Вікна та їх декорування в Англії в період з ХV по ХХ століття

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. Епоха Тюдорів і Якова (1485 – 1625)

РОЗДІЛ 2. Бароко (1625-1714)

РОЗДІЛ 3. Георгіанська епоха (1714-1811)

РОЗДІЛ 4. Регенство і початок ХІХ століття (1811-1837)

РОЗДІЛ 5. Федеральний стиль і ампір (1780 – 1850)

РОЗДІЛ 6. Вікторіанська епоха (1837-1901)

Висновки

ІЛЮСТРАЦІЇ

Список використаних джерел

 

 

Разом зі зміною стилів змінювався дизайн вікон. Штори, ставні та інші елементи оформлення вікна виконували різноманітні функції: захисту, тепло збереження, естетичні.

Перші відомості про дизайн інтер'єру дійшли до нас з епохи Відродження. У цей час у мистецтві відбувалися великі зміни, світ архітектури перероджувався і саме в цей період дизайн інтер'єру був виділений як самостійний вид мистецтва. Все більше уваги почали приділяти різним аксесуарам; народжувалася нова гармонія поєднання тканин, включаючи драпіровки і оформлення вікон.

Щоб простежити цей розвиток пропоную проаналізувати подану тему на прикладі будинків Англії, де стилі і періоди мистецтва відрізнялася від інших країн західної Європи. Тому проведу хочу провести невеликий історичний екскурс.

Архітектура епохи Тюдорів в Англії схожа на готичну, але зі значними змінами на зразок глибоких і високих вікон. Каплиця Генріха VII у Вестмінстері і палац Гемптон-корт у Річмонді – пам'ятки архітектури тюдорського періоду. Зі смертю королеви Єлизавети І і приходом до влади Стюартів в країні оживають тенденції класицизму.

На початку XVII століття Ініго Джонс прищепив британському зодчеству ідеї палладіанства, в основі яких – сувора геометричність, лаконічність, функціональність, елегантність, відсутність дрібних деталей та інших архітектурних надмірностей. Бароко, а в особливості рококо, в Англії мали обмежений характер і недовгий термін існування, оскільки були тісно пов’язані з римським католицизмом та ідеалами абсолютної монархії.

Георгіанська архітектура, ера якої наступила в середині XVIII століття, в цілому відповідала загальноєвропейському класицизму. У ній головними були чіткі форми та пропорції.

XIX століття відрізняється від попередніх різноманітністю стилів, зокрема таких як: регентство, федеральний стиль, ампір. Найуспішнішими виразниками цих стилів були Роберт Адам та його брат Джеймс, метою їхньої творчості було створення єдиного, цілісного ансамблю чи то в архітектурі чи в інтер’єрі. Зростаючий інтерес до середньовічної культури, що охопив всю Європу набуває в Англії особливого значення. Англія стала однією з небагатьох європейських країн, яка відмовилася від неокласичного стилю, з його моральними і політичними асоціаціями, для втілення образу національної держави. Декоративні готичні деталі створювали традиційний образ, який сприймався як втілення національних християнських моральних принципів. В основу всього вкладався принцип раціоналізму і функціоналізму.

Вікторіанська епоха характерна так званою «війною стилів» – між неоготикою і класицизмом.

На мою думку, обрана тема є досить актуальною оскільки без вікон не можна уявити жодного будинку. Тому я буду досліджувати вікна виключно житлових приміщень.

Об’єкт мого дослідження: вікна та їх декорування в Англії у період з ХV по ХХ століття.

Предмет дослідження: дослідження форми віконного отвору, віконної рами, елементів декору вікна в інтер’єрі, застосованих матеріалів, кольорової гамми актуальних для будинків Англії в період з ХV по ХХ століття.

Мета дослідження: дослідити вікна та їх декорування в Англії в період з ХV по ХХ століття.

 

 

Найпростішими вікнами в цей період були незасклені квадратні отвори, повністю відриті, розділені рядом дерев’яних чи кам’яних середників  (вертикальних стійок) віконних рам. Більшість мали внутрішні ставні. Вікна зі середниками були широко поширені на початку періоду; а з XVI ст. частіше зустрічалися віконні рами з середниками і поперечними брусами: тобто вікна з вертикальними стовпами і горизонтальними брусами. Однак, верхня частина вікна змінювалась впродовж всього періоду. В багато прикрашених будинках з початку століття закінчення вікон мали листяні візерунки (Рис. 1. 1.), але більшу частину XVI століття чотирицентрові арки були типовими для всіх, окрім найбідніших будинків. До кінця століття прямокутне завершення вікна стало для всіх нормою. Кам’яні або цегляні сандрики  поширені впродовж всього періоду.

В найбагатших будинках вікна завжди склили, але у великих сільських будинках і міських будівлях скло стало звичайним явищам лише до кінця XVI століття. Менші будинки повинні були чекати до кінця XVIІ століття. Скло зазвичай було дуже тонким і достатньо сірим та вирізалось з видутих дисків – кронгласу . Протягом XVI століття окреме віконне скло розміщувалось по діагоналі; а в XVIІ столітті виготовлялись великі стекла, які розміщувались в прямокутниках (Рис. 1. 2., Рис. 1. 3). Якщо вікна розкривалися, а це могли не всі, то це здійснювалося за допомогою залізних та дерев’яних віконних стулок, прикріплених петлями до кам’яних середників (Рис. 1. 4., Рис. 1. 5.). [38]

З винаходом в XVI столітті тонких тканин з'явилася можливість виробляти гардини. В основному шиті з тонкого газу  чи мусліну , вони захищали від прямих сонячних променів і «цікавих очей». Їх підвішували за допомогою гачків на металеві карнизи. Ці гардини зазвичай шилися в одне полотнище й стали вкрай популярні до 50-х років XVII століття (Рис. 1. 6.).

Спочатку вміли ткати тільки прості тканини. Але з часом з'явилися оксамит і парча насичених