Туристичні ресурси Куби

Республіка Куба займає острівне положення в Карибському морі, між Північною і Південною Америкою і є воротами до Мексиканської затоки. Куба межує з островами Гаїті та Ямайка, півостровом Флорида (США) і Мексикою. Куба – це щось більше, аніж острів – це архіпелаг. Крім острова, що носить ім'я Куба, – найбільшого в Антильскій гряді і острова Хувентуд, територію країни утворюють безліч дрібних островів та острівців.

Незважаючи на порівняно невеликі розміри території Куби, її природні умови характеризуються дуже істотними розходженнями і великою розмаїтістю. Розмаїтість природних умов Куби багато в чому обумовлена її «серединним» географічним положенням на стику тропіків та субтропіків. За тектонічною будовою Куба належить до Антільсько-Карибської області складчастого поясу Кордильєр. Країна знаходиться в зоні високої сейсмічності (до 7-и балів).

Зі складчастими структурами позв'язані нині сильновиснажені родовища міді. Також наявні руди марганцю, родовища бокситів. Але головне мінеральне багатство Куби, що має світове значення – це запаси руд нікелю у сполученні з кобальтом. Куба добре забезпечена сировинними ресурсами для промисловості будівельних матеріалів. Деякі прибережні райони мають ознаки нафтоносності. Практично повна відсутність паливно-енергетичних ресурсів створює великі труднощі для економічного розвитку.

Кліматичні умови і ресурси Куби визначаються, насамперед, положенням території безпосередньо до півдня від тропіка, серед акваторії Атлантичного океану, а так само проходженням поблизу острова теплих течій, які утворює Гольфстрім.

Куба володіє величезними термічними ресурсами сонячного тепла. Середні місячні температури на рівнинах завжди високі: у січні 22. 5оС, у серпні 27. 8оС. Але коливання крайніх температур досить значні. Середня максимальна температура на рівнинах перевищує 30°.

Відносно висока річна сума опадів – 1380 мм. Рік поділяється не на 4 пори року, а на 2 сезони – сухий та дощовий. Сезон дощів зазвичай триває з травня до жовтня.

Сухий же сезон переважно починається в листопаді і закінчується в квітні. Середня відносна вологість повітря – 79%.

Досить поширеним явищем на Кубі є урагани. Сезон ураганів починається в червні і триває до листопада, але тут відпочивати в цей час менш ризиковано, ніж на узбережжі Мексиканської затоки. Куба має перевірену систему запобігання стихійних лих, одну з кращих у Карибському регіоні, і добре навчених працівників цивільної служби охорони. Куба має повну систему раннього попередження, а в разі серйозної загрози організовується масова евакуація, щоб звести до мінімуму втрати людського життя. Евакуйовується навіть худоба.

Флора. Флора Куби багата на ендемічні види. Більше половини з 6 700 представників флори на Кубі – ендеміки.

До початку колонізації ліси покривали понад 50% території, нині – лише близько 10%, головним чином в гірських і заболочених районах. Ліси вирубувались під плантації цукрової тростини. На вологих червоних і червоно-коричневих ґрунтах рівнин і низьких схилів ростуть тропічні ліси з численних листопадних і вічнозелених видів, у тому числі королівська пальма та пальма кана. Всього на Кубі близько 90 видів пальм, в тому числі рідкісна доісторична пробкова пальма (Microcycas calocoma), яка з'явилася на Землі ще у крейдовий період та зустрічається тільки у провінції Пінар-дель-Ріо. На острові також зростає 5 видів бананових пальм та багато апельсинових дерев. Серед дерев інших видів особливо цікаві гігантський капок з виступаючим біля основи корінням, фігове дерево хагуей з наземним корінням (з родини лаврових) та пальма барігона, що зростає у піщаних саванах.

На сухіших та кам'янистих грунтах західної (провінція Пінар-дель-Ріо), східної (масив Ніпе-Баракоа) частин острова і на острові Пінос (Хувентуд) можна побачити значні масиви соснових лісів. У деяких більш вологих гірських районах зустрічаються ліси з червоного дерева, гуаякового, кампешевого дерева та цедрели. Для низовинного узбережжя характерні мангрові зарості. Для районів південно-східного узбережжя та деяких інших характерні колючі дрібно-листові чагарники з домішками кактусів та агав.

Фауна Куби також є різноманітною і вирізняється значною кількістю ендеміків. Двадцять видів птахів, які живуть там, не зустрічаються ніде більше, у тому числі й найменша пташка у світі – бджолина колібрі, а також кубинський трогон (національний птах Куби) і феєрично пофарбований кубинський плоскодзьоб. Крім того, ендеміками є майже три чверті з 150 видів рептилій та амфібій (деякі з них до того ж рідкісні – скажімо, кубинський крокодил), що мешкають на Кубі, як і значна частина метеликів та інших тварин.

На сході Куби знайдено кілька популяцій одного з рідкісних видів ссавців – комахоїдного кубинського щілинозуба – «Solenodon cubanus». Цей вид ще недавно вважався вимерлим і був занесений до реєстру зниклих видів. За зовнішнім виглядом нагадує борсука, але відрізняється характерним для комахоїдних довгим носом. Кубинський щілинозуб вперше був описаний німецькими зоологами в 1861 році. За весь минулий з цього моменту час до рук дослідників потрапили всього 37 екземплярів цього ендемічного виду. Вчені пояснюють це тим, що тварини ведуть скритний нічний спосіб життя, велику частину часу вони проводять під землею.

На острові Куба та сусідньому з нею острові Пінос (Хувентуд) мешкає ще один ендемік – чіпкохвоста хутія – це стародавній відокремлений вид роду Capromys. Представники цього роду нагадують величезних щурів,