Військова терапія

Предмет:

Військова справа

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

211

Мова:

Українська

Оцінка:

правило, шляхи медичної евакуації повинні відповідати шляхам підвозу військам різних матеріальних засобів. Сукупність шляхів медичної евакуації, розгорнутих на них етапів медичної евакуації, а також санітарно-транспортних засобів, що забезпечують угрупування військ, отримало назву евакуаційного напрямку. Для евакуації поранених і хворих застосовуються різні санітарно-транспортні засоби. У всіх випадках для евакуації поранених і хворих належить використовувати доступні в конкретній обстановці найбільш щадячі і швидкохідні засоби медичної евакуації. Найбільшими труднощами є евакуація поранених з поля бою, яка здійснюється за допомогою різних транспортних засобів та шляхом винесення. Винесення поранених здійснюється особовим складом підрозділів збору і евакуації, а також військовослужбовцями, які виділяються для цієї мети розпорядженням командирів частин і підрозділів. Для вивезення поранених з поля бою використовуються санітарні транспортери медичних пунктів батальйонів, підрозділів збору і евакуації медичних пунктів полків і окремого медичного батальйону, а також бронетранспортери і бойові машини піхоти, що може значно полегшити організацію евакуації під вогнем противника. Подальша евакуація поранених і хворих здійснюється на автомобільному санітарному транспорті, який в теперішній час являється основним засобом медичної евакуації від військових підрозділів до госпітальної бази. Поряд з цим в сучасних умовах збільшуються можливості щодо використання для евакуації поранених і хворих, починаючи з окремих медичних батальйонів і окремих медичних загонів, легких санітарних літаків і вертольотів, які не потребують великих злітно-посадочних смуг.

Транспортні засоби, які використовуються для евакуації поранених i хворих

Транспортер колісний ЛУАЗ-967М Транспортер малогабаритний гусеничний броньований ГТ-МУ Транспортер гусеничний снігоболотохідний ГТ-СМ Санітарна автомашина УАЗ-452А Санітарний автобус АС-66 Вантажний автомобіль ГАЗ-66, обладнаний уніфікованим санітарним обладнанням Вантажний автомобіль ЗІЛ-130, обладнаний уніфікованим санітарним обладнанням Евакуація поранених і хворих організується вищестоящим начальником медичної служби і здійснюється підлеглими йому транспортними засобами. Наприклад, начальник медичної служби дивізії направляє санітарний транспорт окремого медичного батальйону (окремого медичного загону) на медичні пункти полків для евакуації поранених і хворих в окремий медичний батальйон (окремий медичний загін). Такий порядок евакуації отримав назву “евакуація на себе”. Не виключена, можливість евакуації в тил своїми транспортними засобами, тобто “від себе”. Існує також можливість евакуації поранених і хворих за принципами: “евакуація на сусіда”, “евакуація за собою”, “евакуація через себе”. Перевага евакуації “на себе” перед іншими порядками її організації складається в тому, що старший начальник медичної служби, який направляє транспорт вперед, має можливість використовувати його більш ефективно у відповідності з обстановкою, а також краще ним маневрувати.

Особливості організації лікувально-евакуаційних заходів в осередку хімічого враження. Необхідно враховувати наступні особливості:

- одномоментне (при використанні противником швидкодіючих отруйних речовин) або тривале (отруйні речовини сповільненої дії) формування санітарних втрат в осередку;

- можливість виникнення при певних умовах комбінованих уражень особового складу;

- можливість вторинних уражень поранених i хворих, а також медичного персоналу в результаті десорбції отруйних речовин із зараженого одягу або спорядження евакуйованих хворих;

- необхідність надання медичної допомоги за невідкладними показаннями великій кількості уражених в короткі терміни.

Перша медична допомога пораненим i хворим в осередках ядерного i хімічного ураження надається у порядку само- i взаємодопомоги, а також особовим складом загонів ліквідації наслідків застосування противником засобів масового ураження. Санітарні інструктори і фельдшери із складу цих загонів безпосередньо керують заходами щодо надання першої медичної допомоги, надають її найбільш тяжкопораненим i тяжкохворим. Поранених і хворих потрібно вивозити (виносити) на незаражені ділянки місцевості у найкоротші терміни з дотриманням необхідних заходів захисту. Після надання пораненим i хворим першої медичної допомоги вони евакуюються на медичний пункт полку, в окремий медичний батальйон (окремий медичний загін). У разі неможливості швидкої евакуації поранених i хворих, які знаходяться на місцевості з високим рівнем радіації або зараженої отруйними речовинами, вони спочатку вивозяться (виносяться) за межі цієї місцевості, де i очікують подальшої евакуації.

Особливості організації лікувально-евакуаційних заходів в осередках біологічного ураження. Проведення заходів залежить від характеристики уражаючої дії використаних засобів. Важливим завданням медичної допомоги являється організація бактеріологічної розвідки i швидке індикація виду бактеріального засобу. Відразу ж після встановлення факту використання бактеріальних засобів проводиться екстрена неспецифічна профілактика особового складу. Після ідентифікації виду збудника організовується специфічна профілактика серед особового складу з проведенням, при необхідності запобіжних щеплень. При необхідності режиму обсервації або карантину медична служба здійснює нагляд за особовим складом з метою виявлення хворих i підозрілих на інфекційні захворювання, їх своєчасної ізоляції та госпіталізації.

Сучасна система лікувально-евакуаційних заходів (ЛЕЗ). Поняття та зміст ЛЕЗ. Головні етапи розвитку системи ЛЕЗ. Суть сучасної системи ЛЕЗ, її основоположні принципи. ЛЕЗ військ являють собою сукупність заходів по наданню медичної допомоги пораненим та хворим, їх евакуації та лікування. ЛЕЗ залежать від особливих умов ведення війни, тому вони досить різноманітні і визначаються двома осовними тенденціями в організації ЛЕЗ.

Перша характеризується прагненням організувати лікування поранених і хворих біля зони бойових дій (лікування на місці).

Друга – прагненням вивести або евакуювати з цієї зони велику частину поранених і хворих якомога далі. При цьому лікування на місці отримало широке використання в період становлення військ медицини, коли обмежені в чисельності армії використовували лінійні бойові порядки і кінець війни вирішувався в ході одного або декількох генеральних боїв, коли шляхи та засоби зв’язку були не досить досконалі, а методи лікування примітивні. Організація