Творча спадщина І. Г. Мясоєдова (дослідження методу стилетворення в українському образотворчому мистецтві початку ХХ століття)

У другому підрозділі аналізуються спогади сучасників І. Мясоєдова, його вчителів і товаришів по мистецтву. Серед них – згадки першого директора Полтавської картинної галереї М. Бокій-Бікадорова, В. Оголевця, К. Петрова-Водкіна, О. Сидорова, В. Бакшеєва, В. Мілашевського, Ф. Богородського, К. Трохименка та ін. Переважно всі вони розглядають художника у контексті його захоплення античністю, її культом краси, не вдаючись до глибшого аналізу його художніх творів. Також інформаційно багатими є архівні матеріали, які зберігаються у ЦДІА Росії (м. С. -Петербург), ЦДАЛМ Росії (м. Москва), ДАПО України (м. Полтава) та Ліхтенштейнського товариства мистецтв ім. Є. Зотова (І. Мясоєдова) у Вадуці.

Третій підрозділ присвячений розкриттю життєвого і творчого шляху художника, а також проблемним аспектам художньої спадщини митця.

Над вивченням життєвого й творчого шляху І. Мясоєдова, крім автора дисертації, чим він займається від 1987 року, працюють іноземні дослідники. У серпні 1990 року на запрошення автора в Полтаву прибули барон Е. Фальц-Фейн та колишній юрисконсульт А. П. Гооп – хранителі спадщини І. Мясоєдова за кордоном. Зініційована ними конференція в м. Києві відкрила нову сторінку життєвого і творчого шляху художника.

У 1991 році в журналі “Образотворче мистецтво” про Івана Мясоєдова з’явилася стаття В. Шлеєва, в якій чимало помилок. Неприязною стосовно І. Мясоєдова виявилася й інша стаття цього ж автора “Сюжет для авантюрного роману: чудовий художник і фальшивомонетник”, надрукована в газеті “Вечірня Полтава” (1996, №17, 26 квітня). У ній В. Шлеєв говорить не про мистецтво Мясоєдова, а про ефектні віхи його життєвого шляху. В мистецтвознавчому плані значно змістовнішою є стаття В. Шлеєва “Наш Іван Мясоєдов у Ліхтенштейні” у часописі “Філателія” (1992, №3), в якій він розповідає про роботу І. Мясоєдова над “Історичною серією” поштових марок Ліхтенштейна, виконаною ним в 1939-1942 роках.

Постав ряд газетних статей репортерів, які побували на ретроспективній виставці творів І. Мясоєдова, що відбулася в залах Третьяковської галереї в Москві у квітні 1998 року. Серед публікацій в українській пресі варто згадати статтю Є. Колон “Художник-атлет із “Саду богів” (156).

Четвертий підрозділ висвітлює літературу, яка друкувалася за кордоном від 1940 року: емігрантські часописи, статті дослідників І. Мясоєдова у Німеччині, Швейцарії та князівстві Ліхтенштейн.

Автор відзначає, що життєвим і творчим шляхом І. Мясоєдова за кордоном починають цікавитися в 40-х роках ХХ століття, коли художник опинився в князівстві Ліхтенштейн. Увагу привертають статті, присвячені роботі Мясоєдова над історичною серією поштових марок, яка вийшла друком у Вадуці в 1939-1942 роках. Про цю серію у 1946 році писав швейцарський філателістичний журнал “Berner Brifmarken-Zeitung – Journal Philateligue der Berne” (390). Від 1956 року про життя і творчість І. Мясоєдова почав писати А. П. Гооп, який нині зберігає в приватній колекції понад 150 творів художника. До історичного збірни-ка на честь 58-річчя князівства Ліхтенштейн він написав мистецтвознавчу статтю “Das Lebensbild eines grossen Kunstler”, в якій вперше зроблено аналіз творчого шляху І. Мясоєдова.

У 1962 році в Вадуці вийшов ювілейний збірник з історії поштових марок князівства Ліхтенштейн, в якому ім’я І. Мясоєдова знову згадується з великою шаною (398). В останні роки зацікавлення творчістю І. Мясоєдова спричинило появу кількох статей та каталогів. Серед найвагоміших – стаття колишнього куратора Ліхтенштейнського товариства ім. Є. Зотова Р. Ербентраут, яка за дозволом автора дисертації в 1996 році опублікувала дані ним матеріали у спеціальному мистецькому виданні (395).

У вересні 1997 року в Вадуці, а в 1998 – в Москві, пройшли ретроспективні виставки творів Івана Мясоєдова з виданням каталогу ”Ivan Miassoyedoff (Eugen Zotow) – Spuren eines exils” (400). У ньому зафіксовано понад 180 творів живопису та графіки. В каталозі опубліковано ряд статей зарубіжних і вітчизняних науковців, в яких розглядаються життєві і творчі шляхи майстра.

Це видання є найважливішим для використання каталожних даних про твори, які зберігаються в приватних колекціях та Товаристві ім. Є. Зотова, і до цього часу залишалися невідомими вітчизняній науці. Матеріал для наукового дослідження автор черпав із ретроспективних виставок, що відбулися у Вадуці (1997) та в Москві (1998).

Статті цього каталожного видання лише повторюють уже відомий мате-ріал. Деякі з них використовують фактичний матеріал, запозичений із майбутньої книги про Івана Мясоєдова, яка була подарована дисертантом Ліхтенштейнському товариству ще на початку 90-х років ХХ століття. Інші статті цього каталогу та-кож посилаються на публікації автора дисертації.

Розділ 2 ІВАН МЯСОЄДОВ: СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

У розділі в короткому екскурсі життя художника заакцентовано його ставлення до суспільства у контексті художнього життя в Полтаві на початку ХХ століття, де від 1889 до 1919 років він жив і працював, а разом з ним – ціла плеяда талановитих представників української культури: О. Сластіон, В. Кричевський, Л. Позен, С. Васильківський, П. Мартинович, І. Дряпаченко, В. Максимович та ін.

2. 1 Роль та місце І. Г. Мясоєдова у художній культурі України і Росії початку ХХ століття. Дисертант простежує життя І. Мясоєдова, батьком якого був відомий художник Григорій Мясоєдов.

Художню освіту Іван здобув у Московському училищі