Військова терапія

Під видом медичної допомоги розуміють певний перелік лікувально-профілактичних заходів, які проводяться при пораненнях i захворюваннях особовим складом військ та медичною службою на полі бою, в осередках масових санітарних втрат і на етапах медичної евакуації.

Конкретний вид медичної допомоги визначається місцем надання, підготовкою осіб, які її надають, та наявністю необхідного обладнання.

Пораненим та хворим надаються наступні види медичної допомоги: 1) перша медична допомога надається безпосередньо на місці поранення (ураження) або в найближчому укритті самими військовослужбовцями в порядку само- i взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, санітарами, водіями-санітарами та санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, що виділяються для рятувальних робіт в осередках масових уражень.

2) долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшерами батальйонів в безпосередній близькості від місця поранення на медичних пунктах батальйонів, які очолюються фельдшерами (при масових санітарних втратах і на медичному пункті полку).

3) перша лікарська допомога надається лікарями загальної практики на медичних пунктах полків, а також на медичних пунктах батальйонів (дивізіонів), які очолюють лікарі (часто в окремому медичному батальйоні або в окремому медичному загоні).

4) кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургами і терапевтами в окремих медичних батальйонах (ротах) дивізій, окремих медичних загонах, а також у медичних ротах бригад і деяких лікувальних установах фронту.

5) спеціалізована медична допомога і лікування надається лікарями-спеціалістами у госпітальних базах фронту та в тилових госпіталях Міністерства охорони здоров’я України.

Обсяг медичної допомоги – це сукупність лікувально-профілактичних заходів, якi проводяться пораненим i хворим на даному етапі медичної евакуації. Обсяг медичної допомоги i терміни лікування поранених і хворих залежать від умов бойової, тилової і медичної обстановки і встановлюються: для окремого медичного батальйону (окремого медичного загону) – начальником медичної служби армії (корпусу) ; для медичного пункту полку – начальником медичної служби дивізії.

Заходи першої медичної допомоги спрямовані на тимчасове усунення причин, які загрожують життю пораненого (хворого) у даний момент та попередження розвитку тяжких ускладнень. Вона включає наступні заходи: - витягнення поранених з бойових машин, важкодоступних місць, осередків пожеж із-під завалів;

- гасіння палаючого одягу i запалювальних сумішей, що попали на тіло;

- надягання протигазу при знаходженні на зараженій місцевості; - тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі;

- введення антидотів ураженим отруйними речовинами;

- усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові i можливих чужорідних тіл, фіксування язика при його западанні, введення повітропроводу;

- введення знеболюючих засобів за допомогою шприц-тюбика;

- накладання асептичної пов'язки на рану або опікову поверхню, а при

відкритому пневмотораксі – оклюзійної пов'язки із використанням прогумової обкладинки індивідуального перев’язувального пакету;

- іммобілізацію пошкоджених ділянок простими способами з використанням табельних i підручних засобів;

- часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри i дегазацію одягу, що прилягає до цих ділянок вмістом індивідуального протихімічного пакету;

- дачу антибіотиків, протиблювотних та інших лікарських засобів.

При наданні першої медичної допомоги в першу чергу використовуються індивідуальний перев’язувальний (протихімічний) пакет пораненого, засоби з його аптечки індивідуальної і тільки після цього – індивідуальні засоби того, хто надає допомогу і вміст сумки медичної військової і сумки санітара. Заходи долікарської допомоги – надаються з метою боротьби із небезпечними для життя наслідками поранення (захворювання) та попередження тяжких ускладнень. В доповнення до першої медичної допомоги вона включає:

- усунення асфіксії (введення повітропроводу, проведення штучної вентиляції легень за допомогою портативних апаратів, інгаляцію кисню та інше) ; - контроль за правильністю i доцільністю накладання джгута, накладання джгута при кровотечі, яка продовжується;

- накладання і виправлення неправильно накладених пов’язок; - повторне введення знеболюючих засобів, антидотів за показаннями, дачу антибіотиків; - покрашення транспортної іммобілізації за допомогою табельних i підручних засобів;

- введення серцево-судинних та інших лікарських засобів за показаннями;

- повторну часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри та дегазацію одягу, що прилягає до цих ділянок шкіри;

- зігрівання поранених i хворих, дачу гарячого чаю (за виключенням пораненим у живіт).

Заходи першої лікарської допомоги надаються з метою усунення або послаблення наслідків поранень (захворювань), які загрожують життю поранених i хворих, попередження розвитку ускладнень або зменшення їх тяжкості, а також підготовки тих, окремих поранених, до подальшої евакуації. Заходи першої лікарської допомоги по терміновості їх виконання розподіляються на дві групи:

1) невідкладні заходи;

2) заходи, виконання яких може бути відкладено.

Невідкладні заходи проводяться при станах, що загрожують життю поранених і хворих.

Вони включають:

- зупинку зовнішньої кровотечі (введення тампону у рану з накладанням шкірних швів, прошивання судин у рані, накладання затискувача на судину, що кровоточить, контроль за правильністю i доцільністю накладання джгута та накладання джгута при наявності показань) ;

- усунення гострої дихальної недостатності (відсмоктування слизу, блювотних мас i крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітропроводу, прошивання язика, відсічення або підшивання звисаючих лоскутів м'якого піднебіння i бокових відділів глотки, штучну вентиляцію легень, інгаляцію кисню, накладання оклюзійної пов'язки при відкритому пневмотораксі, інгаляцію парів етилового спирту при набряку легень, пункцію або торакоцентез при напруженому пневмотораксі) ;

- переливання крові і кровозамінників при тяжкому шоці та значній крововтраті;