Українські замовляння як жанр фольклору

Обрану тему вважаю актуальною, тому що з кожним роком ці перлини фольклору, на жаль, втрачаються, бо дар замовляти є не в кожної людини, він передається з покоління в покоління. Протягом багатьох тисячоліть замовляння змінювалися, доповнювалися, заборонялися. Не зважаючи на це вони дійшли до нашого часу і зайняли своє місце у сучасному світі.

За основу науково-дослідницької роботи взяла книгу «Українські замовляння», упорядник М. Н. Москаленко, автор передмови та коментаря М. О. Новикова.

Об'єктом дослідження стали замовляння Шевченківського та Куп'янського районів.

Предмет дослідження – специфічні жанрові і структурно-змістові особливості замовних текстів.

Отже, мета моєї роботи – дослідити одну із галузей народної духовної культури.

Виходячи з мети роботи, поставила перед собою завдання:

― опрацювати вже відомі джерела про походження найменш вивченого шару національної словесності;

проаналізувати специфічні жанрові особливості замовлянь;

простежити зв'язок замовних текстів зі святами та обрядами календарного циклу;

відзначити значимість магії слова в українській народній медицині;

― самостійно зібрати зразки замовлянь та класифікувати їх.

Практичне значення дослідження. Проведена робота дозволить з'ясувати специфічні жанрові і структурно-змістові особливості замовних текстів, їх зв'язок зі святами та обрядами календарного циклу, а також лікувальну магію в народній медицині.

Дану роботу можна використати як повідомлення на засіданні мовно-літературного гуртка й під час проведення тижня української мови та літератури.

Зі своїм дослідженням я виступила на одному із засідань мовного гуртка «Мовознавець» нашого навчального закладу.

 

 

В Україні священне знання замовлянь передавалося винятково усним шляхом. Написане ж слово втрачало свій сакральний зміст. А в такий спосіб неможливо вичерпно передати сакральну енергетику знання. Зауважимо, що фольклор є живим організмом завдяки усному побутуванню і як знання, передавався усно. Чи не тому увесь масив народної творчості представляє собою саме те герметичне відання про світобудову, уламки якого ми підхопили, оголосивши це усною народною творчістю, мистецтвом слова. Тому зараз і поширена думка, що XXІ століття є століттям інформації, а не знання. Фольклорне слово у традиційному розумінні анулює той досвід, який несе слово через називання, а результатом є штучне, дуже зручне, оскільки очевидне, двохвимірне опредмечування реальності. За абсолютизації тексту, незважаючи на позатекстову реальність, ми переводимо фольклор в поверхові концепти: епітети, порівняння, символіку і т. д., що орієнтує на утилітарно-матеріалістичне ставлення і робить нас безпомічними перед пізнанням трансценденції народного слова.

 

Спільним елементом для всіх жанрів, (магічних практик) була віра у магічну силу слова і дії (обряду) і спільність архетипічних символів, оскільки етнічне колективне несвідоме визначало і образно-поетичну систему народнопоетичної творчості.

Місяць, місяць, місяченько.

Світиш, брате, височенько.

Освіти мою світлицю,

І дівчину-чарівницю. 

 

 

Заглиблення у внутрішню сутність замовного тексту – контексту можливе через детальний аналіз його структурної будови: звукової, словесної, синтаксичної організації, а також поетики, ритміки і тоніки, що дозволяє уявити текст як цілісну систему, прослідкувати його зв’язки з ритуалом. Подібний підхід дозволяє визначити ступінь архаїчності окремих текстів. Крім цього, аналіз внутрішньої текстової організації дає змогу більш рельєфно уявити деякі власне жанрові особливості формотворення замовлянь, символіку поетичних і синтаксичних фігур, засоби їхньої художньої організації, а також зв’язок текстів з обрядами супроводження. Вивчення змістової природи замовляння передбачає наявність відповідних моделей його творення, тобто основних складових, завдяки яким замовляння проявляється як жанр народної обрядової культури. Кожен мотив замовляння образний за своєю природою, він формує образ, задає відповідний стереотип поведінки чи схему його використання, підкреслюючи таким чином його моделювальні властивості. Наприклад, Михайло-Рихайло (персонаж замовляння) має зарубати змія – іншої моделі поведінки не передбачається; вода, використання при обмиванні хворого/покійного, має бути вилита у глухий кут; зав’язана мотузка спалюється тощо.

Існуюча сталість замовлянь зумовила відповідну збереженість архаїчних текстів, особливо їхню ритміку і поетику. Основна мета виголошення лікувальних замовлянь (вплив на психіку хворого) реалізується за допомогою ритуальної дії, форми мовлення (ритму) і його образного обрамлення. Звідси насиченість замовлянь метафорами, гіперболами, порівняннями. Якими б майстерними не були форми передачі думки, вони не мають самостійного художнього завдання, а підпорядковуються загальній ідеї виголошення тексту.

Наприклад, замовляння на зупинення кровотечі:

Там на горі тури орали, красну рожу сіяли.

Красна рожа не зійшла.

Там дівка стояла.

Коло синього моря безребра овечка стояла.

Край червоного моря червоний камінь лежить.

Де сонце ходить, там кров знімається,

Де сонце заходить, там кров запікається.

Основною формою будови ритуальних текстів є речитативна, що полегшує вимову самого тексту, надає йому ритмічності, у зв’язку з чим змінюється форма слова, варіюється розташування наголосу залежно від смислової логіки замовляння. Характерною рисою магічних текстів є повторюваність окремих слів, фраз, невеликих за обсягом текстових фрагментів, що поєднується з варіюванням слів і рядків. Відповідні загукування є складовою частиною всіх архаїчних текстів, які не так щільно насичені художніми образами, але кожен образ є конкретним і значущим.

Однією з основних фігур архаїчної поезії виступає паралелізм, від якого походять інші тропи, зокрема метафора, метонімія, порівняння,