і матеріалів фактичним потребам виробництва. Чим більша дефіцитність (вартість) і токсичність складових вхідного та вихідного потоків, тим більш деталізованим має бути екологічний баланс. До переліку речовин та їх хімічних сполук, що чинять значний негативний вплив на здоров'я людей і підлягають жорсткому контролю, у першу чергу належать: алюміній, берилій, ванадій, залізо, кадмій, кобальт, марганець, молібден, мідь, нікель, ртуть, свинець, селен, срібло, стронцій, сурма, цезій, цинк, сполуки азоту, нафтопродукти.
Таким чином, при складанні екологічних балансів вирішуються питання виявлення вузьких місць у сфері матеріало- та енергоспоживання, покращення характеристик екологічності продукції чи виробничих процесів, пошуку рішень щодо зменшення загального навантаження на природне середовище у вигляді скорочення відходів (викиди в атмосферу, скиди у водні об'єкти, забруднення земельних ресурсів, теплове забруднення) тощо. Еко-баланси виявляються ефективними в стратегічному плануванні при визначенні потенціалу екологічної оптимізації виробництва та прийнятті відповідних управлінських рішень щодо підвищення екологічної чистоти виробництва.
Рис. 1.1. Матеріальний баланс машинобудівного підприємства
Підсумовуючи оцінку внутрішніх факторів машинобудівного підприємства, які визначають дію екологічних аспектів, можна запропонувати наступну схему їх ідентифікації (рис. 1.2):
Рис. 1.2. Фактори внутрішнього середовища підприємства, які визначають екологічні аспекти
Вирішенню еколого-економічних проблем на підприємстві сприятиме комплексний підхід до регулювання факторів внутрішнього середовища, які визначають дію екологічних аспектів машинобудівного підприємства. Можливість підвищення екологічної чистоти виробництва машинобудівного підприємства необхідно шукати в сфері покращення стану виробничих фондів і очисних споруд, їх оновлення; удосконалення використовуваної технології виробництва; підвищення якості вхідних матеріальних ресурсів; впровадження нових технологій екологічного управління; підвищення кваліфікації персоналу та його вмотивованості до екологічно обґрунтованих дій (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Напрямки регулювання екологічних наслідків діяльності підприємства
При реалізації концепції чистого виробництва особливу увагу слід приділяти екологізації людських ресурсів (персоналу) і мотивуванню творчої праці робітників. Результатом дій за вказаними напрямками повинно стати стійке переконання кожного працівника підприємства в необхідності здійснення природоохоронних заходів на тій ділянці, за яку він персонально відповідає. Можливість знаходження оптимальних шляхів розв'язання еколого-економічних проблем підприємства в кінцевому підсумку залежатиме від якості перетворень в діючому мотиваційному механізмі екологізації персоналу, для чого вище керівництво має бути впевнено в необхідності і результативності таких змін. З цього приводу, особливі вимоги необхідно пред'являти до управлінського складу. Вміння менеджерів інтегрувати в інноваційну діяльність екологічний фактор в значній мірі сприятиме вирішенню завдань екологізації і, як наслідок, досягненню конкретних кінцевих результатів діяльності підприємства в цілому.
Таким чином, розробку варіантів підвищення екологічної чистоти виробництва необхідно починати з комплексного аналізу факторів внутрішнього середовища підприємства (технології, матеріалів, персоналу, обладнання), які визначають дію екологічних аспектів і залежать від специфіки технологічних процесів. При цьому, доцільно використовувати методи складання екологічних балансів, які надають змогу кількісно оцінити технологію виробництва, починаючи із вхідних потоків і закінчуючи готовою продукцією та складом і кількістю утворюваних відходів.
РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ВИКОРИСТАННЯМ РЕСУРСІВ У СИСТЕМІ ВИРОБНИЧОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Мета і завдання управління використанням ресурсів
Ефективне УВР є передумовою успішної діяльності організацій (підприємств) на ринку товарів (послуг).
Професійне УВР повинно бути органічною складовою частиною менеджменту організацій (підприємств), оскільки воно суттєво впливає на зростання виробничого потенціалу, завоювання підприємством нових секторів та стійкого становища на ринку. Тому ефективне УВР повинно бути предметом діяльності відповідних топ-менеджерів (головного економіста, фінансиста, інженера, заступників директора (керівника) підприємства з управління персоналом, збутом і маркетингом і т.д. )
Наполеглива діяльність у сфері УВР може призвести до створення нових підрозділів, відділів, що відобразиться на організаційній структурі управління підприємством. Такі великі підприємства (компанії) організовують сервісні центри (підрозділи), які вивчають потреби споживачів, усувають недоліки товарів та їх окремих частин, послуг, інтелектуальних продуктів, надають гарантійне обслуговування. Така діяльність не тільки формує позитивний імідж підприємства (фірми), але й суттєво підвищує ефективність УВР. Наприклад, компанія Microsoft організувала спеціальну службу, яка працює виключно з незадоволеними клієнтами і на цій основі здійснює модернізацію своїх програмних продуктів. Вирішення простих запитань клієнтів здійснюється за допомогою веб-сайта, що дозволяє знизити кількість телефонних звернень та витрати компанії. Готельна мережа Promus гарантує дієву реакцію на побажання і скарги клієнтів. Велике українське об'єднання АТ "Норд" організувало цілу мережу сервісних центрів підприємств, які надають споживачам відповідні послуги гарантійного та сервісного обслуговування продукції "Норд".
Отже, ефективне УВР забезпечує:
- скорочення строків виготовлення продукції (надання послуг);
- покращення якості та конкурентоспроможності продукції (послуг);
- зниження собівартості продукції на основі оптимального використання ресурсів підприємства (майна, обігових коштів, основних фондів, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних), виникнення синергічного ефекту у функціонуванні та розвитку підприємства;
- формування стійкого позитивного іміджу підприємства, завоювання ним нових секторів ринку збуту продукції;
- покращення фінансових показників виробничо-операційної діяльності підприємства, його платоспроможності та кредитоспроможності;
- значне зростання потенціалу розвитку підприємства.
УВР на підприємстві регулюється нормативно-законодавчою базою підприємницької діяльності, у якій відображено рекомендації та законодавче регулювання щодо використання різних видів ресурсів. Це Цивільний та Господарський кодекси України, які удосконалюють Закони України, прийняті після 1991 року.
Наявність та рівень використання ресурсів суттєво впливає на систему управління підприємницькою діяльністю організацій (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Система управління підприємницькою діяльністю організацій
Головною рушійною силою створення нової ринкової вартості підприємств, в т.ч. при здійсненні їх реструктуризації) є формування підприємствами