Українська радянська державність в контексті реалізації більшовицької моделі централізованої держави. 1918 - 1929 рр. (історичні аспекти проблеми)

Позиція керівних діячів України в питанні створення СРСР // Освіта. – 1991. -- 1 листопада; Нагорна Л. П. Позиція України у новоствореній союзній державі: 20-ті роки крізь призму 90-х // Український історичний журнал. -- 1993. -- <186> 1. -- С. 3 -- 16; Салига Л. П. Боротьба Х. Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень -- липень 1923 р.) // Український історичний журнал. -- 1992. -- <186> 1. – С. 115 -- 124; Чехович В. Український проект союзного договору 1922 р. // Мала енциклопедія етнодержавознавства. -- Київ, 1996. -- С. 245 -- 246. >. 

Велика увага приділена науковцями дослідженню українізаційних процесів 20-х років, вивчення яких розпочалося ще наприкінці 80-х років, що враховував автор у ході дослідження. 

Значну увагу дисертант приділив вивченню праць науковців західної діаспори та зарубіжної політології. Але, незважаючи на позитивні моменти, недостатня джерелознавча база досліджень зменшує їхню наукову цінність. 

Зроблений в дисертації на підставі аналізу відповідної літератури узагальнюючий висновок своєю суттю зводиться до того, що через об'єктивні причини до сьогодні в історичній літературі немає цілісного об'єктивного уявлення про державний статус УСРР у 1918 -- 1929 роках. Проблеми, пов'язані з визначенням державно-правового статусу УСРР у 1918 -- 1922 роках, висвітлені фрагментарно. Крім констатації загальних тенденцій розвитку СРСР і перетворення його наприкінці 20-х років фактично на унітарну державу, в науковій літературі ще не приділялася увага аналізу державного статусу УСРР у системі союзної держави. У цьому автор бачить підтвердження доцільності вибору теми дослідження. 

Враховуючи актуальність, практичну доцільність та стан наукової розробки головних проблем обраної теми, дисертант визначив мету та завдання дослідження.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на підставі всебічного аналізу конкретного історичного матеріалу, критичного осмислення реалізації більшовицької концепції федеративної держави виявити співвідношення між задекларованим суверенітетом України та реальною дійсністю, визначити державно-політичний статус України з точки зору не тільки формально задекларованих принципів, але й умов для їх реального здійснення. 

Мету дослідження дисертант конкретизує такими завданнями: 

-- проаналізувати вузлові моменти програми більшовиків у галузі національного питання, зокрема принцип права націй на самовизначення та теоретичну модель багатонаціональної держави; 

-- простежити тактику московського центру стосовно України, її характер та зумовленість; 

-- дослідити тенденції в розвитку українсько-російських стосунків у 1918 – 1922 роках для з'ясування реального державного статусу України в цей час; 

-- розкрити механізм включення УСРР до складу союзної держави; 

-- дослідити реальний статус УСРР у системі союзної держави в 20-ті роки; 

-- розкрити позиції українських політичних діячів щодо взаємовідносин між Україною і Росією та проблем союзного будівництва в процесі реалізації концепції багатонаціональної держави; 

-- дослідити вплив українізації 20-х років на державне життя УСРР та домагання націонал-комуністами державної самовизначеності в цей період; 

-- з'ясувати причини втрати Україною її задекларованих суверенних прав. 

На захист виносяться такі положення: 

-- національна програма більшовиків була послідовно централістичною й слугувала теоретичним підгрунтям для створення федеративного за формою, але унітарного по суті Союзу РСР; 

-- тактика московського центру стосовно України зводилася до безпосередньої чи прихованої форми інкорпорації її до складу Росії й демонструє протиріччя між декларативними заявами та практикою стосовно розв'язання питання про взаємовідносини УСРР та РСФРР; 

-- великодержавницькі тенденції з боку московського уряду в українсько-російських стосунках визначали реальний державний статус України в 1918 -- 1922 роках. У правовому відношенні проголошена як незалежна й суверенна держава УСРР фактично перетворилася на автономію унітарної по суті РСФРР; 

-- включення УСРР до складу союзної держави відбулося з порушенням норм міжнародного права: принципу добровільності суб'єктів федерації, доцільності її створення з точки зору національних інтересів республік та відсутності правового оформлення. «Ініціатива» України в ході об'єднання була наслідком цілеспрямованої волі РКП (б) та директивних розпоряджень; 

-- у системі союзної держави наприкінці 20-х років УСРР остаточно втратила рештки суверенітету й перетворилася на національний регіон (з певними автономними ознаками) по суті унітарної держави; 

-- політичне протистояння українських діячів, спрямоване на захист суверенних прав України, як у період реалізації концепції багатонаціональної держави, так і в період українізації 20-х років за умов відсутності власного політичного центру заздалегідь було приречене на поразку; 

-- українізаційні процеси 20-х років, незважаючи на непослідовність та половинчастість, сприяли відродженню національно-державного життя, надаючи зовнішніх ознак державності, але не могли змінити державний статус України в системі СРСР загалом; 

-- головними причинами втрати Україною незалежності в радянській формі державності та декларованих суверенних прав були унітарна за своєю будовою більшовицька партія, що переносила принципи своєї діяльності на організаційну структуру держави, а також відсутність консолідації політичних сил національної орієнтації в Україні та підпорядкованість КП (б) У московському центрові. 

Наукова новизна результатів роботи, на думку автора, визначається новою постановкою та осмисленням на сучасному теоретичному рівні досліджуваних проблем. Зокрема, на підставі як всебічного аналізу і систематизації нагромадженого в історичній літературі фактологічного матеріалу, так і