Типологічна близкість героїнь романів Жорж Санд "Консуело" і Шарлотти Бронте "Джейн Ейр"

Шарлотта Бронте дійсно пише про те, що їй було добре знайоме: про життя у благодійній школі, про гіркий хліб гувернантки, почуття власної гідності, яка щодня піддається багаторазовим образам, про складнощі, з якими в сучасному суспільстві стикається молода освічена і талановита жінка, найбільше прагнення якої зберегти свою особисту свободу, це ставить її внутрішнє благородство вище всіх світових спокус.

Джейн Ейр – «дивна дитина», що викликає інстинктивну неприязнь у тітки, якій доводиться виховувати її всупереч своєму бажанням. Шарлотті Бронте чуже прагнення зображати дітей маленькими ангелами. Двоюрідні сестри і брат Джейн жорстокі по відношенню до неї, бо інстинктивно відчувають невиказане заохочення з боку матері, нетерпимою до тихої і застійливої дівчинки, в якої, однак, відчувається недитяча сила волі. Жорстокість народжує відповідну жорстокість з боку Джейн, коли вона кидає в обличчя тітки гіркі слова звинувачення. Маленька героїня має винятково сильним характером і проникливістю, по-романтично підносить її над оточуючими. Джейн властива романтична одержимість у прагненні відстоювати власну гідність та особисту свободу. Одинока, беззахисна дитина продовжує боротися за себе і в Ловудского сирітському притулку, куди, «піклуючись» про її майбуття, визначає її тітка. На смертному одрі місіс Рід зізнається, що ненавиділа Джейн усіма фібрами своєї душі, і сила почуття, спрямованого на дівчинку-сироту, пояснюється саме бунтарством маленької Джейн.

Сцени життя та навчання в Ловудському сирітському притулку належать до самих викривальних у всій англійській реалістичній літературі XIX століття. Матеріалом для цих сцен послугував сумний та тяжкий досвід з життя та навчання сестер Бронте в Коуен – Брідж. Беззаперечно, що Броклхерст був прототипом містера Уілсена, який так знущався над дівчатами, коли вони голодали, коли було холодно та інше. Бронте розплатилися за таке «піклування» життями Марії та Єлизавети, а можливо і передчасною смертю Емілі.

Те що розповіла Шарлотта Бронте про Лувуд (Коуен – Брідж) скоріше за все ще не вся гірка правда, але і те що ми дізналися про холод, голод, антисанитарію, бідування молодших дівчат, у яких старші часто забирали хліб, та про жахливе захворювання, яке забрало стільки життів, – всі ці жахливі факти з життя назавжди залишиться у нашій пам'яті. Це все написала Шарлотта Бронте не для того щоб викликати почуття жалоби у читачів, а для того щоб закликати до гуманності та справедливості.

Ключовим для розуміння характеру Джейн є її фраза в бесіді зі шкільною подругою Елен Берн: «Когда нас бьюn без причины... «[4, с. 54]. Ця романтична декларація визначає всю долю Джейн. Її не зломили ні голод і позбавлення, яким вона піддавалася в Ловуді, ні презирство аристократії, з представниками якої вона зіткнулася в будинку свого роботодавця містера Рочестера, вона зуміла гідно протистояти релігійному фанатику Сент-Джону Ріверсу. Оскільки Ріверс, що володіє такою ж силою волі і почуттям боргу, виявляється кузеном Джейн, виняткові якості героїні починають сприйматися як більш природні і переконливі, як родова властивість Ріверсів, що виявляється в характерах членів цієї родини.

Де б не з'явилася Джейн, вона завжди здобуває моральну перемогу. Її злобний кузен Рід виростає нікчемною людиною і рано помирає, кузини караються безгрошів'ям, життєвими негараздами та відсутністю сестринської любові один до одного, тітка карається байдужістю дітей і необхідністю визнати тріумф Джейн, яка стала багатою спадкоємицею. Піклувальник Ловудского притулку Брокльхерст, через скнарості якого фактично загинули сорок п'ять з вісімдесяти вихованок, лицемірний і ставить щирій Джейн в приклад іншого лицеміра, який вже в ніжному віці знає, що для отримання пряника потрібно осквернити уста брехнею, сказавши, що він любить псалми більше солодощів, втрачає тепле містечко, а Джейн, яка залишається працювати в Ловудскій школі робить все, щоб нові порядки були не схожими на колишні. Багатий, розумний містер Рочестер віддає перевагу Джейн перед тою кого йому пророкували в наречені, яскраву аристократку міс Інгрем.

Шарлотті Бронте були також притаманні захоплення сентименталізмом, романтизмом, готичними романами. В її творі є містика в готичному дусі: поява привида дядька Ріда, голос Рочестера, що його чує Джейн, хоча й знаходиться на відстані багатьох кілометрів від коханого, таємниці помістя Торнфілд, страшна таємниця Рочестера, яка відкривається в день весілля. Не дивлячись на те, що роман написаний у той період, коли романтизм уже зійшов з англійської літературної сцени, у ньому багато романтичних елементів. У творі також багато елементів сентименталізму.

Але роман