Транснаціональні банки в економіці України

- Особливого значення набуває створення закордонних відділів ТНБ в так званих «податкових гаванях» з метою приховатися прибутків і операцій від оподаткування та угод, заборонених законом. До таких «податкових гаваней» належать Сінгапур, Панама, Бахрейн, острови Карибського моря, Гонконг і Кайманові острови, де ТНБ створив таку кількість філій, яка майже не поступається їх кількості в Західній Європі.

- Формування закордонної мережі ТНБ в значній мірі відрізняється від філіального. В залежності від системи акціонерного контролю з боку ТНБ дочірні та підконтрольні іноземні банки діляться на повністю контрольовані, контрольовані та контрольовані незначною частиною пакета акцій. Якщо перша з них самостійна у правовому відношенні, з власним статутом і капіталом, то дві інші різновиди, хоча і не мають таких привілеїв, але дозволяють ТНБ швидко і з незначними витратами освоїтися на незнайомих ринках, а також отримати прямий доступ до місцевих ресурсів і клієнтів.

- Найбільша кількість, тобто більше половини зарубіжних підрозділів, припадає на транснаціональні банки США, Великобританії, Японії, Франції, ФРН, Швейцарії та Канади;

- Для ТНБ характерна тісна взаємозалежність, переплетіння капіталів, інтересів, незважаючи на найгострішу конкуренцію між ними. Вельми типовою стає тенденція по посиленню міжнародної банківської діяльності, фактичний розділ світового ринку між кількома десятками найбільших банківських монополій, багато масштабних діяльностей на світовому ринку з розміщенню єврооблігацій та євроакцій.

Транснаціоналізація господарської діяльності стала найважливішою рисою розвитку світової економіки в XX столітті. В сучасних умовах вона розглядається в загальному контексті глобалізації, що представляє собою поступово наростаючий в історичному масштабі процес взаємодії різних культур і цивілізацій, що склалися в більш-менш стійких територіальних межах.

Організаційна структура ТНБ і його відділень тісно зв'язана зі стратегічним напрямком діяльності банку в цілому, з його глобальними задачами. Стратегія багато в чому визначає як структуру самого банку, так і структуру всіх служб у банку. Потрібно відзначити, що якщо змінюється стратегія банку, то і змінюється його організаційна структура.

За типом орієнтації організації структура може будуватися за такими принципами:

- За функціональним принципом: даний тип більш розповсюджений серед національних банків, хоча і зустрічається в ТНБ. Для нього характерно глобальне керування, що здійснюється фахівцями, що керують відділами.

- За географічним принципом: даний вид припускає зосередження діяльності банку на визначених регіонах. Його метою є географічне розширення діяльності банку. Саме цьому принципу приділяють увагу транснаціональні банки.

- По товарному чи ринковому принципу: у даному випадку банки орієнтуються на визначені банківські продукти чи галузі. Даний тип у даний час стає більш розповсюдженим і для національних, і для транснаціональних банків.

Потрібно відзначити, що найефективніша структура враховує в собі всі три напрямки. Транснаціональні банки в більшості випадків поєднують географічний і товарно-ринковий принципи, і тим самим забезпечують собі більш ефективну роботу.

Організаційна структура транснаціонального банку і структура його служби досить складна. Виходячи на новий закордонний ринок, ТНБ повинен спочатку вирішити, в якій організаційно-інституційної формі він це здійснить. Дане рішення дуже важливе для подальшої діяльності ТНБ, і воно приймається у відповідності зі стратегією транснаціонального банку і по суті, і по функціональних можливостях, можна назвати наступні:

1.освіта не операційного підрозділу за кордоном (представницького офісу чи просто представництва) для здійснення в основному управлінських і маркетингових функцій для головного банку. Дані функції носять в основному інформаційний, контактний, рекламний і іміджевий характер.

2.освіту міжнародного департаменту (валютного чи зовнішньоекономічного керування) у вітчизняному офісі штаб-квартири ТНБ, встановлення кореспондентських відносин із ряду спеціально відібраних банків за кордоном і проведення міжнародних операцій через кореспондентські міжбанківські канали.

3.установа операційного відділення за кордоном в тій чи іншій доступній для ТНБ організаційній формі (закордонної філії, агентства, дочірнього чи спільного банку) для здійснення повної чи обмеженої діяльності на території перебування і для міжнародних операцій.

Зазвичай транснаціональний банк засновує закордонний представницький офіс у столиці чи ведучому фінансовому центрі закордонної держави, якщо він бажає бути присутнім там, але не має достатнього обсягу очікуваних операцій чи мало інформації про фінансовий ринок даної країни, щоб виправдати витрати, які потрібні для утворення і функціонування філії.

ТНБ може почати свої операції в іншій країні, утворивши у вітчизняному офісі міжнародний департамент. Внутрішня побудова такого відділу керування пристосовується до обслуговування визначених потреб як клієнтів (наприклад, по фінансуванню зовнішньої торгівлі), так і самого банку (наприклад, по валютним ділінговим операціях). Такий відділ чи департамент може бути малим і універсальним або великим та вузькоспеціалізованим.

Міжнародний департамент банку, активного в закордонному бізнесі, є банком у мініатюрі. Так, з одного боку, міжнародний департамент виконує такі ж операції з іноземною валютою, які здійснюються вітчизняним банком у вітчизняній валюті. З іншого боку, міжнародний департамент здійснює ряд операцій, з якими вітчизняні відділення банку можуть не мати справи. Серед таких угод можна назвати наступні:

• Відкриття і виконання комерційних (товарних) акредитивів для обслуговування зовнішньоторговельних операцій клієнтів
• Торгівля іноземною валютою
• Купівля та продаж іноземних банкнот
• Створення