Управління використанням ресурсів

1.Матеріали, які приєднуються в процесі праці до основних матеріалів, щоб внести в них суттєву зміну.

2.Матеріали, які сприяють виконанню технологічного про¬цесу і виготовленню продукту.

3.Матеріали, необхідні для нормального функціонування засобів праці.

4.Матеріали для одержання теплової й електричної енергії, необхідної для технологічного процесу.

5.Матеріали, необхідні для створення нормальної обстановки праці і належних санітарно-гігієнічних умов праці.

6.Матеріали для упакування готової продукції.

Управління матеріальними ресурсами передбачає вирішення таких питань, як нормування витрат матеріалів і визначення потреби в них для виробничої діяльності підприємства, нормування запасів предметів постачання і витрат на їх утримання, організація, облік і контроль матеріальних ресурсів у процесі їхнього збереження і споживання.

2. Нормування витрат матеріальних ресурсів.

Норма витрат матеріалів — планова величина витрати ма¬теріальних ресурсів, мінімально необхідних для виготовлення одиниці продукції чи виконання одиниці роботи, встановлена, виходячи з прийнятої конструкції виробу, запроектованого технологічного процесу і рівня організації виробництва.

Складові норми витрати основних матеріалів можуть бути представлені такою формулою:

НВМ = КМ + ВТ — ВТ.В. + В О — ВВ.В.,

де НВМ — норма витрат матеріалу на одиницю продукції;

КМ — корисний вміст матеріалу в готовій продукції;

ВТ — відходи технологічні; 

ВТ.В. — використовувана частина технологічних відходів;

ВО — відходи і втрати організаційно-технічного характеру; 

ВВ.В. — використовувана частина відходів і втрат організаційно-технічного характеру.

Класифікація норм витрат наведена в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

Класифікація норм витрат

Нормування витрат матеріальних ресурсів — це встановлення планової міри їхнього виробничого споживання.

Витрати допоміжних матеріалів не знаходяться в прямій залежності від обсягу продукції, що випускається. Для допоміжних матеріалів характерним вимірником, тобто одиницею, на яку повинна розраховуватися норма витрати даного виду допоміжних матеріалів, буде та, котра найбільшою мірою визначає потребу в даному допоміжному матеріалі. У цьому відношенні допоміжні матеріали можуть бути розбиті на групи:

а) матеріали, які входять до складу виробу, а також обслуговують технологічні процеси; витрати їх нормуються як сировина: на одиницю виготовленої продукції (виріб, деталь, вузол);

б) матеріали, затрачувані на виготовлення інструментів, пристроїв та іншого технологічного оснащення, підлягають нормуванню в розрахунку на одиницю відповідних інструментів чи пристроїв;

в) матеріали, які витрачаються на ремонт устаткування, нор¬муються на одиницю устаткування;

г) матеріали, використовувані для утримання устаткування і приміщення в чистоті, нормуються на одиницю часу роботи устаткування або на одиницю площі приміщення цеху;

д) матеріали з обслуговування робітників нормуються на одного робітника;

е) матеріали на ремонтно-експлуатаційні потреби будівель і споруд нормуються на умовну ремонтну одиницю;

є) таропакувальні матеріали нормуються на одиницю реалізованої продукції.

Нормування витрат палива представлене на рис. 6.1

  

 

 

Методика встановлення техніко-економічних норм витрати матеріалів

Найточнішими й найобґрунтованішими вважаються норми, розроблені розрахунково-технічним і розрахунково-аналітичним методами, які дозволяють встановити норми з урахуванням сучасного рівня розвитку і намічуваних змін у техніці, технології, організації виробництва і праці (рис. 6.2).

 

Рис. 6.2. Методи встановлення норм витрат матеріальних ресурсів

Окремі підприємства встанов¬люють норми шляхом укрупнення, за аналогією з іншими об'єктами, за звітними даними і т.д., що зовсім неприйнятно.

Усунення зазначених труднощів досягається шляхом розробки загальногалузевих норм витрати матеріальних ресурсів на ті об'єкти виробництва, які виготовляються на багатьох підприємствах даної галузі, і на типові елементи продукції, які входять до багатьох видів робіт. Такі норми називають типовими.

Аналіз використання матеріальних ресурсів

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається за допомогою системи техніко-економічних показників, наведених нижче.

Загальні витрати на виробництво охоплюють всю кількість матеріальних ресурсів, витрачених підприємством.

Питомі витрати матеріальних ресурсів конкретного виду (т) — це їхні середні витрати на одиницю виготовленої придатної продукції або на одиницю виконаної роботи.

,

де Q - загальні витрати матеріальних ресурсів;

q — кількість придатних одиниць продукції або виконаний обсяг роботи.

Питомі витрати матеріальних ресурсів на одиницю основної споживчої властивості однотипної продукції (тС.В.) — одиницю продуктивності, потужності і т.д.

,

де h — загальний обсяг споживчої властивості продукції.

Витрати палива на одиницю продукції. На підприємствах, які виготовляють однотипні вироби, цей показник встановлюється в розрахунку на одиницю продукції, що випускається, у натуральному вираженні (на 1 т чавуну, вапна, на 1000 штук цегли і т.д.). Там, де випускається широка номенклатура виробів, він встановлюється не за всією номенклатурою продукції, а за виробами-представниками.

Вихід придатного продукту (ВП) показує, наскільки ефективно витра¬чається сировина:

,

де qП — обсяг придатного продукту; 

—обсяг вихідної сировини.

Коефіцієнт видобування продукту з вихідної сировини характеризує ступінь використання корисної речовини, яка міститься у відповідному виді вихідної сировини. З цією метою можуть використовуватися коефіцієнти розкрою, видаткові коефіцієнти й інші аналогічні показники.

Коефіцієнт корисного використання матеріальних ресурсів на виробництво конкретної продукції (КВ), який обчислюють за формулою:

,

де qч — чиста маса матеріалу (корисні витрати).

Видатковий коефіцієнт є відношенням норми витрат (тн) до чистої маси виробу (qч):

 

Видатковий коефіцієнт