Творча спадщина І. Г. Мясоєдова (дослідження методу стилетворення в українському образотворчому мистецтві початку ХХ століття)

3. 3 Стиль модерн в графічному і портретному мистецтві. Модерн у творчості І. Мясоєдова став одним із чільних напрямків. У руслі модерну найповніше проявилася його творчість. Живописна пластика полотен спрощується, набуває конструктивності, відчувається захоплення вибагливою і безпосередньою орнаментикою, що притаманно творчості багатьох художників доби: Г. Нарбута, І. Бурячка, К. Сихульського, М. Жука, К. Стефановича та ін.

Значне місце у творчості І. Мясоєдова займає проектування театральних костюмів, афіш та декорацій, що було викликано пожвавленням театрального життя столичних міст України і Росії та численними ефектними театральними видовищами. Мабуть, саме вони стали для Мясоєдова стимулом у створенні цілої серії “серпантинних танців”, зафіксованих у “Портретах Мальвіни Вернічі у костюмах народів світу”. Серед них виділяються ескізи і плакати до танців: “Ураган”, “Індійський танець”, “Мальвіна Вернічі у турецькому костюмі”, “Мальвіна Вернічі в іспанському костюмі” та інші з динамічним і кольоровим підкресленням характерних особливостей народів світу. Цю серію театральних костюмів Мясоєдов розпочав ще у Полтаві, але продовжив і ширше розгорнув, масштабно охоплюючи історію танцю від античності до тогочасся, уже в Берліні.

Працюючи в багатьох видах і жанрах образотворчого, сценічного мистецтва, фотографії і оформленні журналів, І. Мясоєдов у руслі модерну найповніше виразив своє природне прагнення орнаментально-декоративних умовностей тла з натуралістичною відчутністю постатей і окремих деталей, з силуетністю та динамікою великих кольорових площин.

3. 4 Релігійна тема у живописі та графіці. Християнська міфологія та пошуки Бога у власній душі завжди займали у творчості Мясоєдова достатньо важливе місце. Ними просякнуті практично всі твори художника. У підрозділі проводяться паралелі пошуків релігійної свідомості у філософських роботах мислителів початку ХХ століття, вивчається їх вплив на “релігійне мистецтво” у творчості М. Сосенка, М. Бочука, П. Холодного, В. Пащенка та самого І. Мясоє-дова. На жаль, творів І. Мясоєдова на теми християнства ні в Росії, ні в музеях України немає. Однак порушення релігійно-етичних тем мало місце ще у полтавський період його життя. Серед ранніх творів на теми християнського милосердя можна назвати плакат “Ангел-охоронець”, спеціально розроблений для Все-російської земської спілки допомоги пораненим у Першій світовій війні. Чимало творів релігійного змісту зберігаються у колекціях Західної Європи: серія пастельних листів з життя св. Георгія і пророка Мойсея, великодня серія та багато-фігурні композиції, наприклад, “Шлюб у Кані” та ін., глибоко релігійні за духом і категорично несумісні з традиційним іконописом. Очевидно, твори І. Мясоєдова релігійної тематики переважно викликані соціальними і політичними подіями, які відбувалися в Росії та Україні на початку ХХ століття, а також прагненням художника проникнути в минуле християнської міфології і поєднати її з першим часом. Але трактування таких тем, як: “Св. Єронім”, “Св. Юрій”, “Мойсей та Аарон” не канонічне, а наближене до світських.

Розділ 4 ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОГО МЕТОДУ І. Г. МЯСОЄДОВА

Для з’ясування суті його методу та складових системи естетичних принципів необхідно класифікувати твори художника за стилетворчими категоріями, визначити притаманні засоби творчого виконання, знайти витоки і паралелі кожного зі стильових напрямків тогочасної художньої культури. На основі аналізу окремого твору або типологічних груп висвітлюється чітка орієнтація І. Мясоєдова на стильові скерування своєї епохи, близькість його методологічних і стилетворчих позицій із тими творцями, в яких яскраво відобразився ще усвідомлений романтизмом конфлікт між особистістю і суспільством, що породжувало суб’єктивізм у мистецтві і широкий орієнтир художніх явищ, зупиняючись на неокласиці та національній романтиці, не відмовляючись від пленеризму й різноманітних художніх засад, навіть з їх яскраво вираженою тенденцією видовищної солонності, підправленою модернізмом й орієнтованою на елітарну художню культуру.

4. 1 Неокласицизм і художня культура міфу в образотворчості. Неокласицизм, що склався на початку ХХ століття, вніс істотні зміни у розуміння проблем художньої творчості. Протиставляючись стилю модерн, він був одним із основних принципів відображення дійсності й одночасно ніс в собі естетичне і культурно-академічне надбання минулого. Як наслідок – внутрішньою потребою цього напрямку в мистецтві було звернення до міфологічних мотивів. Античність сприймалася як щось гармонійне і прекрасне, про що мріяв художник. Риси нового художньо-філософського руху з його прагненням до глибинних витоків ідеалів античності помітні у творчості відомих російських та українських майст-рів пензля: В. Сєрова, К. Богаєвського, О. Литовченка, Ф. Кричевського, Ф. Краси-цького та ін.

Неокласицизм у творах І. Мясоєдова виразився насамперед у формах композиційної побудови картин, де певна надуманість поз і жестів героїв, театралізація сюжетної суті, – все спрямоване на створення атмосфери естетичної досконалості та краси. Не менш важливим фактором