Вікна та їх декорування в Англії в період з ХV по ХХ століття

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

ковзаючої рами підйомного вікна (Рис. 6. 1.) з’явилися два невеликі виступи – кронштейни, які посилили раму і підтримали більш важке скло. З 1851р. будівельники використовують більше скла, тому характерною рисою того часу були еркери з шикорою центральною підйомною рамою та двома вузькими вікнами по боках (Рис. 6. 2., Рис. 6. 3.). Пізніше деякі підйомні вікна стали виготовляти з використанням невеликого скла та товстих горбильків (Рис. 6. 4.), так щоб верхня ковзаюча рама притіняла сонячні бліки (Рис. 6. 5.), а під рамою встановлювався суцільний лист скла. З’явилася велика кількість віконної фурнітури (Рис. 6. 6, Рис. 6. 7., Рис. 6. 8, Рис. 6. 9.).

Стулкові вікна часто з свинцевим переплетом повертаються в моду в цей період. В більш скромних будинках стали часто використовувати вікна в готичному або тюдорівському стилі. У великих будинках декоративні візерунки поверх склепінчастих вікон відсікали частину сонячного світла, захищаючи інтер’єр і меблі від вигорання, жалюзі на під ємних вікнах слугували з такою ж ціллю. Ризиковані будівельники, що жадали застосувати готику, популяризовану книгою Джона Раскіна «Каміння Венеції» (1851), встановлювали підйомні чи стулкові вікна в прямокутні отвори, викладаючи арку з різнокольорової цегли. [54]

Вікторіанська епоха була складним періодом, в якому можна виділити декілька етапів. Історики сходяться на думці, що це був час надмірностей. Багатошаровий силует драпіровок, який став домінуючим в той період, відображав марнотратний характер вікторіанського інтер'єру (Рис. 6. 10). Як і в минулому, оформлення вікна часто складалося з чотирьох або п'яти шарів завіс (Рис. 6. 11.).

Деталі з використанням тканин і бахроми були однією з головних тенденцій епохи. Контрастна тканина часто застосовувалася по краях завіс і оборок. На зміну важким воланами прийшли бахрома і кісточки (Рис. 6. 12.). [32]

Мереживні тканини все частіше використовувалися для нижніх гардин і «скляних» фіранок. Машинне виробництво зробило ці тканини більш доступними для середнього класу. Мереживні або прозорі штори збиралися на мідних карнизах і вільно звисали вниз, або прикріплялися до віконної рами іншим карнизом по нижньому краю.

Відомі дизайнери того часу радили своїм клієнтам використовувати гардини на підкладці або з підкладочним матеріалом. Підкладка не тільки подовжувала шторам життя, але й дозволяла зберігати тепло й попереджала вицвітання предметів інтер’єра під сонячними промінням. [33]

На думку відомого дизайнера Джона Лоудона, штори не захищали від протягів, якщо не використовувався карнизний ламбрекен. Цей дерев’яний короб закривав верхню частину штор, яка могла пропускати холодне повітря. Карнизи тієї епохи були невеликими і не так багато прикрашалися, як в більш ранні періоди, однак вони по колишньому були позолочені й іноді прикрашалися латунними візерунками. [34]

Ламбрекени – варіант оформлення карниза – був популярний в епоху Ампіру та раннього Вікторіанства, але до кінця XIX століття вийшов із моди (Рис. 6. 13.). Ці громіздкі конструкції були занадто важкими для інтер'єрів того часу і затримували багато світла. Стали з'являтися нові візерунки тканин для віконних штор. Для створення м'яких хвиль і надання додаткового об’єму використовувалося все більше тканини. Так з'явилася австрійська штора з дрібними частими фестонами. Щоб вікно виглядало вишукано і елегантно, австрійську штору часто поєднували з гірляндою і ламбрекеном зі шлейфом. [35]

Рольштори, які тепер оснащуються пружинним механізмом, залишалися важливим видом віконних завіс, які створювали затишок і захищали від сонця. У цей період також стали набувати популярності дерев'яні горизонтальні жалюзі та ставні-жалюзі.

Противники надмірності Вікторіанського періоду виступали за простоту стилю і повернення до принципів готичної епохи. Ця група отримала назву «Естетичний рух», його засновником став Вільям Морріс. Він і його соратники, такі як Чарльз Істлейк, виступали проти задушливого, надмірно драпірованого інтер'єра Вікторіанскої епохи. Їх інтер'єри були прості і функціональні, а шпалери і тканини служили лише фоном для них.

Ідеї »Естетичного руху» переважали аж до кінця XIX століття, поки їм на зміну не прийшла нова течія, яка під впливом французького стилю знову ввела в моду драпірування, багато прикрашені карнизи, багатошарові штори й інші прикраси минулих епох. [36]

Висновки

Таблиця 1

Період, хроно-логічні рамки Форма віконного отвору Віконна рама Елементи декору вікна в інтер’єрі Мате-ріали Ко-льорова гама

Епоха Тюдо-рів і Якова (1485-1625) Квадрат-ний, закінчен-ня у вигляді трилисника або прикра-шався листяни-ми візе-

рунками. З ХVІ ст. – типові чотири-центрові арки, до кінця ХVІ ст. -прямо-

кутне завершен-ня вікна. Переважно незасклена, повністю відкрита, розділена рядом дерев’яних чи кам’яних середників, мають дерев’яні ставні. З ХVІ ст. – з середниками і поперечними брусами. Протягом ХVІ ст. – скло виготовляється з кронгласу і розміщується по діагоналі, отвори для скла зазвичай були ромбовидними, за розмірами трохи більшими за 5, 5-3 дюйма; з ХVІІ ст. – виготовляється великі стекла, що розміщувалися в прямокутних отворах. Гардини, гірлянди, ламбрекени. Тонкий газ, муслін, оксамит, парча, бавовня-ні тканини з трафа-ретним ма-люнком ручного набива-ння або розписа-ні рослин-ними і квітко-вими мотива-ми. Насиче-ні, багаті ко-льори.

Бароко (1625-1714) Великі за розміра-ми, більш високі та вузькі. Підтримується вертикальним стійками або середниками і поперечними брусами, до кінця періоду їх кількість і об’єм зменшились. Центральна стійка залишається масивною, в той час як інші елементи зменшуються