+3 8(066) 185-39-18
fз подальшим обов'язковим ознайомленням викладачів із результатами опитування.
Остаточним результатом реалізації державним службовцем потреби у підвищенні кваліфікації має стати реальне застосування на практиці отриманих знань, що на сучасному етапі здійснення адміністративної та суспільних реформ набуває особливого значення. Водночас пріоритетна роль у цьому процесі належить безпосередньому начальнику, який повинен створити належні умови для використання нових знань і навичок при виконанні службових обов'язків, а також зобов'язувати (при необхідності) ознайомлювати членів колективу з актуальними питаннями сфери їхньої діяльності.
Потреба державних службовців у підвищенні фахового рівня набуде повного (морального і матеріального) задоволення за умови врахування результатів навчання при оплаті праці. У цьому питанні корисним є, на наш погляд, досвід Польщі.
Потреба у просуванні по службі (кар'єра) також має значний вплив на якісне виконання професійних обов'язків державними службовцями. Вона передбачає як підвищення у посаді, так і пропозицію більш складної і цікавої роботи, заохочення та винагороду за сумлінну працю.
В умовах неналежного задоволення актуальних потреб державних службовців, потреба у просуванні по службі, яка меншою мірою залежить від зовнішніх чинників і, відповідно, має більш реальне втілення, активізується і стає пріоритетною в структурі потреб державних службовців.
Потреба у просуванні по службі за поміж інших потреб найбільш відверто свідчить про міру професійних намагань, вона виступає індикатором сили прагнень працівника. Термін здійснення зазначеної потреби можна, на нашу думку, вважати головним критерієм, за яким державний службовець визначає свою значущість фахівця у порівнянні з колегами. Задоволення цієї потреби стає стимулом для подальших професійних досягнень, в іншому випадку - значно де мотивує працівника, в нього поступово зникає початковий ентузіазм до виконання службових обов'язків та знижується наполегливість до праці.
Для того, щоб у державного службовця не виникало почуття професійної непридатності, він має бути впевнений, що підвищення у посаді відбуватиметься через врахування саме професійних знань, ділових якостей, організаторських і виконавських здібностей, інтелекту, прагнення до самоосвіти. Також державний службовець повинен знати, за які професійні якості й індивідуальні результати чи досягнення заслуховується службове просування, знати критерії, за яким винагороджуються ініціатива та творчі зусилля.
Постійна незаслужена не реалізація потреби у просуванні по службі змушує працівника шукати нову роботу, частіше поза межами державної служби. Відповідно, створення різнобічних способів для реалізації зазначеної потреби сприятиме зниженню плинності кадрів на державній службі, заохочуватиме до більшої віддачі при виконанні посадових функцій, активізуватиме потребу в підвищенні кваліфікації шляхом самоосвіти.
Таким чином, для результативного та оптимального забезпечення реалізації універсальних потреб людей, які працюють в органах державної влади, необхідно, на наш погляд, підвищити заробітну плату, забезпечити реальну можливість постійної періодичності всім категоріям державних службовців брати участь у різноманітних формах та методах підвищення кваліфікації, удосконалити механізм кар'єри на державній службі, а головне - забезпечити належні умови для впровадження в свідомість державних службовців нової управлінської ідеології, яка особистість, громадянина України та інтереси суверенної держави ставить на перше місце.
Створення багатогранних умов для задоволення потреб державних службовців сприятиме комплексній самореалізації працівника на робочому місці, бажанню працювати на українську державу, підвищенню рівня самосвідомості і державної свідомості, надасть можливість усвідомлено сприймати нову систему цінностей державних службовців, а також якісно, професійно й оперативно виконувати службові обов'язки.
3.3. Організаційне забезпечення процесу перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців на місцевому рівні
Одним із стратегічних напрямів процесу державотворення, здійснення адміністративної реформи в Україні на сучасному етапі є формування системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Основні завдання щодо реалізації цієї проблеми визначені Законами України “Про державну службу”, “Про освіту”, “Програмою кадрового забезпечення державної служби”, затвердженою Указом Президента України від 10 листопада 1996 року №1396, заходами правового і організаційного забезпечення реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 року №1035/95. Іншими нормативними документами.
Становлення ринкової економки в Україні обумовило докорінні зміни в системі державної служби: з'явилися нові, нетрадиційні форми діяльності державних службовців, урізноманітнилися види надання послуг, впроваджуються прогресивні інформаційні технології. Це вимагає нових підходів до організації підготовки фахівців та кардинального оновлення змісту освіти в системі державної служби в цілому.
Нові підходи щодо змісту та організації підготовки фахівців ґрунтуються на положеннях Конституції України, Закону України "Про освіту", Закону України “Про державну службу” та чинного законодавства.
Модель підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для системи державної служби України визначає стратегічні напрями формування кваліфікованого кадрового потенціалу.
Основним видом підвищення кваліфікації державних службовців у системі безперервного навчання є навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації.
Підвищення кваліфікації за професійними програмами передбачає, переш за все, спрямування навчання на фахове вдосконалення та оновлення знань і умінь державних службовців, які займають посади відповідних категорій в органах, на які поширюється чинність Закону України “Про державну службу”, а також на осіб зарахованих до кадрового резерву.
Професійні програми підвищення кваліфікації розробляються відповідно до конкретних завдань, що передбачені професійно-кваліфікаційними характеристиками певних категорій посад державних службовців або вимогами щодо рівня кваліфікації чиновника державної установи з урахуванням набутого ним досвіду.
Важливу роль в організаційному забезпеченні процесу перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців органів виконавчої влади на місцевому рівні повинні грати кадрові служби місцевих державних адміністрацій, саме