Українська літературознавча болгаристика ХІХ – середини ХХ ст.: становлення, методологічні засади

Метою дисертаційного дослідження є, з одного боку, докладний аналіз шляху науки, вивчення її методичних підходів і методологічних засад. З іншого, – показ суспільної місії болгаристики як невід’ємної складової частини славістичного комплексу, її ролі у налагодженні взаємин між українським та болгарським народами, у зміцненні національної свідомості кожного з них. Ми мали на меті дослідити одну з важливих форм сприйняття болгарської літератури в Україні у ХІХ – середині ХХ ст., а саме її наукову рецепцію. Це передбачало розв’язання наступних завдань:

- зібрати різноманітний, раніше недосліджений матеріал і зробити спробу його упорядкування і систематизації, осмислення його ваги і значення в історії болгаристики;

- проаналізувати процес становлення і розвитку української літературознавчої болгаристики ХІХ – середини ХХ ст. як складової частини українського літературознавства, зокрема порівняльного, і водночас як окремої науки у славістичному комплексі, що включає в себе історію, філологію, фольклористику, етнографію тощо;

- показати роль видатних літературознавців-болгаристів та науково-освітніх центрів України зазначеного періоду в розвитку українсько-болгарських літературних взаємозв’язків, у вивченні культури як цілості і водночас засвідчити пильну увагу українських учених до тексту, визначення його літературних та мовних особливостей;

- дати оцінку різним варіантам підходу українських болгаристів до розуміння проблеми слов’янської спільності та показати її значення для дослідження українсько-болгарських літературних і культурних взаємин;

- порівняти висновки вчених минулого з тим, що утвердилося в сучасному українському й болгарському літературознавстві, тобто розглянути історію української літературознавчої болгаристики з точки зору сучасної наукової парадигми;

- увести в науковий обіг нові та маловідомі факти і джерела, необхідні для подальших досліджень спільнослов’янського й світового культурного контексту розвитку болгаристики.

Об’єктом дослідження у дисертації є монографії, літературознавчі студії, розвідки, статті, рецензії, бібліографічні огляди та інші праці, присвячені проблемі рецепції болгарської літератури в Україні та показу її впливу на українське письменство, що побачили світ окремими виданнями або на шпальтах наукової й громадсько-політичної періодики ХІХ – середини ХХ ст., а також архівні, рукописні джерела, листування між ученими.

Предметом дослідження є становлення і розвиток української літературознавчої болгаристики, її проблематика і жанрові особливості, а також вивчення її ролі у розвитку українсько-болгарських літературних і ширше – культурних взаємин; зв’язок українського літературознавства з історією журналістики, що відіграла помітну роль в ознайомленні української громадськості з Болгарією та її культурою.

Обсяг дисертаційної праці дозволив висвітлити лише одну проблему – «Українська наука про болгарську літературу». Є й інше питання, яке потребує спеціального дослідження, – «Болгарське літературознавство про українське письменство». Однак, у роботі, усе ж, взято до уваги факти, що засвідчують помітну роль українських учених у формуванні болгарської суспільної думки, використано відгуки болгарських учених на праці українських літературознавців.

Основні методи дослідження: відбір; аналіз; хронологічна, локальна, проблемно-тематична систематизація виданих праць та неопублікованого матеріалу, що засвідчує вагомий внесок учених України у розвиток українсько-болгарських літературних і культурних взаємин; біографічний, порівняльно-історичний, а також контекстуальний розгляд досліджуваного матеріалу в перспективі розвитку української літературознавчої науки.

Методологічна основа дослідження вироблялась у процесі критичного осмислення праць учених про болгарську літературу, її проблематику й жанрові особливості, про культурні взаємини між українським і болгарським народами.

Методологічним підґрунтям у роботі стали студії українських і болгарських дослідників – В. Дмитрука, М. Малярчука, О. Шпильової, П. Соханя, В. Захаржевської, В. Москаленка, Е. Ґеорґієва, І. Конева, Б. Нічева та ін. Ключовими питаннями у них головним чином були проблеми українсько-болгарських взаємин та розвитку болгарської літератури у спільнослов’янському культурному контексті. Ці праці, без сумніву, збагатили українське і, до певної міри, світове літературознавство.

Новизна роботи полягає у: 1) відтворенні портретів тих учених-болгаристів, які ще не привертали належну увагу дослідників; 2) поверненні історії української науки незаслужено забутих імен; 3) розгляді науково-дослідного процесу з усіма його суперечностями; 4) аналізі творчого використання методологічного досвіду минулого у сучасних літературознавчих, зокрема компаративістичних, дослідженнях українських болгаристів; 5) збагаченні науково-інформаційної бази компаративістики завдяки введенню в науковий обіг, систематизації маловідомих або до цього часу замовчуваних болгаристичних матеріалів.

Практичне значення роботи. Матеріал дисертації, з одного боку, може стати підґрунтям для подальших досліджень історії болгаристики й розвитку українсько-болгарських літературних і культурних взаємин. З іншого боку, результати роботи стануть у пригоді в процесі викладання курсів болгарської та української літератур, компаративістики, вступу до слов’янознавства, різноманітних спецкурсів на профільних кафедрах вищих навчальних закладів, для написання підручників, методичних посібників, укладання бібліографічних покажчиків тощо.

Апробація результатів дисертації. Робота неодноразово обговорювалася на кафедрі слов’янської філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Про результати дослідження дисертантка доповідала на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Славістичні науково-освітні центри в Україні (вчора – сьогодні – завтра) « (Київ, 1994) ; ІІІ Дриновських читаннях «Проблеми джерелознавства, історіографії історії і культури Болгарії, історії болгаристики» (Харків, 1994) ; IV, V, VI, VII, VІІІ, Х Міжнародних славістичних колоквіумах, присвячених святим Кирилу і Мефодію (Львів, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2001) ; наукових конференціях, організованих із нагоди ювілеїв Іларіона Свєнціцького (Львів, 1996, 2001) ; Міжнародній науковій конференції «Спадщина акад. В. І. Борковського і сучасна філологія на межі тисячоліть» (Львів, 2000) ; ХVI щорічній Франківській конференції (Львів, 2001) ; тематичному «круглому