Військова терапія

17.Нечаев 3. А., Ревской А. К., Савицкий Г. Г. Синдром длительного сдавления. – Москва: Медицина, 1993. – 165 с.

18.Сумин С. А. Неотложные состояния. – М. : Фармацевтический мир, 2000. – 464 с.

19.Методичні розробки для аудиторної та позааудиторної підготовки студентів.

 

 

Загальні питання організації терапевтичної допомоги у воєнний час. Характеристика сучасної бойової терапевтичної патології. Санітарні втрати терапевтичного профілю. Медичне сортування на етапах надання першої лікарської та спеціалізованої терапевтичної допомоги ураженим при надзвичайних ситуаціях у мирний час.

Військово-польова терапія – медична дисципліна, що вивчає причини і механізми виникнення, клінічний перебіг, лікування і профілактику хворобливих процесів у внутрішніх органах, що розвиваються від дії зброї і під впливом особливостей праці і побуту військовослужбовців; розробляє і упроваджує в практику вдосконалені форми надання допомоги хворим і пораненим на етапах медичної евакуації.

Основні завдання військово-польової терапії:

• вивчення захворюваності особового складу військ як в умовах бойових дій, так і в умовах тилової служби;
• вивчення особливостей виникнення, клінічних проявів і перебігу захворювань серед військовослужбовців;
• вивчення етнології, ранньої діагностики, патогенезу, клініки, профілактики і лікування патологічних процесів, розвиток яких зв'язаний із застосуванням атомної, хімічної і бактеріологічної зброї, а також захворювань внутрішніх органів, обумовлених пораненням, дією вибухової хвилі, термічними опіками і обмороженням;
• розробка і впровадження в практику найбільш ефективних і доступних в умовах бойової обстановки заходів, направлених на зміцнення здоров'я особового складу озброєних сил, а також методів профілактики і лікування захворювань;
• розробка питань військово-лікарської експертизи, стосовно умов бойової діяльності військ; наукове обгрунтування і впровадження в практику найбільш досконалих форм надання терапевтичної допомоги (ураженим, хворим і пораненим) в діючій армії і на етапах медичної евакуації. Розробка питань військово-польової терапії проводиться на основі досягнень медичної науки, військової медицини з врахуванням сучасного стану військового мистецтва.

Основи військово-польової терапії. Військово-польова терапія, як одна з дисциплін військової медицини, вивчає теорію і практику організації терапевтичної допомоги, розвиток захворювань внутрішніх органів під час бойових дій, розробляє оптимальні методи лікування уражень терапевтичного профілю та соматичних хворих в умовах бойової обстановки.

 В умовах сучасної війни одномоментність виникнення масових санітарних втрат створює великі труднощі в організації терапевтичної допомоги. Змінюється структура санітарних втрат, значно збільшується питома вага бойової терапевтичної патології і комбінованих уражень. У зв’язку з цим, при розробці актуальних питань надання терапевтичної допомоги військово-польова терапія спирається на всебічне вивчення захворювань, що виникають внаслідок застосування бойових засобів ураження, і особливостей організації медичного забезпечення військ у сучасних бойових операціях.

Досвід медичного забезпечення локальних війн останніх десятиріч свідчить про переважання терапевтичної патології в структурі санітарних втрат. Так, втрати колишньої Радянської армії в Афганістані, що значною мірою були пов’язані із збільшенням інфекційної і нервово-психічної захворюваності, а також із ростом числа соматичних хвороб і переважанням серед патології хвороб органів дихання, шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи, склали 89% усіх санітарних втрат (у Великій Вітчизняній війні – 34, 2%).

Наявність у військових арсеналах ряду країн запасів ядерної, хімічної та інших видів зброї масового ураження, намагання інших держав володіти нею не дозволяють сьогодні повністю виключити ймовірність її застосування в локальних війнах. Необхідно враховувати, що і при використанні звичайної зброї, зокрема в диверсійних акціях, можливе руйнування об’єктів атомної енергетики, хімічних підприємств й транспортних ємностей із виникненням масових уражень населення і особового складу військ, забрудненням значних територій радіоактивними, токсичними хімічними речовинами як у зоні бойових дій, так і в тилових районах.

У таких ситуаціях бойова терапевтична патологія (БТП) буде мати такі особливості:

• масовість і одномоментність виникнення санітарних втрат;
• часто комбінований характер уражень;
• висока питома вага тяжких форм;
• швидкоплинність клінічної картини.

Отже, можна очікувати збільшення кількості потерпілих, які будуть потребувати надання невідкладної допомоги, зокрема, проведення заходів інтенсивної терапії і реанімації.

Оскільки бойова терапевтична патологія в мирний час зустрічається рідко, медичний персонал недостатньо ознайомлений з її проявами. У зв’язку з цим, збільшується значення чіткого знання лікарями та середнім медичним персоналом принципів організації терапевтичної допомоги на війні. Перш за все, важливо з’ясувати лікувально-евакуаційні характеристики різноманітних категорій хворих та уражених терапевтичного профілю, порядок їх сортування на етапах медичної евакуації з обов’язковим виділенням осіб, небезпечних для оточуючих, а також тих, хто потребує невідкладної допомоги у відповідних функціональних підрозділах, нетранспортабельних, легкопоранених. Принципи організації медичної допомоги та лікування уражених і хворих терапевтичного профілю ґрунтуються на єдиному розумінні етіології, патогенезу захворювань внутрішніх органів і клінічних форм бойової терапевтичної патології. Ці принципи однакові на всіх етапах медичної евакуації і забезпечуються єдиною медичною документацією, своєчасним проведенням лікувальних і профілактичних заходів.

Єдине розуміння патогенезу внутрішніх хвороб і бойової терапевтичної допомоги визначає і єдині загальні підходи до діагностики і лікування різних категорій потерпілих з бойовою терапевтичною травмою. Послідовність заходів терапевтичної допомоги послаблює або усуває недоліки етапного лікування – багатоетапність лікувально-діагностичного процесу. 

Основні завдання медичної служби Збройних Сил України воєнного часу, їх зміст та призначення.

Перед медичною службою Збройних Сил України на воєнний час сьогодні стоять наступні завдання:

1. Організація та проведення системи заходів з