являє собою сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. До цих установ належать: приватні фірми і банки, ТНК і ТНБ, фондові біржі (приблизно 40% всіх операцій), державні підприємства, урядові та муніципальні органи, міжнародні фінансові інститути. Інституційна структура світового ринку позикових капіталів стійка на відміну від світової валютної системи, яка періодично піддається реорганізації в результаті її структурного кризи. Операціями на цьому ринку займається приблизно 500 найбільших банків із загального числа банків у світі, що досягає 50 тис. вони розташовані у світових фінансових центрах різних континентів. Інституційна особливість євроринку – виділення категорії євробанків та міжнародних банківських консорціумів. Кістяк утворюють ТНБ – гігантські міжнародні кредитно-фінансові комплекси універсального типу, що мають за кордоном розгалужену мережу філій, що здійснюють операції в багатьох країнах, у різних сферах і валютах.

Таким чином, одним з основних видів діяльності ТНБ є кредитні операції. Транснаціональний банк при цьому здійснює міжнародну кредитну діяльність у декількох формах:

• надає фонди безпосередньо позичальнику
• поміщає фонди на депозит у кореспондентський банк
• укладає контракти з клієнтом про надання фондів протягом деякого майбутнього періоду
• дає зобов'язання повернути кошти іншому кредитору (третій стороні), якщо клієнт не зможе цього зробити.

Основними позичальниками на цьому ринку є ТНК, уряди, міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації. Зараз найбільші банківські об'єднання надають до 40% всіх іноземних кредитів промисловим компаніям у світі. Число позичальників банку з посиленням міжнародного характеру їхньої діяльності росте в не меншому ступені, чим число вкладників. Серед позичальників і транснаціональні корпорації, і національні фірма, і інші банки, і уряду багатьох країн. Є серед них і приватні особи. Це в більшості випадків – найбільші промисловці і банкіри, яким без ризику можна надавати позички і кредити. Наприклад, головними одержувачами кредитів банків США є міжнародні промислові компанії. За транснаціональними компаніями слідують уряду – позичальники. Також в даний час уряд деяких країн планує в майбутньому фінансування житлового будівництва за рахунок кредитів найбільших транснаціональних банків. Ще одна група позичальників ТНБ – іноземні банки.

Кредити надаються практично на будь-який термін і в будь-якій валюті. Раніше, наприклад, банки США видавали міжнародні кредити, головним чином по зовнішньоторговельних операціях. Тепер транснаціональні банки кредитують різноманітні операції своїх клієнтів. Банки видають кредити на будівництво, купівлю обладнання і т. п. Часто боргові зобов'язання іноземних позичальників перетворюються в акції, і тоді транснаціональні банки стають прямими співвласниками заводів, фабрик, компаній у багатьох країнах.

Для проведення кредитних угод головним критерієм у виборі країни є наявність сприятливого економічного і політичного клімату. Інакше кажучи, в країні повинні бути воля дій для іноземного капіталу, визначений рівень розвитку. Дуже важливо і те, чи є гарантії, що не буде націоналізована власність іноземних монополій, не відбудуться зміни в суспільному устрої. Таким чином, аналіз законодавчої бази, особливостей регулювання банківської діяльності в даній країні, облік особливостей оподатковування, оцінка політичного ризику для даної країни виходять на перше місце в дослідженнях для ТНБ.

Транснаціональні банки реалізують таку можливість для ринкової економіки функцію, як вільний перелив капіталу між галузями різних країн. Дотримуючись загальної економічної ситуації в різних країнах, банки кредитують найбільш перспективні галузі економіки.

По-перше, в процесі формування кредитного портфеля транснаціональний банк може виділити як пріоритетний напрямок діяльності споживче кредитування, кредитування реального сектора позички кредитно-фінансовим установам.

По-друге, ТНБ проводить різну кредитну політику вже в рамках кредитування промислових підприємств: кредити промисловим підприємствам з рівномірним кругообігом капіталу, кредитування промислових підприємств з сезонним характером виробництва, позички с / г підприємствам і фермерським господарствам.

Об'єктами банківського довгострокового кредитування можуть бути капітальні вкладення підприємств на витрати по будівництву, придбання техніки. Устаткування, транспортних засобів, будівель і споруд, науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності. Такі позички вигідні великим і середнім підприємствам. Це і є зовнішнє фінансування капітальних вкладень. Джерелом коштів для погашення кредиту звичайно є нерозподілений прибуток, одержання якого реально лише за умови стабільної, високорентабельної діяльності. Довгострокові банківські позички представляються для фінансування капітальних витрат по створенню основних фондів. Зокрема, це будівництво чи придбання будівель і споруд для ведення господарства, придбання техніки, обладнання, транспортних засобів, робочої і продуктивної худоби. Близько 40% кредитів промисловим компаніям у США – короткострокові позики, надані на поповнення оборотного капіталу. Частина цих кредитів