Управління використанням ресурсів

Предмет:

Менеджмент

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

155

Мова:

Українська

Оцінка:

є оберненою величиною коефіцієнта використання:

При кількісному вимірюванні ефективності використання матеріальних ресурсів оцінюється: співвідношення фактичних витрат матеріальних ресурсів і виконаного обсягу робіт (виготов¬леної продукції); обернене співвідношення матеріальних витрат і виготовленого продукту (виконаних робіт).

Матеріалоємність продукції (робіт) (МЄ):

де Q — обсяг матеріальних витрат;

Z — собівартість продукції.

Показник матеріаловіддачі (МB):

Для оцінки фактичної економії матеріальних ресурсів на підприємстві доцільно скористатися абсолютними і відносними показниками економії.

Абсолютне значення фактичної економії (Еф) матеріальних ресурсів може бути обчислене за формулою:

де q1 — обсяг виробництва звітного періоду;

т0, т1 — питомі витрати матеріальних ресурсів у базовому і звітному році;

р1 — ціна матеріальних ресурсів у звітному році;

т0q1р1 — матеріальні витрати звітного періоду фактичні.

Оцінку відносного значення економії матеріальних ресурсів можна виконати, обчисливши рівень (ступінь) економії (РЕ):

Ступінь (коефіцієнт) використання вторинних ресурсів (kВР) може бути обчислений за такою формулою, %:

де qвик— обсяг використаної вторинної сировини, т;

qспож — можливий обсяг споживання вторинних матеріальних ресурсів в економічному районі, т (забезпечений наявністю виробничих потужностей).

План матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) підприємства

План МТЗ підприємства — сукупність планово-розрахункових документів, у яких вирішується потреба в матеріальних ресурсах і встановлюються джерела покриття цієї потреби (рис. 6.3). Він складається з двох основних частин: розрахунків потреби в матеріалах і балансу матеріально-технічного постачання.

Рис. 6.3. Порядок розробки плану матеріально-технічного забезпечення

1. Розрахунок потреби в матеріалах

Вихідними даними для визначення потреби в матеріалах, необхідних для виконання виробничої програми, є обсяг виробництва і норма витрати матеріалів на виготовлення одиниці продукції.

1. Метод прямого розрахунку:

де НВ — норма витрати матеріалу на виготовлення одиниці продукції;

П — кількість виробів, яка повинна бути виготовлена у плановому періоді;

п — кількість виробів чи різновидів робіт, для яких використовується цей матеріал.

Різновиди методу прямого розрахунку:

1) У будівництві. На основі цієї ознаки розрізняються розрахунки потреби за кошторисними і виробничими нормами. Потреба в матеріалі знаходиться шляхом множення норм витрат, встановлених в одиницю виміру обсягу робіт (кубометр кладки, ква¬дратний метр поверхні, яка зафарбовується, і т.д.) або на відповідний планований обсяг робіт.

2) Повиробний метод:

де НВВ — норма витрати даного матеріалу на виріб;

ПВ — програма виготовлення даного виробу; п — кількість виробів, на виготовлення яких витрачаєтьсяданий матеріал.

3) Подетальний метод:

де НВД — норма витрати на деталь;

ПД — програма виробництва деталей;

п — кількість вироблених деталей.

4) Метод розрахунку потреби за аналогією:

де НВАН — норма витрати базового аналога;

П — програма випуску виробів, для яких визначається потреба в матеріалах;

К — коефіцієнт, який враховує особливості споживання матеріалу для даного виробу в порівнянні з аналогом.

5) Метод розрахунку потреби за типовими представниками:

де НВТИП — норма витрати типового представника;

ПЗАГ — програма виробництва виробів даної групи.

де НВН — норма витрати на окремий виріб, який входить в групу;

КВ — кількість виробів у групі.

2. Розрахунок потреби на основі даних про рецептурний склад

При виготовленні продукції з декількох різновидів сировини і матеріалів для одержання виробів із заздалегідь заданими технічними характеристиками і потрібною якістю розробляють¬ся рецептури, в яких вказується співвідношення кожного ма¬теріалу, використовуваного для виробництва цієї продукції.

Розрахунок здійснюють в три етапи:

1 етап. Встановлюють кількість готової продукції, яка повинна бу¬ти виготовлена відповідно до програми реалізації:

де РГП — потреба готової продукції, (шт, м3 та ін.)

В — маса (об'єм) однієї деталі чи виробу;

П — програма випуску деталей для виконання плану реалізації, шт;

п — кількість найменувань виробів, які виготовляються із суміші однієї рецептури.

2 етап. Встановлюють загальну кількість матеріалів, яка повинна бути відпущена у виробництві з урахуванням втрат в техно¬логічному процесі:

де К0Б — інтегральний коефіцієнт виходу готової продукції, який враховує втрати, що виникають на всіх стадіях техно¬логічного процесу виробництва.

3 етап. Встановлюють потребу в кожному матеріалі:

де Км — питома вага даного матеріалу в загальному складі для ви¬готовлення виробів за рецептом.

3. Розрахунок на основі нормативних термінів зносу:

де N — кількість виробів, які знаходяться в експлуатації;

t — нормативний термін зносу.

4. Розрахунок на основі формул хімічних реакцій

Для розрахунку потреби у вихідній сировині і матеріалах можна використовувати формули хімічних реакцій, молекулярні маси готового продукту і матеріалу, дані про втрати в техно¬логічному процесі:

де РМ — потреба в матеріалі в натуральних одиницях виміру;

П — програма виробництва готової продукції в натуральних од. виміру;

ММ — молекулярна маса матеріалу;

МПР — молекулярна маса готового продукту;

КПР — вміст чистої речовини в готовому продукті, %;