Українські замовляння як жанр фольклору

 

 

Замовляння як текст сприймається звичайним слухачем за допомогою ритму. Інші текстові ознаки – змістовність, асоціативність, емоційність (маємо на увазі не обрядову, а текстову емоційну наповненість) втрачають свою актуальність. Ритм замовляння досить специфічний, він може змінюватись декілька разів або вражати своєю монотонністю. В тому чи іншому випадку даний ритм дещо відмінний від звичного, і несе у собі певний внутрішній дискомфорт, чи навпаки, заспокоює, присипляє. Так, шептухи, замовляючи недугу, промовляють текст у відповідному ритмі, який проявляється не лише у тональності і гучності, які можуть змінюватись, але і в будові самого тексту, а саме: асонансах і алітераціях. Серед приголосних, як правило, повторювались тверді звуки (шиплячі, дрижачі, свистячі), що створює специфічну ритміку, задає необхідний напрямок тексту, створює враження безперервного мовного потоку, нагнітає психіку слухача: “Їхав святий Петро на білім коні, кінь біжить, аж камінь січе, да буде проклята кров, котра потече”; “На морі, на лукомор’ї стоїть дуб розложистий, барзо хороший, на тому дубі цариця Яриця … посилай ти три сестри: Марію-Полумарію, Анну Полуанну, Лукер’ю-Полулукер’ю”; “Колючка-колючище, ти й болюча, ти й шипуча, … одступися, розійдися од рожденного, хрещеного, молитвенного раба Божого (ім'я).

Поетична система українських замовлянь оперує міфічними образами, які реально сприймаються лише за встановленого (логічного, звичного) часового сприйняття, тобто вони перебувають в “іншій” просторово-часовій реальності. У світі людей можуть існувати лише натяки на їх існування (прикмети, випадкові звуки, сни, видіння, незвичайні випадки), тому основною ознакою цих образів є лімінальність: хвороби, магічні помічники, святі, “дуб розложистий”, “змія Скарапея”, “Хан і Ханиця”, “кам’яна корова”, “синій чоловік” і т. п. Цікавими в даному випадку видаються образи астральних світил, за допомогою яких вимірюється час і репрезентується небесний простір. Небесні орієнтири – місяць, сонце, зірки – визначають основні напрямки земної просторової і часової орієнтації. Так, за розташуванням астральних світил визначається місцеперебування і час доби, що має надзвичайно важливе значення у магічній лікувальній практиці.

Таким чином, замовляння – один із найдавніших видів народної духовної культури, пов'язаний з дохристиянськими віруваннями, з міфологією, обрядовими магічними діями, а також з вірою у чарівну силу слова і ритму. В замовляннях відбувається єдність із світом природи. Що ж до самої особи знахаря, чарівника, то це люди невипадкові, із підвищеними екстрасенсорними нахилами або гіпнотичними здібностями, що мали хист до медицини. Озброєні вірою, умінням, знанням, що передавалися від одного покоління до другого протягом віків з глибокої давнини, вони досягали певних результатів у лікуванні різних хвороб та наданні необхідної «швидкої допомоги».

 

 

Обираючи тему для свого майбутнього дослідження, зупинилася саме на цій не випадково, тому що захотіла зібрати й записати зразки замовних текстів своєї місцевості. Я знала, що в рідному селі живе знахарка, Таран Раїса Іванівна, яка вміє лікувати хвориби за допомогою магії слова. Вона відома своїм даром не тільки в нашому селі, але навіть в інших областях. Приїжджають до неї за допомогою, щоб вправила вивих, «вилила» переляк у маленьких дітей, замовила ту чи іншу хворобу. І ніколи не було нарікань на адресу народної цілительки, навпаки, слова великої вдячності за її неоціненну справу.

 

 

Те, що ми звикли користуватися благами цивілізації, зовсім не заважає нам, коли ми захворіли, звертатися одночасно до лікаря та… до відомого цілителя.

У Раїси Іванівни була бабуся, яка вміла направляти та замовляти, значить, цей особливий дар передався і їй. Що може лікувати за допомогою магічних слів, Раїса відчула ще в молодому віці, але займатися цією справою спочатку боялася. Згадує свій перший «лікувальний процес», який відбувся під час скиртування соломи в колгоспі. Односельчанка Галя впала зі скирти та вивихнула ногу, коли Раїса Іванівна направила вивих, нашіптуючи замовляння:

«Ішов чоловік первим разом, святим часом через калиновий мост, троциною підпирався. Щоб у раби Божої (ім'я) рожденої, молитвяної, хрещеної, щоб звих минався, і поміч мені од Господа Бога».

Незабаром біль вщух, а вже через дві години жінка могла ходити. Всі були здивовані вмінню Раїси.

Після цього випадку вона пішла до своєї тітки Федоски. Та її заспокоїла: «Не бійся, у тебе ж у руках великий дар. – Коли тітка взяла племінницю за руку, сказала – У тебе велике тяжіння».

Одного разу, коли у старшої сестри Шури почала текти кров з носа, Раїса Іванівна почала замовляти:

«На Осіянській горі два брати бились до крові, сестра бігла обороняти. На ній запаска упала і кров перестала. Кров, кровище, род, родище, не втулися, не втупися, буде той дівчині, яка до схід сонця косу чеше. Другим разом, Господнім часом, поможи мені, Господи. Я буду Господа просити хрещеній, рожденій (ім'я) кров замовляти».

Це замовляння повторювала