Удосконалення методів діагностики та лікування генералізованого катарального гінгівіту, ускладненого тонзилярною інфекцією

Контрольну групу склали 33 практично здорові особи без клінічних ознак запалення в тканинах пародонта.

Клінічні та мікробіологічні дослідження проводили в динаміці: перше обстеження здійснювалося до лікування, друге і третє – на 15 і 30 день у період проведення лікувальних заходів, четверте і п'яте – через 6-12 і більше місяців по завершенню комплексної терапії.

Клініко-анамнестичні дані оцінювались за спеціально розробленою картою: скарги, анамнез хвороби, об'єктивні клінічні дані, рівень загальноприйнятих пародонтальних проб і індексів. Стан гігієни порожнини рота визначали за допомогою індексу Greene-Vermіllіon, за допомогою якого одержували кількісну оцінку нальоту і зубного каменю. Для більш повної оцінки активності запального процесу в яснах використовували папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (ПМА), цифрову пробу Шиллера-Писарева, індекс кровотечі ясен.

Для визначення стану компактної пластинки міжзубних альвеолярних перетинок і альвеолярної кістки в цілому використовували ортопантомографічне дослідження за допомогою апарата «Pelomen DV”.

Матеріал для бактеріологічних досліджень у хворих брали з ясенної борозни. Мікробіологічні дослідження виконували у відповідності до рекомендацій «Про уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних) методів дослідження, застосовуваних в клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних установ» (1985).

Виділені штами мікроорганізмів ідентифікували за морфологічними, тинкторіальними і біохімічними особливостями, використовуючи методичні рекомендації МОЗ СРСР 1990 року і відповідно до визначника бактерій Берги. Для верифікації культур застосовували Міжнародний набір типових бактеріофагів, що виготовляє Інститут епідеміології і мікробіології АМН РФ ім. М. Ф. Гамалія. Обсіменіння ясенної борозни вивчалось шляхом підрахунку колонійутворюючих одиниць (КОЕ).

Адгезивну здатність виділених бактерій із ясенної борозни визначали за методикою В. И. Бриліса, антилізоцимну активність – за О. В. Бухариним із співавт.

Для визначення чутливості основних бактерій ясенної борозни до антибактеріальних препаратів використовували метод паперових дисків і метод дифузії в агар на живильних середовищах (Держ. фармакопея СРСР, 1990).

Групу спеціальних методів складали імунологічні дослідження периферійної ясенної крові і змішаної нестимульованої слини.

Імунофенотипування лімфоцитів здійснювалося шляхом визначення популяцій і субпопуляцій за А. Ф. Фроловим і І. С. Марковим і в непрямій реакції імунофлюорисценції з моноклональними антитілами серії ІКО МП « Діагностик « (м. Москва) за методикою розроблювачів. У роботі використовували набір моноклональних антитіл: СД3, СД4, СД8, СД16, СД72.

Фагоцитарну активність нейтрофілів оцінювали за здатністю клітин захоплювати S. aureus. При цьому визначали фагоцитарну активність нейтрофілів (відсоток нейтрофілів, що фагоцитують стафілокок), фагоцитарне число (середнє число S. aureus, захоплених однією клітиною), здатність лейкоцитів до фагоцитарної активності визначали в базальних рівнях і при стимуляції зимозаном.

Кількісне визначення імуноглобулінів класів A, G, M в ясенній крові і секреторного імуноглобуліну А в нестимульованій слині визначали методом радіальної імунодиффузіі в гелі.

Напруженість гуморального антибактеріального імунітету визначали шляхом визначення концентрації антитіл до антигенів Streptococcus salіvarіus; Streptococcus sanguіs; Staphylococcus aureus; Staphylococcus epіdermalіs; ліпополісахариду Е. colі 014; Candіda albіcans методом твердофазного імуноферментного аналізу.

Результати опрацьовані математично із застосуванням методів варіаційної статистики.

Результати дослідження та їх обговорення. Мікробіологічні дослідження бактеріальної флори ясенної борозни проводилися у 46 хворих на хронічний катаральний гінгівіт без супутньої патології та у 56 хворих на хронічний катаральний гінгівіт, асоційований хронічним тонзилітом. Результати по виявленню інфекційного фактора були позитивними у хворих на хронічний катаральний гінгівіт без фонової патології у 95, 5% випадків, асоційованого хронічним тонзилітом – у 100% обстежуваних. Причому, у перших домінуючими представниками були стрептококи (86, 7%). Кількість їх в середньому склала 4, 38. 102+75, 1 КОЕ/см2. Переважно серед представників роду Streptococcus виявлявся Streptococcus salіvarіus. Рідше у хворих аналізованої групи висівались стафілококи (10, 6%), кишкова паличка (13, 4%), клебсієла (6, 79%), грамнегативні бактерії (8, 9%), гриби р. Candіda (4, 87%).

Напроти, у інших біоценоз ясенної борозни характеризувався перевагою аеробних патогенних стафілококів (87, 5% пацієнтів), зниженням рівня стрептококів (до 43, 5% проти 86, 7% у перших). Збільшенням частоти висівання грамнегативних мікроорганізмів (ентеробактери й актинобактери) (до 25, 7% випадків), Klebsіella (до 21, 6% випадків), грибів роду Candіda (до 13, 4% випадків).

Особливої уваги заслуговує факт різкого збільшення щільності мікробних асоціацій у хворих на хронічний катаральний гінгівіт, асоційований хронічним тонзилітом (у середньому – до 6, 73. 106+60, 4 КОЕ/см2). У аналізованих хворих такі мікроорганізми найчастіше виділялись в різних асоціаціях (у 72, 8% проти 23, 8% у пацієнтів без супутньої патології).

Таким чином, встановлено, що у хворих на хронічний катаральний гінгівіт, асоційований хронічним тонзилітом, стрептококова мікрофлора втратила свої позиції і перейшла з розряду домінуючих видів у розряд другорядних. Втрата лідируючого положення стрептококів у мікрофлорі привела до збільшення переважної домінантності стафілококових мікроорганізмів у сполученні з 3-4 іншими видами (актинобактером, ентеробактером, грибами роду Candіda, клебсієлой і ін.). З обліком того, що вірулентність мікроорганізмів багато в чому залежить від їхньої здатності проявляти антилізоцимний ефект і їх адгезивної активності, нами проведене вивчення цих показників в різних групах хворих на хронічний катаральний гінгівіт.

В результаті виконаних досліджень виявлені істотні розходження у виразності адгезивних властивостей між штамами, виділеними у хворих на хронічний катаральний гінгівіт, асоційований хронічним тонзилітом і у осіб без фонової патології. Стафілококи у перших характеризувалися більш вираженою адгезивністю (у 79, 3+4, 8% і в 26, 5+6, 3% пацієнтів; p>0, 05), а стрептококи – у пацієнтів без супутньої патології