Творча спадщина І. Г. Мясоєдова (дослідження методу стилетворення в українському образотворчому мистецтві початку ХХ століття)

Автор розкриває творчі шукання І. Мясоєдова у контексті розвитку культури і мистецтва України та Росії початку ХХ століття. Цей період визначився творчим спілкуванням з українським митцем Ф. Кричевським і участю в перших художніх виставках. Це був початок знайомства І. Мясоєдова з національним фольклором, використання його у своєму мистецтві для збагачення власного світовідчуття. Закоханий в античність, Мясоєдов створив у ці роки такі полотна, як “Похід аргонавтів за золотим руном” (1909, повтор – 1910), “Венеціанські купці-грабіжники”, “Боротьба за тіло Патрокла” (1910) та ін. Від 1913 року художник бере активну участь у художньому житті України та Росії, а в своєму мистецтві стає на шлях модерну, де відчутні його прагнення пошуків нових форм. Водночас він використовував і сюжети античної міфології, й українські національні мотиви.

Художник у дореволюційні роки бере участь у численних виставках, влаштовує музично-танцювальні вечори, створює ескізи театральних костюмів, здійснює художнє оформлення журналів “Геркулес” та “Вершины”, створює картини і пастельні листи на тему побуту свого народу.

Самобутньо і яскраво відобразив він апокаліпсис світової війни і хаос революції: у 1917-1919 роках створює гротескні твори на теми демонізму та зловісного образу російського революціонера. Від 1919 року І. Мясоєдов пере-буває в Криму і практично останнім пароплавом наприкінці 1921 року залишає батьківщину.

2. 2 І. Г. Мясоєдов та його творчість еміграційного періоду. У цьому підрозділі розглянуті соціально-політичні та культурні обставини російської та української еміграції. Життя під “штучним небом” для Мясоєдова почалося в Берліні, де він зустрічає своїх колишніх товаришів по мистецтву: В. Масютина, К. Горбатова, В. Фалілеєва та деяких інших. Тут художник намагається відновити втрачені картини, малює декорації до театральних вистав і фільмів, створює малюнки костюмів для своєї дружини Мальвіни Вернічі (інтерпретуючи її образ через стиль модерн), портрети емігрантів.

У 1938 році І. Мясоєдов переселяється до Ліхтенштейну, де проживе до 1953 року й створить десятки живописних та графічних творів, гравюрні серії поштових марок, фрескові розписи, портрети осіб княжого двору, краєвиди і натюрморти.

Розділ 3 СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОЇ СПАДЩИНИ І. Г. МЯСОЄДОВА підводить підсумок творчого шляху художника, визначає його місце і роль у художній культурі України початку ХХ століття.

Автор розглядає твори художника за стильовими особливостями, шукаючи спільне з найкращими майстрами його епохи. З визначенням ролі та місця І. Мясоєдова проводиться широкий аналіз соціально-історичних обставин, у яких йому доводилося працювати.

3. 1 Антична міфологія в станковому та монументальному живописі. Антична міфологія складала невід’ємну частину образного світу І. Мясоєдова як у побуті, так і у творчості. Його прагнення до ідеалу краси знайшло своє яскраве втілення вже у першій програмній картині “Похід аргонавтів за золотим руном”. У мистецтві Мясоєдова міф проходить складну еволюцію і стає носієм стилю модерн. Автор звертає увагу на аналогії стилістичних пошуків І. Мясоєдова та українських і російських майстрів цього керунку. Спільність у стильовому виразі автор простежує не тільки на прикладі осіб з близького оточення митця, але і на зразках західноєвропейського мистецтва. Таким чином, міф у мистецтві І. Мясоєдова стає носієм символу, творцем певної надуманої реальності, виразником містичної ідеї, що панує в цьому світі. Так художник виражав свою втечу від тогочасної дійсності, втечу у мрію, у світ, де панує свобода дій, – людина бореться з насильством та силами зла, проявляючи мужність і волю до перемоги. Міф – це втеча від нового світу науки і машини, що приземлюють людину, а минула класика як абстрактно-нормативний ідеал і джерело одухотвореної, піднесеної краси є апріорною умовою віддаленості від навколишньої реальності. Відвернувшись від урбанізації та індустріалізації і культивуючи класичну культуру, чим створював навколо себе витончену атмосферу естетства, Мясоєдов сподівався в історичному минулому віднайти якусь одвічну істину. Для нього вона була в романтиці і красі.

Розглядаючи численні на міфологічну тему полотна (“Боротьба за тіло Патрокла”, “Кентавромахія”, “Відпочинок амазонок у лісі після бою”, “Боротьба Тезея з кентаврами”, “Амазонка, що біжить”), усвідомлюємо його нове розуміння античності, наповнене земним життєлюбством і в той же час адаптованими рисами реалізму та імпресіонізму. Естетична категорія Краси у мистецтві Мясоє-дова – це краса як боротьба, вічне вмирання і вічне становлення, це прояв підвищеної, майже патологічної чуттєвості, що знаходить продовження в де-кадансі.

3. 2 Українські фольклорні мотиви і методи стилетворення. У цьому підрозділі акцентовано на ще одній вітці символізму, пов’язаної з романтизмом, у якій проявлялась глибока зацікавленість художника до національних тем із життя українського народу, серед якого він ріс і виховувався, характеризована підвищеною виразністю форм та яскравістю кольорових відношень.

Українська тематика у творчості І. Мясоєдова досить багата. Твори на тему життя і традицій українського народу Мясоєдова належать приватним збіркам Європи та Товариства ім. Є. Зотова (І. Мясоєдова) у Вадуці: “Українське свято”, “Козацький табір” та ряд творів на фольклорні мотиви, а також пастельні аркуші: “Поцілунок” (“Автопортрет з Мальвіною Вернічі”), “Зображення закоханих у колі соняшника”, “Зображення кобзаря у колі соняшника” та інші. У цих творах присутня “національна ідея”, властива українській ментальності, і яку прослідковано в історичній бувальщині та народному побуті.