Українська мова за профспрямуванням

Активно й доречно вживається принаймні, зустрічається і в крайньому разі, але зовсім рідко здибаємо в цьому значенні щонайменше. Назагал форми що- (щотижня, щоночі, щонайдовше, щодуху і т. ін.) мали б використовуватися частіше (як зручні й «компактні»), натомість переважають: кожного тижня, кожної ночі...

Майже незрушно (принаймні, якщо вести мову про телебачення та інші ЗМІ) лежить семантично багатий, різновідтінковий шар слів на аби- (абихто, абикуди, абичий, абищиця та ін., хіба що не забуваємо абияк), ані- (анітелень, анітрохи, аніскільки, анічогісінько та ін.), казна- (казна-де, казна-звідки, казна-хто, казна-коли та їн.).

Прикладам слів чи зворотів, які ми залишаємо для словників, немає кінця.

Чи почуємо, наприклад, від наших теле- і радіомовців такі повновагі прислівники, що, буває, конденсують у собі цілі речення, як-от: намарно, навдивовижу, мерщій, навмання, спересердя, знетями, вщерть, небавом, навідліг, впроглиб, смерком, всуціль, живосилом, ницьма, навздогад, похапцем, покраєм, допевне, достоту, доконче, притьма, геть-чисто, долілиць, крадькома, навперейми, наосліп, чи й простіші, похватніші: дарма, вдосталь, вкрай, обіруч, навзаєм, нашвидкоруч, відтак, відтепер, надмір, відмалку, замолоду, несамохіть, силоміць, оповесні, чи й такі сполучення, як от: над силу, над усе, понад те (чуємо лише: більше того), без упину, до крихти, без ліку, до решти, у стократ тощо, хоча, слава Богу, живуть і зустрічаються до вподоби, до снаги, віч-на-віч, навагу...

В українському словотворенні має велике значення фонічний принцип, і тому чимало частин мови, зокрема прислівники, сполучники, прийменники існують у великій кількості варіантів і відтінків, у розлогих синонімічних гніздах, задокументованих художньою літературою, поезією – з них до усного мовлення, природно, потрапляє вкрай мало. Але знати про цей обшир, уявляти його ми, мовці, мусимо: між, поміж, межи, з-поміж, з-проміж; як, мов, немов, мовби, наче, неначе, ніби, нібито, буцім, буцімто; здаля, здалеку, віддалік, здалік, віддаля, віддалеки; здебільш, здебільшого, здебільше, здебільша...

Питання про те, як прикро мало черпаємо (в даному разі йшлося переважно про ТБ) із бездонної скарбниці української мови, – важливе, гостре, воно потребує постійного осмислення та обговорення, і виступи щодо засмічення мовлення, правильного чи помилкового слововживання-це лише початок великої і, я б сказав, історично значущої справи утвердження культури української мови. В ній завжди першорядну роль відігравала, та й зараз відіграє, художня література, проте сьогодні її «вплив на маси» відчутно меншає, а натомість зростає популярність телебачення (втім, це інша тема).

Мова не винна, якщо її носії, мовці, особливо ті, що на видноті, що покликані, як кажуть, нести слово, – недбало та невміло користуються нею, роблять її одноманітною, безбарвною, «суконною» або «дубовою».

Дончик Віталій. Мова не винна (про суржик, двомовність і грамотність на українському ТБ) //Слово і час. -2001. -№2 -С. 68-78.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Напишіть листа другу з порадою про вживання слів, про які Ви дізнались зі статті В. Дончика.

2. Запишіть послідовно вислови, які є відповіддю на запитання:

про що треба дбати ораторові, щоб не зіпсувати враження від промови?

за яких умов промова буде доступною?

у чому полягає стислість мовлення оратора?

Істинна стислість виразів полягає у тому, щоб говорити лише те, що достойне бути сказаним і, навпаки, не говорити того, про що кожен сам може подумати.

А. Шопенгауер

Одного неточного, невдало сказаного, або хоча б погано висловленого слова іноді досить, щоб зіпсувати все враження.

А. Міцкевич

Оратор, який виступає перед певною аудиторією, повинен враховувати рівень її здібностей, інтересів і забобонів; у противному випадку він даремно буде розраховувати на вплив серед її слухачів і на їх прихильність.

Д. Юм

Оскільки оратор прагне до живого практичного впливу промови, він повинен враховувати місце, де виголошує промову, ступінь освіченості, рівень розуміння, характер слухачів.

Г. Гегель

З розумовим запасом людини і з її здатністю сприйняття необхідно рахуватися. Це знання дає точку опори доказам оратора і становить необхідну умову для доступності.

О. Бен

3. Виконайте вправи з підручника М. Пентилюк [5].

Вправа 1. Поясніть, чому у наведених словосполученнях немає логічності. Від чого це залежить? Виправте помилки.

Дуже синюватий, зовсім лисий, трохи чистісінький, надзвичайно злющий, забагато добрий, сильно смугастий, дуже далеченько, надто зеленуватий, білувата синява, цукрова сіль, солодкувата кислота.

Вправа 2. Знайдіть у реченнях порушення логічності. Відредагуйте речення і аргументуйте виправлення.

1. Кожний герой має свої індивідуальні риси. 2. У мовленні він уживав місцеві слова і діалектизми. 3. Шевченко подружився з друзями. 4. Він почав займатися малюванням і намалював багато картин. 5. Він людина передових і прогресивних поглядів. 6. Ще зовсім молодими юнаками пішли вони на заробітки. 7. У січні місяці багато здібний і перспективний на майбутнє спортсмен. 10.