Українська мова за профспрямуванням

Зафіксовано мною в українських телепередачах не лише лексичні помилки, а й порушення граматичних форм і норм. Відомо, що наша мова має порівняльні ступені прикметників: сильний, сильніший, найсильніший; є й форми, утворювані за допомогою більш, найбільш, що їх використовуємо, як правило, тоді, коли суфіксальний спосіб з тих чи тих причин менш прийнятний. Однак на практиці поширенішою стала друга, не така економна, ніж перша, форма (більш сильний, найбільш вдалий). Забуваються форми з частками що- і як-: щонайсильніший, якнайкорисніший. Під впливом російської продукуються й набувають поширення взагалі покалічені витвори: самий перспективний, самий сильний, або й ще гірше: самий найкращий, самий найбільший...

Або ось незрідка чуємо: «А все останнє хай вас не турбує... « Слід же- «А решта хай вас не турбує». Іноді ще кажуть: не дивлячись на труднощі, замість незважаючи, або такого ощадливого, як попри. Все доречне на своєму місці: не дивлячись в очі, не дивлячись на неї тощо.

Цікаво, як користуються наші телемовці формою майбутнього часу. Знову ж таки, на жаль, перша форма, притаманна тільки українській мові {працюватиме, бігатимуть, змагатимуться, голосуватимемо), дуже істотно потіснена другою, властивою як українській, так і російській мовам, менш ощадною і, я б сказав, менш вишуканою (буде працювати, будуть бігати, будуть змагатися, будемо голосувати).

Набуває поширення така не властива українській мові форма, як складний дієслівний присудок з дієсловом-зв'язкою продовжувати. На кожному кроці, може, навіть не рідше, ніж знаходитися, зустрічаємо: «Кияни продовжують атакувати», «Україна продовжує розвивати свою економіку», «У шахтах продовжують гинути люди», «Оболонь» продовжує дивувати», «Міністр продовжує заявляти», «Нас продовжують мати за неофітів»... По-канцелярськи, незграбно, неоковирно звучать ці речення. А проте в українській мові є чудові відповідники, починаючи від пропуску цієї зв'язки («Україна розвиває свою економіку») до використання прислівників далі, знов, і досі, ще тощо: «Кияни і далі атакують», «У шахтах досі гинуть люди», «Оболонь» знов дивує», «Міністр ще раз заявляє», «Нас і далі мають за неофітів» та ін.

Ще два звороти, на які неодмінно слід звернути увагу, бо вони рідко коли вживаються правильно. «Уряд ліквідував заборгованість не тільки по пенсіях, а й по зарплатах». У переважній більшості випадків кажуть (часто пишуть!) неправильно: але й...

І зворот другий. Безліч разів не в одній передачі лунає: «Як би не намагалися супротивники... «, «Як би не прагнули ми... «. Або навіть так: «Як би не ненавиділи люди... «. Проте в українській мові цей зворот має стверджувальну форму: «Хоч би як намагалися супротивники... «, «Хоч як прагнули ми... « «Хоч би як ненавиділи люди... «. Звернімо увагу: пружна, точна, злагоджена форма!

Досі йшлося про питання чистоти мови, лексичні й граматичні помилки, про неграмотність, якої не повинно бути, та ще в такій кількості, ні на телебаченні, ні в інших засобах інформації. Але хіба наше телебачення, радіо, преса, естрада, театри не мають прагнути більшого, ніж уникання безграмотності – досягати мовного багатства, різноманітності в мовленні, виявлення невичерпних ресурсів рідного слова? Про окрему людину, буває, кажемо, що в неї широкий чи обмежений запас слів, багатий чи збіднений лексикон. За цим критерієм можна характеризувати й ту чи ту студію або канал – оцінки, напевне, будуть різні, але загальний образ телебачення твориться різними телекомпаніями й телепрограмами, спільними зусиллями всіх його працівників – ведучих, дикторів, коментаторів, редакторів, постійних авторів – оцінки рівня їхнього мовлення матимуть ще ширшу амплітуду. Серйозні набутки (до прикладу, органічне дублювання й бездоганні переклади фільмів на студії «1 + 1») стоять поряд з такими ж серйозними прогалинами, яких більш ніж достатньо. Збідненість синонімічного ряду, зловживання одноманітними зворотами й конструкціями, зчаста не найточнішими й не найзугарнішими, кальки, брак самого прагнення шукати свіже слово замість обшмульгованого штампу, та й взагалі брак відчуття мовних нюансів та відтінків і, як наслідок, лінгвістичні горе-винаходи, на зразок «Що за гомін, а без бійки?» (замість галас, гамір) -так в одному з рекламних текстів скальковано російське «Что за шум, а драки нет?». Такі риси загальної картини не можуть не викликати занепокоєння. А головне – обмаль взірців добірного, чистого, як джерело, природного мовлення.

Приклади, які наводитиму, не вважаємо порушенням слововживання, точніше грубими порушеннями, їх можна зустріти і вдрукованих, зокрема газетних, текстах, є вони і в окремих словниках. Та йдеться про те, що чимало цих широко вживаних у ЗМІ слів чи словосполучень не скрізь і завжди преференційні, що поряд із ними існують синонімічні варіанти, які здебільшого доречніші, влучніші (і, певне ж, свіжіші), ніж ті, що заповнюють мовлення.

Так, нині всі кажуть: збільшується (кількість, заборгованість, злочинність, напруженість тощо),