Удосконалення вибору рекламних засобів підприємством

2. Підготовка. З самого початку можна зайнятися підготовкою. Перед зовнішньоекономічною діяльністю треба вивчити світові ринки. Благо в сучасності на отримання інформації не треба забагато часу. Дуже важливо ясно уявити, що ви знаєте і про що хочете дізнатися.

3. Зв’язок і спілкування. Приймаючи рішення про встановлення контактів із західними партнерами, необхідно з’ясувати, чи зможуть вони зв’язатися з вами. Якщо немає телефаксу і тільки одна телефонна лінія, постійно зайнята при цьому, треба відмовитись від цієї ідеї! Телефакс зараз коштує близько 200 дол. США.

4. Відповідати, відповідати, відповідати. Завжди негайно треба відповідати на будь-який прояв зацікавленості. Навіть якщо рекламодавець ще не прийняв остаточного рішення. Однією з основних проблем, принаймні для жителів Західної Європи, є складність зв’язку з країнами Східної Європи. Але навіть коли вони зможуть зв’язатися, їх часто збентежує явна відсутність інтересу в партнера. Такою є думка людей на Заході, і не без підстав. Треба довести, що можна працювати інакше, і давати відповідь протягом двох діб. Необхідно пам’ятати, що доставка листа поштою потребує пару тижнів, а в цей час потенційний партнер одержить сотні пропозицій від інших конкурентів.

5. Своє «обличчя». Треба приділяти багато уваги образу своєї фірми. Можна розповісти про себе за допомогою фірмових бланків, конвертів, візитних карток, де визначити місце фірми, створити її фірмовий стиль тощо. Треба поміркувати про зовнішній вигляд кореспонденції.

6. Добір контрагентів. Якщо фірмі можна додзвонитися по телефону, передати інформацію з телефаксу, вона починає одержувати запити. Після цього необхідно вирішити після першої розмови з ким вступати в ділові стосунки. Треба звернутися в банк. За кілька сотень вони продадуть безцінну інформацію.

7. Переговори. Під час переговорів ділові іноземці прагнуть домогтися твердих рішень і конкретних відповідей хоча б на деякі свої запитання. Якщо у компанії справді є що запропонувати, західні партнери захочуть укласти угоду без зволікання, їм не обов’язково мати всі документи в письмовому вигляді. Традиції і звичаї також різні в різних країнах. Француз, наприклад, віддає перевагу смачному обіду в ресторані, а потім вже поговорити про справу. Голландець звертає на це менше уваги. Але якщо доведеться з ним пообідати можна, поговорити про справу за їжею. Тому заздалегідь треба дізнатися, як заведено діяти в обраній компанією країні. Іноземні партнери не терплять великих затягувань у веденні переговорів і в разі повільності з нашої сторони можуть взагалі припинити їх. Заради швидкості проведення операції вони часто практикують укладення угод по телефону що потім підтверджується письмово або телетайпом. Якщо між фірмами існують тривалі і міцні зв’язки, письмового підтвердження іноді не потрібно взагалі. В угодах з імпорту необхідно одержати підтвердження постачальників про те, що питання про видачу відповідними міністерствами іноземних країн ліцензії на експорт узгоджено [27, с. 18].

8. Подарунки. Обмін подарунками між діловими людьми на Заході не настільки поширений, як у Східній Європі. Хоча якийсь невеличкий сувенір приймуть із вдячністю, особливо якщо людина достатньо добре відома, щоб подарувати щось таке, що відповідає її інтересам і смакам. Тому краще дарувати подарунок маленький, але потрібний, ніж просто дорогий.

На виставках, що організовуються східноєвропейськими фірмами на Заході, заведено дарувати безліч подарунків. Це можуть зрозуміти неправильно: як спробу заповнити брак інформації або непотрібність представлених товарів.

9. Рахування. На Заході на бізнесмена не справиш враження хитромудрими планами, йому потрібен прибуток. На Заході рахують знизу: орендна плата, плата за телефон, витрати на діловодство, на папір, а потім рахують витрати і норму прибутку.

10. Чи здатен потенційний партнер на розмови. Цей принцип рекомендується добре запам’ятати. Для проведення переговорів треба знати іноземні мови. Переговори через перекладача – не кращий варіант. Якщо не має можливості спілкуватися мовою свого іноземного партнера, треба доручити експортно-імпортні операції тому, хто може.

Слід мати на увазі, що умови для підприємницької діяльності в Росії, Туркменістані, Узбекистані, Білорусії, Дальньому зарубіжжю, Італії, Туреччині, Болгарії неоднакові.

Знання законів країн ділових партнерів – це «свята святих» бізнесмена, а докладна інформація про фірми – путівник у світі бізнесу. У західних країнах розроблена і застосовується струнка інформаційна система пошуку ділового партнера. Одне з головних місць у ній належить інформації безпосередньо від самої фірми. Це нотаріально засвідчені копії установчих документів – договору і статуту, зареєстрованих у відповідних відомствах країни. У них визначені правовий статус, розмір капіталу і профіль діяльності фірми. В опублікованих нею балансах витрат і прибутків, а також річних і квартальних звітах наводяться важливі дані про кредиторську і дебіторську заборгованості, обсяг продажу і закупівлі, про акціонерний капітал і акціонерів, про розмір нарахованих [27, с. 24].

Велика роль технічних і комерційних довідників, звідки завжди можна почерпнути відомості про виробничу чи комерційну діяльність компанії, її відділення і філії у країні і за рубежем із зазначенням адрес і телефонів. Дуже важлива для вивчення зв’язків між фірмами інформація про керівний склад майбутнього контрагента. Кредитні контори або бюро дають за плату конфіденційну інформацію про особистість бізнесмена. Відомості про платоспроможність фірми надаються комерційними банками на їх розсуд і тільки самим