Управління використанням ресурсів

Рекомендовані перетворення у системі підприємництва дають необхідний ефект, якщо формується нова система управління організаціями, підприємствами (див. рис. 2.1). Вона органічно включає ефективне УВР на основі об'єднання найважливіших функцій: аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, ресурсів, конкурентів; одержання і використання маркетингової інформації; стратегічне бізнес-планування і контроль; прийняття рішень про стратегію і цілі, інвестиції, виробництво, збут, фінансування, вилучення капіталу з питань кадрової, соціальної, екологічної політики. Така система управління підприємницькою діяльністю дозволяє поетапно реформувати структуру підприємств, інтенсифікувати ділову активність, уникнути можливих ризиків і загроз у досягненні рентабельності виробництва.

Ефективне УВР передбачає можливість прийняття різних рішень щодо варіантів розвитку підприємства (рис. 2.2). При цьому слід враховувати такі основні фактори розвитку підприємств:

• наявний та перспективний попит;
• ємність ринку та доля на ньому підприємства;
• потужність підприємства та перспективи зростання його потенціалу;
• перспективи інноваційного розвитку;
• можливість випуску конкурентоспроможної за ціною і якістю продукції.

УВР в умовах функціонування ринку повинно здійснюватися згідно таких принципів:

• врахування багаторічного досвіду управління ресурсами на підприємстві та необхідності адаптації - дедалі більшої відповідальності діяльності підприємства вимогам ринку, зовнішнього оточення підприємства (постачальників, споживачів, конкурентів), проміжного середовища (інноваційних, страхових, консалтингових фірм, банків і т. д.);
• постійний перегляд методів УВР з метою встановлення їх адекватності змінним умовам зовнішнього середовища, оновлення методів і процедур УВР на підприємстві;
• забезпечення гнучкості методів УВР в умовах глобалізації ринків та динамічного розвитку окремих галузей або ринків ресурсів, швидкої зміни ринкової кон'юнктури на ринках товарів і ресурсів;
• забезпечення процедур планування і використання ресурсів з впровадженням нової техніки , технології, поліпшення організації виробництва і праці;
• забезпечення використання ринкових інструментів та інфраструктури в методах планування закупівлі та використання ресурсів (товарних бірж, ф'ючерсних контрактів, електронної торгівлі та ін.) з метою зниження собівартості та ціни продукції, а також скорочення виробничого циклу її виготовлення і строків реалізації.

Вихідним моментом  ефективного УВР є визначення перспективного загального попиту на ринку і прогнозування / планування збуту продукції (послуг). Адже саме визначення необхідного обсягу продукції (послуг), які зможуть задовольнити платоспроможний попит на ринку, зумовлює ту кількість виробничих ресурсів, які необхідно закупити та використати для виготовлення продукції (послуг). Замовлення та закупівля ресурсів передбачає визначення їх кількості та ціни згідно використання відповідних ринкових інструментів та закономірностей:

• законів попиту і пропозицій, взаємодії попиту і пропозиції при встановленні ціни і необхідної кількості продукції (послуг), ціни і кількості відповідних ресурсів, які треба закупити (за відомим економістом П.Самуельсоном пропозиція та попит є не кінцевими відповідями, а швидше початковими запитаннями);
• параметрів впливу на збут, зокрема, найважливішого з них – асортиментної політики підприємства.

Задіяння параметрів впливу на збут дозволяє збільшити кількість товарів (послуг), які підприємство може реалізувати у визначений період часу, збільшити ефективність використання майна і капіталу підприємства, його матеріальних, фінансових, трудових та інформаційних ресурсів.

Отже, УВР передбачає використання таких параметрів впливу на збут:

• вихідних параметрів впливу на збут (ціна товару, його якість і упаковка, сервісне обслуговування, канали розподілу, місце розташування підприємства, фірмовий асортимент);
• додаткові (контактні) параметри впливу на збут (реалізація ефективної стратегії і тактики маркетингу, зокрема реклами, відповідних дій продавців і торгових агентів).

Слід відмітити, що відділ збуту виконує в основному технологічні операції з організації товарів (послуг), а визначення масштабів збуту, цін та асортиментної політики фірми є функцією вищого керівництва фірми та відділу маркетингу. Причому у взаємовідносинах з іншими суб’єктами господарських відносин необхідне поєднання як інтуїтивного, так і формального підходів.

Кількість і якість належних до споживання ресурсів підприємства, а також використовуваних майна та обладнання визначається згідно виробничої програми, яка формується згідно до прийнятої стратегії розвитку підприємства на 10-15 років з урахуванням життєвого циклу товарів (послуг), розмірів ринку, зовнішнього конкурентного середовища і виробничих можливостей підприємства.

Ефективне УВР може здійснюватися лише за умови постійного оновлення та зростання конкурентоспроможності продукції (послуг). УВР в умовах оновлення виробничої програми вимагає вирішення менеджерами таких завдань:

• визначення необхідних ресурсів на розробку нової продукції (послуг) чи набуття прав на виробництво нової продукції (послуг);
• проведення аналізу за етапами зростання, зрілості й насичення по всій номенклатурі продукції з метою визначення необхідних обсягів продукції (послуг) та їх прогнозних цін з урахуванням еластичності попиту і пропозиції продукції, перехресної еластичності попиту на продукцію, інших закономірностей та вимог ринку;
• вилучення ресурсів у зв’язку із запланованим припиненням виробництва тієї продукції (послуг), які наближаються або вже перебувають у стадії занепаду.

Аналіз доцільності використання ресурсів з метою оновлення продукції (послуг) проводиться згідно відомих і перевірених практикою моделей асортиментних портфелів, які дозволяють здійснювати формування виробничої програми згідно життєвого циклу товарів (послуг), величини ринку, умов його зростання й насичення:

1. Матриця Бостонської консультаційної групи (матриця БКГ); (рис.2. 3)
2. Матриця Мак-Кінсі, розроблена консультаційною групою Мак-Кінсі за замовленням фірми „Дженерал Електрик”, яка є розвитком і узагальненням матриці БКГ. (рис. 2.4)

Матриця БКГ описує асортиментний портфель