Туристичні ресурси Куби

Після приходу до влади в 1977 р. президента Картера у відносинах Куби з США наступила тимчасова відлига. У цей час були ослаблені обмеження на поїздки громадян з однієї країни в іншу. Картер і Кастро домовилися також про заснування в Гавані і Вашингтоні «комітетів з інтересів», що означало підвищення рівня дипломатичного представництва для обох країн.

У 1980 р. понад 120 тис. кубинських громадян несподівано отримали дозвіл виїхати в США через кубинський порт Марієль і були перевезені в місто Кі-Уест (Флорида) на приватних катерах і човнах. Цей «марієльський вихід» застав зненацька адміністрацію США і призвів до зростання напруженості у відносинах між США і Кубою. Відносини ще більше погіршилися при Рональді Рейгані і Джорджі Буші. Президент Рейган знову заборонив поїздки американців на Кубу, однак, незважаючи на жорсткі заяви, не став відміняти ухвалені при Форді поправки до закону про ембарго. Президент Буш упродовж майже всього терміну свого правління також не чіпав цих поправок, однак у 1992 р. підписав «Закон про демократію на Кубі», в якому положення закону про ембарго були підсилені, а область його дії значно розширена; умовою скасування ембарго ставилося проведення на Кубі вільних і багатопартійних виборів. У 1994 р., після нового масового виїзду кубинських емігрантів до Флориди, між Кубою і США була укладена угода, в рамках якої США погоджувалися надалі приймати не більше 20 тис. кубинських емігрантів на рік. У 1995 р. сенатор Дж. Хелмс і член палати представників Конгресу США Д. Бертон внесли до розгляду Конгресу законопроект «Про свободу Куби і демократичну солідарність» (так званий білль Хелмса – Бертона), що передбачав посилення економічного ембарго і санкцій відносно іноземних компаній, які вступали в торгово-економічні відносини з Кубою. Ухвалення цього закону Конгресом у березні 1996 р. змусило США порвати з рядом важливих торгових партнерів, які прийняли сторону Куби. На самій Кубі тільки в першій половині 1997 р. було створено більше 80 спільних підприємств, що частково фінансувалися іноземними інвесторами. З засудженням США виступила й ООН, однак американський уряд відмовився скасувати ембарго.

З кінця 1990-х років розширювалися зв'язки Куби з країнами ЄС. У 1996 р. європейські держави вперше підтримали в ООН резолюцію із закликом відмінити американського ембарго. В той же час, вони вимагали, щоб на острові дотримувалися основні права людини і були звільнені політв'язні. У 1997 р. Кубу відвідав міністр закордонних справ Канади, який домовився про розвиток економічних і політичних зв'язків. Канада стала одним з головних торгових партнерів країни. На Кубі побував папа Іоанн Павло II. Але вже в 1999 р. репресії проти дисидентів призвели до погіршення взаємин з ЄС і Канадою. Тільки у 2002 р. ЄС відкрила офіційне представництво на Кубі.

Республіка Куба – соціалістична держава. Діє Конституція Республіки Куба, яка схвалена всенародним референдумом 15 лютого 1976 р. і набрала чинності 24 лютого 1976 р., з поправками від липня 1992 р.

Найвищий орган державної влади – Національна асамблея народної влади, яка з числа своїх депутатів обирає Державну раду, що складається з голови, першого заступника голови, 5 заступників голови, секретаря і 2З членів. Державна рада є постійно діючим органом Національної асамблеї народної влади, який представляє її між сесіями і втілює в життя її рішення. Державна рада підзвітна Національній асамблеї народної влади. Термін повноважень Державної влади закінчується при завершенні виборів нової асамблеї. Голова Державної ради є главою держави і уряду, очолює Раду національної оборони.

Нинішню Державну раду Республіки Куба (Consejo de Estado de Republica de Cuba) обрано 15 березня 199З р. Голова – Фідель Кастор. Перший заступник голови – Рауль Кастро.

Законодавчий орган – Національна асамблея народної влади, депутати якої обираються загальним прямим таємним голосуванням. Термін повноважень Національної асамблеї народної влади – 5 років. На першій сесії Національна асамблея народної влади з числа своїх депутатів обирає голову, заступника голови і секретаря.

Національна асамблея народної влади (Asamblea Nacional del Poder Popular) обрана 24 лютого 199З р. Кількість депутатів – 589.

Найвищим виконавчим органом влади є Рада Міністрів Республіки Куба (уряд), члени якої подаються на затвердження Національній асамблеї народної влади головою Державної ради. Рада Міністрів підпорядкована і звітує про свою діяльність перед Національною асамблеєю народної влади. Рада Міністрів Республіки Куба (Consejo de ministros de Republica de Cuba) затверджена 28 грудня 1986 р. на сесії Національної асамблеї народної влади. Реорганізована 25 cічня 1995 р. Останні зміни проведені в 1997 р.

Політичні партії. Комуністична партія Куби – КП Куби (Partido Comunista de Cuba – PCC). Створена 16 квітня 1961 р. у результаті обєднання під єдиним керівництвом на основі марксизму-ленінізму революційно-демократичних організацій: Народно-соціалістичної (комуністичної) партії Куби, заснованої в 1925 р. ; «Руху 26 липня» і «Революційного директорату 1З березня». До червня 1961 р. вищезгадані організації почали називатись Об'єднаними революційними організаціями. У 1962-196З рр. Об'єднані революційні організації були перетворені в Єдину партію соціалістичної революції Куби (ЄПСРК). З жовтня 1965 р. було завершено організаційне оформлення партії – ЄПСРК була перейменована в Комуністичну партію Куби, обрано її центральні керівні органи. Налічує близько 720