Туристичні ресурси Куби

На Кубі та прилеглих до неї островах проживає 23 види кажанів.

З 354 видів птахів, що населяють Кубу, багато прилітають тільки на зимівлю. Серед місцевих видів знаменита пташка колібрі, що важить всього 2 грами, а також папуга ара та дрібні грифи.

Папуг ара налічується 17 видів, і всі вони проживають у районах Латинської і Південної Америки. З 354 видів птахів, зареєстрованих на Кубі, 21 вид – ендеміки.

Колумб відкрив Кубу під час своєї першої подорожі 28 жовтня 1492 р. Сам Колумб думав, що досяг континенту, і тільки в 1508 р., коли Себастьян де Окампо пройшов на своєму кораблі навколо Куби, з'ясувалося, що це острів. У 1512 р. Дієго Веласкес висадився в східній частині острова, в районі нинішнього міста Баракоа, і заснував там поселення; до 1515 р. завдяки йому було засновано сім міст, включаючи Гавану. Історія Куби аналогічна історії інших районів Вест-Індії: пошуки золота і коштовних каменів; винищування індіанців; завезення рабів з Африки; розбрати між правителями; поширення тропічних хвороб; піратські навали на поселення. У 1596 р. Куба отримала статус генерал-капітанства.

Чисельність білого населення Куби збільшилася після 1670 р. внаслідок імміграції з Ямайки, коли остання стала британським володінням. У першій половині XIX ст. сталося переселення на Кубу іспанців з Санто-Домінго, коли частина цього острова, що раніше належала Іспанії, відійшла до Франції. У період з 1812 по 1814 рр. і ще раз з 1820 по 1823 рр., коли в Іспанії діяла ліберальна конституція, Куба мала своїх представників в іспанському парламенті. Подальші 75 років були часом авторитарного правління Іспанії. Однак поступово на острові наростало невдоволення таким становищем. Пожвавлення боротьби проти іспанського панування на Кубі пов'язане з успішними повстаннями в Мексиці і в Південній Америці, а також з суперництвом за панування над островом між США, Францією і Великобританією; одночасно поширювався рух аболіціоністів. Іспанія, в свою чергу, посилювала режим; в 1825 р. на Кубі було введено військовий стан, що супроводжувався скасуванням усіх політичних свобод. У 1812 р. спалахнуло масове повстання рабів, жорстоко придушене іспанцями.  Після перемоги «Півночі» у Громадянській війні США і скасування рабства на Кубі знову почався рух за незалежність. У 1868 р. зростання напруженості призвело до повстання, що ознаменувало початок кровопролитної національно-визвольної Десятирічної війни (1868-1878), яка проходила в основному в межах східних провінцій Куби. США мало не виявилися втягнутими у воєнні дії, особливо після того, як в 1873 р. іспанці захопили у відкритому морі зареєстрований в США корабель «Віргиніус», що перевозив зброю і людей на Кубу, і стратили за обвинуваченням у піратстві близько 40 членів команди і пасажирів, у тому числі громадян США. Десятирічна війна, яка призвела до численних жертв людей і величезних матеріальних збитків, закінчилася підписаним у 1878 р. в Санхоні пактом про припинення військових дій.

У 1898 р. США прийняли рішення про початок війни; поштовхом став вибух американського броненосця «Мейн» в Гаванському порту. 18 квітня спільним рішенням обох палат конгресу президенту США було надано право застосувати збройні сили США на Кубі; наступного дня президент Уїльям Мак-Кінлі підписав наказ про початок блокади Куби американським флотом. 25 квітня США офіційно оголосили Іспанії війну, яка закінчилася капітуляцією Іспанії 12 серпня того ж року. Умови угоди включали відмову іспанського уряду від зазіхань на Кубу і виведення військ з острова. Був створений військовий уряд, який очолив генерал-майор Джон Раттер Брук. За умовами підписаного 10 грудня 1898 р. Паризького договору Іспанія відмовлялася від прав на Кубу, над якою встановлювалася опіка США, що зберігалася протягом 20 років.

Після двох років американської окупації були проведені президентські вибори, перемогу здобув генерал Хосе Мігель Гомес, що приступив до виконання обов'язків 28 січня 1909 року. Подальші роки були відзначені неодноразовими спалахами хвилювань і політичними переворотами. У Першу світову війну Куба вступила на боці союзників, оголосивши війну Німеччині 7 квітня 1917 р.

У 1925 р. посаду президента обійняв генерал Херардо Мачадо-і-Моралес. У період його правління активізувалася участь кубинців в економічному житті країни. Було побудоване шосе, що проходить через весь острів із заходу на схід, заохочувався розвиток туризму. Разом з тим режим Мачадо став одним з найбільш тиранічних, які тільки знала Куба за всю свою історію. Мачадо вніс до Конституції Куби зміни, що дозволили б його переобрання. Економічна депресія посилила політичну кризу. У 1933 р., коли загальний страйк паралізував Гавану, молоді офіцери організували військовий переворот з метою запобігти збройному втручанню США, і в результаті Мачадо був змушений залишити країну. На посаді його змінив