Ведення державного земельного кадастру на локальному рівні

До повноважень такої Комісії віднесено забезпечення погодження документації із землеустрою відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за принципом «єдиного вікна». З цією метою до складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. У разі погодження проектів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов'язаних із розробкою корисних копалин, до складу Комісії залучається відповідно представник територіальних органів лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду.

Комісія здійснює свою діяльність у формі засідань, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Результати роботи Комісії оформлюються висновком, який підписується всіма її членами та скріплюється печатками органів, представники яких входять до її складу. Підставою відмови у погодженні документації із землеустрою може бути невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Погодження документації із землеустрою та підготовка висновків із викладом зауважень до неї здійснюються безоплатно. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

Однак, у ряді випадків порушується визначений законодавством порядок роботи Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою призвело не до поліпшення, що призводить до погіршення ситуації з розгляду та погодження проектів землеустрою. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 1861 Земельного кодексу України», висновок Комісії являє собою один документ, на якому ставлять підписи представники вищезазначених органів влади районного (міського) рівня. Однак, у деяких районах представники цих органів влади не збираються раз на тиждень у одному місці, а продовжують працювати на своїх робочих місцях у відповідних органах влади. Тому замовник чи розробник землевпорядної документації змушені «відвідувати» таких посадовців не в одному місці – місці роботи вищезазначеної Комісії – а в п'яти різних місцях. Однак, оскільки висновок готується як один документ, то замовник чи розробник землевпорядної документації звертаються до посадовців відповідних органів влади по черзі: спочатку до одного, а потім до іншого. В таких випадках не тільки не забезпечується відповідність роботи Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою принципу «єдиного вікна», а фактично у п'ять разів збільшується час на погодження землевпорядної документації цієї Комісією. Адже до її створення замовник чи розробник землевпорядної документації міг подавати таку документацію на погодження до кожного з п'ятірки органів влади одночасно, а не по черзі.

Такі випадки свідчать про грубе порушення посадовими особами органів влади чинного законодавства. Тому при їх виявленні зацікавлені особи повинні звернутися до голови відповідної райдержадміністрації для їх усунення. 

 

 

1 січня 2013 року є датою, з якою пов'язується кардинальне реформування в Україні практики оформлення прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно. Саме в цей день набувають чинності два законодавчі акти, якими запроваджують істотні нововведення у правове регулювання відносин щодо земельної та неземельної нерухомості. Мова йде про Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закон України «Про держаний земельний кадастр». Суть нововведень полягає у тому, що якщо до 1 січня 2013 р. в Україні формування земельних ділянок та оформлення прав на них здійснюється шляхом ведення одного реєстру – Державного реєстру земель, – який веде Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи, то після 1 січня 2013 р. формування земельних ділянок фіксуватиметься в Державному земельному кадастрі, а оформлення прав на земельні ділянки – у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ст. 1 Закону «Про державний земельний кадастр», він являє собою єдину державну геоінформаційну систему відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Відповідно державна реєстрація земельної ділянки являтиме собою внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Слід відмітити, що одночасно з введенням в дію Закону «Про державний земельний кадастр» Земельний кодекс України буде доповнений новою статтею 791 (Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав), якою вперше на законодавчому рівні буде визначене поняття формування земельної ділянки.

Згідно з цією статтею, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 791 Земельного кодексу України також визначаються випадки, коли має відбуватися формування земельних ділянок. Так, формування земельних ділянок здійснюється:

1) у