Творча спадщина І. Г. Мясоєдова (дослідження методу стилетворення в українському образотворчому мистецтві початку ХХ століття)

Особистий внесок. Вивчення архівних матеріалів і періодичних видань початку ХХ століття дозволило значно розширити й збагатити творчий образ І. Мясоєдова, осмислити складність тогочасного мистецтва України. Завдяки окремим числам літературно-художніх і спортивних журналів “Вершины“, “Геркулес” та деяких інших вдалося виявити і ввести у науковий обіг низку графічних творів митця. Графічні малюнки, живописні й пастельні листи, які репродукувалися у дореволюційних виданнях, суттєво доповнюють творчу діяльність І. Мясоєдова і збагачують його стильову мистецьку скерованість у контексті тогочасної художньої культури.

На основі видань і авторських публікацій у пресі до 1917 року розкрито репродукції живописних творів, які зберігалися в музейних і приватних збірках України й Росії. Так була виявлена картина “Венеціанські купці-грабіжники” (1910), що репродукувалася в журналі “Нива” за 1910 рік у Бердянському художньому музеї (Україна), де вона зберігалася під назвою “Човен” (робота невідомого майстра).

Теоретичне значення результатів дослідження. Підсумки дослідження стверджують особистість І. Мясоєдова як непересічного представника творчої інтеліґенції України кінця ХІХ – початку ХХ століть. За масштабністю проявів та особливостями творчого методу його мистецтво піднялося значно вище загальноприйнятих завдань. Тому результати дослідження є перспективними щодо введення в науковий обіг у теоретичному контексті для формування сучасних методологічних моделей творчості, вивчення українського і західноєвропейського образотворчого мистецтва.

Практичне значення результатів роботи. Поданий у роботі фактичний і теоретичний матеріал може суттєво заповнити прогалини в історії українського мистецтва, а також бути використаним теоретиками мистецтва у творчій та педагогічній практиці художніх шкіл при опрацюванні методики формування творчого стилю. Матеріали дисертації також можуть бути використані й при написанні нової редакції “Історії українського мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ століть”.

Апробація роботи (конференції, статті, виставки, монографії) :

1 Участь у наукових конференціях і міжнародних симпозіумах: наукова конференція “По сторінках забутих імен” (Полтава, 1993) ; наукова конференція “Стиль модерн у мистецтві України” (Київ, 1996) ; Міжнародний симпозіум “Іван Мясоєдов. Шлях блукання” (Вадуць, князівство Ліхтенштейн, 1997) ; Міжнародний симпозіум “Крим у контексті східноєвропейських цивілізацій” (Сімферополь, 1998) ; Другі міжнародні філософсько-культурологічні читання “Діалог культур. Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта” (Львів, 1998) ; ІV Міжнародна науково-теоретична конференція “Проблеми сучасного зарубіжного літературознавства і мистецтвознавства” (Сімферополь, 1998) ; Наукові читання “Культура народів Причорномор’я з стародавніх часів до сучасних днів” (Сімферополь, 1998). Результати дисертації опубліковані у 5-ти наукових фахових джерелах.

2 Організація виставок творів І. Мясоєдова. Автор дисертації від 1993 до 1998 років організував і провів заходи, що сприяли вивченню й пропагуванню імені й художньої спадщини І. Мясоєдова. Перша виставка творів художника відбулася у вересні 1993 року в залах Полтавського художнього музею ім. М. Ярошенка.

Наприкінці вересня 1997 року в Вадуці (столиці князівства Ліхтенштейн) була відкрита Перша ретроспективна виставка Є. Зотова (І. Мясоєдова), на якій експонувалося понад 180 творів живопису і графіки цього майстра з колекцій, приватних збірок колекціонерів Західної Європи, музеїв України та Росії. Аналогічна виставка була також відкрита в квітні-травні 1998 року в Москві, що пройшла у нових залах Інженерної споруди Третьяковської галереї.

3 Каталогізація творів І. Мясоєдова. Робота над виявленням, каталогізацією та введенням у науковий обіг творів І. Мясоєдова ведеться від 1987 року і сьогодні все ще вважається незакінченою, хоча має вагомі практичні результати. У 1998 році була зроблена перша спроба видання повнішого каталогу, який увійшов до монографічного видання, а також у додатки дисертаційної роботи.

Авторська монографія. Практичним завершенням дослідницької праці автора стало видання монографії “Иван Мясоедов – художник Серебряного века“ (Севастополь, 1998. – 204 с.), яка акумулює в собі весь накопичений матеріал і окреслює життєвий шлях та особливості творчого методу відомого майстра вітчизняної культури та мистецтва.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Додатки містять: “Роботи пошуковця за темою дисертації”, “Перший каталог картин та етюдів І. Г. Мясоєдова”, ілюстрації (80 сторінок). Основний матеріал дисертації викладено на 164 сторінках. Більшість ілюстративного матеріалу публікується вперше. Багато творів І. Мясоєдова не збереглося до нашого часу і тільки ці ілюстрації, зібрані з різних джерел, можуть дати певне уявлення про творчий спадок художника.

 

 

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, його наукову новизну, сформульовані мета і завдання роботи, предмет та метод дослідження. Автор розглядає джерела дослідження, відзначає основні етапи апробації отриманих результатів та їх практичне застосування, визначає хронологічні рамки дослідження.

Розділ 1 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕННЯ

У першому підрозділі проводиться окремий аналіз літератури, в якій від-битий час становлення і дозрівання художника, – це загальноєвропейські мистецтвознавчі праці (А. Гільдебрант, Ж. Базен), а також українська дослідницька література (М. Мурашко, М. Бойчук, П. Виноградов, І. Врона), праці сучасних науков-ців (Н. Адаскіна, Н. Молева, О. Тарасенко, В. Рубан, В. Овсійчук). Особистий творчий метод І. Мясоєдова розкривається в деяких листах художника В. Масютина.

Крім того, у першому підрозділі розглянута, надрукована в Україні і в Росії до 1917 року, література, в якій про художника І. Мясоєдова багато писали кореспонденти газет і часописів: М. Брешко-Брешковський (“Биржевые ведомости”, “Геркулес”), Є. Кузьмін, О. Бенуа, М. Врангель, Я. Тугендхольд, С. Маковський в часописах “Аполлон”, “Речь”, “Современный