Туристичні ресурси Куби

Населення Куби складає 11, 4 млн. осіб. Кубинці складають 95%. У свою чергу, вони поділяються на креолів (нащадків іспанців і інших європейських поселенців, мулатів і негрів. Вважається, що до кінця XIX століття на Кубу було привезено з Африки близько мільйона негрів-рабів.

Дані про расовий складі Куби досить суперечливі. Згідно з офіційними даними, населення Куби 65, 1% становлять білі, мулати – 24, 8%, негри – 10, 1% (2006 р). За інформацією Інституту кубинських досліджень при Університеті Майамі, 68% кубинців – негри і мулати. Міжнародна група захисту прав меншин стверджує, що 51% населення складають мулати.

Є на острові досить численна китайська колонія, що виникла в результаті стимулювання іспанцями імміграції після припинення торгівлі рабами. На острові Пінос живуть нащадки японських переселенців. У східних районах Куби – переселенці з Гаїті.

У провінції Орьенте є корінне індіанське населення, змішаних з кубинцями, але зберегло елементи самобутньої культури.

Зростання населення характеризується такими даними (тис, осіб.) : 2049 у 1907, 2889 у 1919, 3962, 3 в 1931, 4778, 6 в 1943 і 5829 у 1953.

Збільшення населення відбувалось як за рахунок природного приросту, так і за рахунок імміграції. Після перемоги революції чисельність населення зросла з 6692, 7 тис. осіб у 959 до 8553, 4 тис. чол. в 1970. Річний показник зростання кубинського населення наближається до показників розвинутих країн: з 26, 4 на тисячу жителів у 1964 році він скоротився до 4, 5 у 1998 році. Народжуваність скоротилася з 34, 3 на тисячу мешканців у 1965 році до 13, 8 в 1998 році.

Щільність населення на Кубі складає 103, 5 людини на квадратний кілометр (за даними 2010 року) ; населення в основному зосереджене в містах. На тисячу жінок припадає 999 чоловіків (за даними 2010 року).

Характерною для Куби є висока частка дітей та молоді (населення, віком до 16 років становить понад 40% населення).

Основна релігія – католицизм. Зустрічаються так само протестанти, баптисти і деякі інші групи віруючих. Серед віруючої частини негритянського населення, зберігаються різні африканські вірування. А також афро-християнські і «Спіритичні» секти.

 Рис. Статево-вікова структура населення Куби, у%

На Кубі завжди був розвинутий атеїзм. Революційні перетворення ще збільшили кількість атеїстів, особливо серед молоді. На Кубі церква відділена від держави. Віруючі беруть участь у трудовому і громадському житті народу. Після завоювання Куби треба було біля 3-х сторіч для того, щоб чисельність населення острова стало приблизно такий же, як до іспанського завоювання.

Культура Куби – це сплав етнічних традицій, принесених з різних куточків світу. У старожитні часи раби, змішуючись зі своїми господарями, створили сучасних мулатів. Пізніше люди з Росії, Китаю та інших європейських держав довершили формування сучасного вигляду Куби. Проте, у кубинського народу і його культури 3 основних корені. По-перше, це аборигени, які населяли острів до його завоювання конкістадорами. Але їхній вплив на формування сучасного кубинського етносу майже непомітний, адже майже всі вони були винищені завойовниками. А от іспанці та африканці стали основою сучасної Куби. Перші мігрували з метрополії в різні періоди історії. У перші століття після завоювання Куби, в основному, це були жителі Південної Іспанії. Пізніше, відбувалися масові міграції з Канарських островів, Галісії й Каталонії. Згодом переселенці зі Східної Європи та Китаю довершили формування унікальних народностей, що представляють сучасну Кубу.

Африканське коріння вплинуло на формування кубинської культури. Споконвічно завезені на острів раби походили з 5 різних етнічних груп. Працюючи разом на плантаціях, носії різних африканських традицій створювали нові культурні співтовариства. Ще до скасування рабства, поступово почався процес змішання рабів та їхніх білих хазяїв, який привів до формування нового народу й нової культури, відмінної від своїх джерел. У мистецтві Куби знайшла також своє відбиття й багатовікова боротьба за незалежність.

Сьогодні Куба є одним з визнаних світових культурних центрів. Щорічно тут проходять міжнародні виставки й симпозіуми. Письменники, художники, поети й музиканти із усього світу приїжджають сюди, щоб назавжди запам'ятати подих Волі, увібрати в себе вигадливо переплетені традиції цього дивного народу й передати у своїх витворах ці почуття тим, кому не пощастило побувати на Кубі.

Із всіх видів мистецтва, без сумнівів, музика найбільше вплинула на формування особистості кубинця. Кажуть, що жителі Острова Свободи співають розмовляючи і танцюють, проходячи по вулицях. Музика розвивалася стрімко й активно. Перші поселенці привезли із собою свої музичні інструменти – гітару та віуелу, проте африканці приїхали голіруч, їм було заборонено спілкуватися на їхніх діалектах, молитися своїм богам і дотримуватися своїх традицій, але вони не скорилися і стали шукати нові види деревини й музичних інструментів, які дозволили б утворювати