Туристичні ресурси Куби

Так у суміші культур і народилася кубинська музика. Згодом на неї вплинули нові іммігранти з Канарських островів, а також американці, у часи їхнього панування над Островом.

Національна кухня. У кубинській кухні простежується вплив різних європейських, африканських і навіть китайських кулінарних шкіл. Це змішання призвело до того, що навіть бувалі мандрівники, яких не здивувати екзотикою, визнають: не обов'язково в її пошуках мандрувати по всьому світу – достатньо один раз відвідати Кубу.

Задовго до того, як сюди прибули перші європейці (а це відбулося п'ять століть тому), місцеві жителі їли ананаси, а також до цих пір майже невідомі українським гурманам гуанабану, чірімойю, мамей, гуаяву і Мараньйон.

До цього меню іспанські конкістадори додали яловичину і свинину, вершкове масло, овочі та вино. Саме іспанці завезли на острів солону сушену тріску. Впродовж століть, незважаючи на достаток свіжої риби, солона тріска залишається у кубинців одним з найбільш затребуваних продуктів. Взагалі, завдяки колонізаторам, креольська кухня набула витонченості, що проявилося, наприклад, у способі приготування яєць. На Кубі стали готувати пишні омлети з начинками з шматочків м'яса, овочів або морепродуктів.

Африканські раби, які з'явилися тут дещо пізніше, теж збагатили місцеву кухню, навчивши кубинців готувати страви з коренеплодів типу Ньяма і Маланг. Ніде, крім Куби, у гурманів не буде можливості спробувати ритуальну афро-кубинську страву «Кімбомбо». Це одночасно витвір кулінарного мистецтва і жертвоприношення африканським богам, зокрема, одному з головних в афро-кубинському пантеоні – богу Чанго. Останню лепту у формування унікальної кубинської кухні в середині XIX століття внесли китайські емігранти, кулінарні пристрасті яких просто не могли не позначитись на смаках островитян. Вихідці з Китаю привнесли до креольської кухні страви з рису, який з часом став невід'ємною частиною кубинського меню. А ось тридцятирічна дружба з СРСР практично не залишила в ньому й сліду. Пам'ять простих кубинців зберегла лише горілку «Столичну» та радянські консерви, а особливо тушонку, яку тут до цих пір часто згадують, називаючи її «карне руса» – російське м'ясо.

У цілому вибір продуктів, які використовують місцеві господині, невеликий. З м'яса кубинці воліють свинину й курятину, у меншій мірі – яловичину та баранину, із зернових – рис та кукурудзу. Їжу тут люблять приправляти соусами. Найпопулярніший з них – креольський – з томатів, цибулі, перцю, часнику та олії, а також соус Мохо з часнику, зелені, лимонного соку, рослинного масла та перцю.

Гастрономічні особливості різних районів країни прийнято пояснювати різним темпераментом їх жителів. Так, у жаркому Сантьяго-де-Куба і взагалі у східній частині острова готують більш пряну гостру їжу. У центральній і західній частині у пошані кокосовий горіх та шоколад. Наприклад, для смаження там використовується виключно кокосова олія та кокосове молоко.

Про те, що кубинці підходять назв страв творчо, свідчить хоча б найпоширеніша страва «Маври та християни» – рис з чорними бобами. Звідки вона взялася, навряд чи хто-небудь зможе пояснити, тим більше що впливу маврів на гастрономічні традиції Куби не вдалося поки виявити жодному кулінару. Дехто говорить, що назва походить від кольору: квасоля (маври) – темна, а рис (християни) – білий, але це лише одна з версій. Ще на Кубі є страва під назвою «Старий одяг» – з рубленого м'яса з креольським соусом, шматочки якого, на думку кубинців, зовні нагадують обрізки тканини.

Квасоля різних кольорів – біла, червона і чорна – взагалі досить широко використовується в приготуванні їжі. Так, з чорних бобів кубинці готують смачний суп – потах. Дуже популярна тут знаменита страва конгрі – з червоної квасолі з рисом, в яку додають іспанські копчені ковбаски «чорісо». А своїм національною стравою кубинці вважають юшку ахіако, в якій об'єдналися майже всі інгредієнти кубинської кухні, за винятком хіба що дарів моря.. Як це не дивно, в країні, що омивається з усіх сторін морями, морепродукти не прижилися. Місцеві жителі практично байдуже ставляться до делікатесів з омарів та креветок, віддаючи перевагу океанічній рибі, наприклад, морському окуню. Кубинці впевнені, що ахіако – не тільки їх внесок у світову кулінарію, але й уособлення особливого кубинського стилю, який об'єднав кулінарні традиції чотирьох континентів.

Особливе місце в кубинській кулінарії займають банани. Їх, звичайно, їдять і в сирому вигляді, але на стіл воліють подавати у вигляді густого супу або засмаженими. Причому смажать і достиглі, жовті, і зелені банани. Як закуску або легку вечерю господині готують салат з авокадо, в який на свій розсуд можуть додати лосося, манго чи ананас, не забуваючи при цьому полити скибочки авокадо соком лимона-лайма.

Зазвичай кожне туристичний заклад пропонує, серед інших, власний фірмовий коктейль. Найзнаменитіші кубинські коктейлі – це «мохіто», «мулата», «Саоко», «Куба Лібре» і особливо «дайкірі», що вважається одним з десяти найвідоміших коктейлів світу.

У 2007 році влада Куби виділила понад $ 185 мільйонів на реконструкцію 200 об'єктів туристичної інфраструктури – готелів, парків, гольф-і яхт-клубів. План розвитку туризму спрямований на те, щоб зробити Кубу більш конкурентоспроможною на туристичному ринку до 2012 року.

Зокрема, на Кубі планується відкрити понад 30 готелів на 10 тисяч додаткових готельних номерів