Управління використанням ресурсів

• плата за спеціальне використання природних ресурсів;
• плата за забруднення НПС та інші види шкідливого впливу на довкілля;
• екологізація податкової та цінової систем (наприклад, включення екологічних витрат у ціну і собівартість продукції, послуг);
• підтримка становлення і розвитку екоіндустрії.

Господарський механізм управління використанням природних ресурсів має виконувати три основні функції:

• стимулювати впровадження екологічно чистих технологій;
• створювати економічну зацікавленість у проведенні природовідновлювальних і природоохоронних заходів ;
• регулювати процес розміщення нових промислових об'єктів в умовах жорсткий екологічних обмежень.

Перехід до переважного фінансування профілактичних заходів, скерованих на попередження забруднення довкілля і погіршення екологічного стану міста дає восьмикратну економію фінансових ресурсів. Тому суб'єкти господарювання повинні усвідомити, що екологічна реконструкція підприємств та ефективне використання природних ресурсів не тільки необхідні, але й вигідні.

Удосконалення використання природних ресурсів передбачає:

• удосконалення системи платежів за забруднення довкілля та штрафів і їх тарифів з орієнтацією на розмір необхідних витрат для виконання природоохоронних заходів на різних рівнях управління відповідно до екологічних програм;
• впровадження системи екологічної сертифікації, ліцензування, акредитації, аудиту (екологічної експертизи), що забезпечують: оцінку відповідності продукції, робіт і послуг екологічним вимогам, стандартам та нормативам;
• попередження реалізації продукції, небезпечної для здоров'я мешканців і довкілля;
• сприяння споживачам у компетентному виборі продукції та послуг з урахуванням екологічного фактору у податковій політиці.

Для цього необхідно також вирішувати такі економічні стимулюючі заходи для ефективного використання природних ресурсів та формування моделі сталого розвитку міської (національної, регіональної соціосистеми):

• звільнення від податку  прибутку, використаного для здійснення природоохоронних заходів;
• встановлення диференційованого оподаткування прибутку та диференційованої оплати за житло залежно від екологічного стану району;
• підвищене оподаткування екологічно небезпечної продукції, яка підлягає виведенню з виробництва;
• звільнення від податку на додану вартість робіт, що виконуються за рахунок коштів екологічних фондів;
• додаткове оподаткування прибутку підприємств, що не відповідають сучасним вимогам екологічної  безпеки та ресурсозбереження;
• врахування в цінах екологічної чистоти продукції;
• введення платежів за використання всіх без винятку природних ресурсів для їх відновлення та охорони, зокрема за понадлімітне їх використання.

Необхідно створити систему екологічного страхування, що передбачає відповідальність підприємств за заподіяні збитки третім особам, а також страхування збитків від аварійного чи раптового забруднення навколишнього середовища.

Потребує удосконалення існуюча система природоохоронних фондів. Крім національного та регіональних екологічних фондів необхідно створити:

• страхові екологічні фонди;
• фонди окремих підприємств;
• фонди ресурсозабезпечення;
• фонди охорони окремих екосистем.

Перспективи розширення інвестицій в ефективне використання природних ресурсів пов'язані з посиленням взаємодії позабюджетних екологічних фондів з банками. Фонди повинні взяти на себе функції поєднуваної ланки між комерційно вигідними екологічними інвестиційними проектами та інвестиційним капіталом. При цьому фонди повинні забезпечувати пошук і відбір ефективних, пріоритетних проектів, які кредитуватимуться за пільговими процентами, а різниця в ставках за пільговим і комерційним кредитами покриватиметься за рахунок засобів фондів, що мають стабільні джерела доходів.

Залучення додаткових фінансових ресурсів можливе шляхом використання власності, що створилась у процесі реалізації природоохоронних заходів за рахунок бюджетних і позабюджетних засобів.

Система еколого-правових відносин має бути максимально орієнтована на міжнародновизнані правові норми та екологічні стандарти, зокрема Міжнародні стандарти якості продукції (стандарти ІSO 9000) та екологічного менеджменту (ІSO 14000). Їх метою має стати гармонійне поєднання екологічних та економічних інтересів за незмінного пріоритету прав людини на здорове довкілля, сприятливі умови проживання та праці, збереження стійкості екологічних систем.

Передумови необхідності дотримання міжнародних засад сталого розвитку:

• напружена екологічна ситуація в Україні, незважаючи на суттєве зменшення промислового виробництва;
• забезпечення здоров'я та працездатності населення в складній демографічній ситуації;
• необхідність ефективного використання всіх видів ресурсів з точки зору недостатнього забезпечення ними виробничо-господарської діяльності підприємств (майна, обладнання, обігових коштів, енергетичних та інформаційних ресурсів);
• інтенсивний розвиток окремих галузей (паливно-енергетичного комплексу, зв'язку, інформаційних технологій і т.д.);
• неефективне використання окремих видів ресурсів на підприємствах України, зокрема: - енергетичних (зумовлену залежністю від Росії через недостатню кількість енергоносіїв та неефективне їх використання, застарілі технології в промисловому виробництві, будівництві, добувних та інших галузях); 
• фінансових ресурсів (зумовлену недосконалою фінансово-кредитною системою, податковим та амортизаційним законодавством, нестачею обігових коштів на підприємствах, значним обсягом дебіторської заборгованості, неможливість реалізувати продукцію через її недостатню якість, конкурентоспроможність, а також через низьку купівельну спроможність населення; - інформаційних ресурсів через відсталі інформаційні технології, недосконалу технічну базу або недостатню кваліфікацію персоналу.

Концепція оптимального використання природних ресурсів підприємства повинна ґрунтуватися на системному підході до ефективного УВР на різних рівнях управління ресурсами:

• державному (народногосподарському);
• галузевому;
• регіональному;
• на рівні окремих підприємств (фірм).

Державний (народногосподарський) підхід до ефективного УВР повинен враховувати міжнародні засади сталого розвитку та соціально-орієнтованої економіки, які передбачають розвиток економіки і виробництва за умов дотримання соціальних аспектів виробничого розвитку та економічного зростання, ефективного використання усіх видів ресурсів, забезпечення екологічно чистих умов праці та проживання для формування державної системної діяльності з УВР на основі оптимального використання ресурсів, ресурсозабезпечення, створення економічних передумов впровадження ресурсозберігаючих технологій, матеріалів, товарів.

Ефективне УВР передбачає розробку системних та цільових критеріїв оцінки використання ресурсів. Дотримання критеріїв може здійснюватися за допомогою застосування різних методів управління використання ресурсів на відповідних рівнях управління:

• організаційно-економічних методів ефективного УВР;
• організаційно-законодавчих, нормативних, впровадження процедур, правил, інструкцій і т.д.;
• системно підтримуючих методів регулювання використання ресурсів.

 

Важливою складовою забезпечення управління підприємствами на засадах інноваційної моделі розвитку є зменшення екодеструктивного впливу виробничої діяльності суб'єктів