Ведення державного земельного кадастру на локальному рівні

Ми повинні пам'ятати, що одне з основних завдань державного земельного кадастру є забезпечення  повноти та достовірності відомостей і допущення недоліків при обліку тягне за собою ланцюжок перекручення даних на усіх рівнях.

Одним із основних і відповідальних рівнів при веденні кількісного обліку земель є місцевий, ведення, заповнення даних якого повністю залежить від райуправлінь. Згідно п.12 Перехідних положень ЗКУ землями за межами населених пунктів розпоряджаються райдержадміністрації, а це 1,1 млн.га, або 76% від загальної площі області. Значні площі і інтенсивний рух у використанні земельних ресурсів потребує чіткого, достовірного і оперативного обліку.

Як показали результати аналізу наданих річних районних земельних звітів станом на 01.01.2008 р., в них було допущено ряд, а місцями суттєвих недоліків:

в пояснювальних записках не розкрито причин змін з посиланням на нормативно – правові та нормативні акти (постанови, рішення, розпорядження та ін.);

довідки про зміну сільськогосподарських угідь виконані з суттєвими помилками в частині невідповідності відомостей, приведених у додатку із річним земельним звітом;

допущені неточності у відомостях про населені пункти;

додатки 2, 3, 4 про надання чи вилучення земельних ділянок сформовані з помилками, або відсутні розробні відомості;

ідентифікаційні коди та назви юридичних осіб (землевласників (землекористувачів)), не відповідають даним Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), який ведуть органи державної статистики в Тернопільській області.

Крім того, нижче приведені для аналізу і осмислення упущення, які були виявлені членами робочої групи Головного управління в процесі приймання звітів від райуправлінь земельних ресурсів:

при купівлі - продажу земельних ділянок, в облік були внесені зміни у форми власності (приватна), хоча державні акти на право власності ще не були видані, а рішення конкретні з цього приводу не прийняті;

без відповідних правовстановлюючих документів і згоди землекористувача, вилучено земельну ділянку та безпідставно змінено категорію земель при внесені змін в облікові відомості;

мають місце факти облікування юридичних осіб - землевласників чи землекористувачів в базі даних державної статистичної звітності за формами 6 – зем, 2 – зем, які в свій час припинили діяльність і зняті з державної реєстрації.

Разом з цим, при бажанні, намітилася позитивна тенденція щодо якісного виправлення минулорічних зауважень, як у річних звітах, так і у земельно-кадастровій документації. Зокрема, фактично до усіх змін що відбулися протягом року на території районів були представлені підтверджуючі документи, у пояснювальних записках поліпшився аналіз руху земель – він став глибшим і детальнішим, також стали зрозумілішими по суті наслідки співпраці з органами статистики – назви землевласників і землекористувачів по юридичних особах відображено (в основному) відповідно до даних державного реєстру підприємств.

Але тут, слід привернути вашу увагу до наступного моменту, невідображення в державній статистичній звітності земельних ділянок за видами земельних угідь та видами економічної діяльності. Це саме стосується і земельних ділянок наданих для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

При підготовці облікових відомостей органами місцевого самоврядування ще існує ряд проблематичних місць.

Фактично відсутнє подання звітності власниками землі та землекористувачами виконкомам (радам), про зміни, що відбулися в складі їх землекористування, і як наслідок - невідповідність звітних даних фактичному використанню земель за минулий рік та подальше надання неповних відомостей на державному рівні.  Крім того, у ряді районів продовжує існувати проблема при формуванні та наданні державної статистичної та іншої звітності радами базового рівня  Управлінням земельних ресурсів у районах.

Про те, що облік земель на території області стає всеохоплюючим, досконалішим і достовірнішим до “натури”, свідчить аналіз змін, які відбулись протягом року і відображені у даних по власниках і користувачах землі та угіддях згідно форм держстатзвітності (№№ 6-зем, 2-зем). Так, наприклад, відбулись значні зміни  у обліку по громадянах, де у зв'язку з аналізом земельно-кадастрової документації виявилось, що деякі площі помилково або безпідставно обліковувались. Хоча такі уточнення і необхідно проводити, але при цьому постала ще одна проблема – не у всіх випадках проводиться повне (в рамках законодавства) обґрунтування цих дій. Як з'ясовано, значна частина актів обстеження, інвентаризації, які покладені в основу для прийняття рішень про внесення змін у земельно-кадастрову документацію, складені поверхово, без відповідного землевпорядного вивчення та аналізу документації за попередні роки, без врахування потреб громади та правочинного підтвердження. Така, проводима вибіркова інвентаризація - під конкретно визначеного землевласника чи землекористувача, не може “вписатися” у вимоги ст. 35 Закону України «Про землеустрій». Тому, тут в першу чергу для райуправлінь постає завдання: допомогти та проконтролювати вчинення адекватних дій, особливо з боку органів місцевого самоврядування. 

Ми усі, хто належний до ведення державного земельного кадастру, чітко усвідомлюємо, що без спеціального закону України певний період забезпечення його на належному державному рівні і надалі залишатиметься на відповідальності конкретних визначених особах – спеціалістах територіальних органів земельних ресурсів.