Вміст біологічно-активних речовин у фолікулярній рідині та їх вплив на процеси запліднення ооцитів і розвиток ембріонів in vitrо при безплідності

Висока вірогідність того, що причиною підвищення інтенсивності перекисних процесів у ФР 3-й групи було збільшення концентрації супероксидного радикала. Про це свідчить зареєстроване підвищення активності СОД у 3, 8 рази, тому що активність цього ферменту безпосередньо залежить від концентрації супероксид-аніону.

Існує припущення, що СОД у сполученні з ферментами, що знешкоджують перекисні продукти (ГП, каталаза), є основною ферментною захисною системою, що попереджує дію супероксидного радикалу й інших активних форм кисню на клітину. Встановлено, що СОД у тканинах яєчника виявляється тільки в theca interna і в ФР. З усіх досліджених у ФР антиоксидантних ферментів тільки активність СОД була тісно пов'язана з відсотком запліднення ооцитів in vitro (r = – 0, 732). Більш того, вона також впливала на морфологію і дозрівання ооцитів – підвищення активності СОД у ФР супроводжувалося водночас збільшенням долі ооцитів з ознаками дегенерації (r = 0, 335), зменшенням кількості зрілих, морфологічно повноцінних ооцитів (r = – 0, 387). Але найбільш виразний кореляційний зв'язок був виявлений між активністю СОД і погіршенням морфології ембріонів (r = – 0, 809).

З огляду на подібну високу специфічність даного ферменту для ФР, а також виявлені зміни, можна припустити, що саме СОД відіграє головну роль у підтримці інтенсивності процесів ПОЛ в ФР на оптимальному рівні, але дія його не завжди ефективна і не захищає ооцит від впливу реактивних кисневих сполук.

Комплексне визначення активності СОД, концентрації GSH і МДА, співвідношення Pg E2/F2 у ФР може бути використане як методика, що дозволяє оцінити ступінь перекисних впливів на ооцит. Проведення запропонованого набору досліджень дає можливість прогнозувати здатність ооцитів до запліднення in vitro, розвиток морфологічно повноцінних ембріонів, придатних для переносу в порожнину матки при лікуванні безплідності в програмі ЗІВ. Використання цих методів у комплексі дозволить більш точно прогнозувати результати лікування і, можливо, збільшити ефективність лікування безплідності в програмі ЗІВ. Показники, що були досліджені в роботі, вигідно відрізняються від відомих тим, що вони можуть використовуватись безпосередньо після пункції фолікулів. Отже, вони можуть бути використані для більш раннього прогнозування ефективності лікування в програмі ЗІВ.

Ми пропонуємо дослідження активності СОД у ФР як експрес-метод визначення здатності ооцитів до запліднення in vitro. При виявленні підвищеної активності цього ферменту, нам здається доцільним рекомендувати застосування технології intracytoplasmic sperm injection (ICSI) навіть при відносно задовільних характеристиках сперми. Це дозволить уникнути додаткового впливу на ооцит реактивних кисневих сполук, що виробляють спермії при стандартній процедурі ЗІВ. Вагомим аргументом до застосування методу ICSI є дані про те, що в результаті впливу продуктів ПОЛ, в першу чергу, страждають біологічні мембрани. Стан клітинної стінки ооциту визначає успішний процес запліднення. Використання процедури ICSI в умовах, коли функціональна повноцінність клітинної стінки ооциту викликає сумніви, дозволить запобігти розвитку поліспермії і знизить вірогідність відсутності запліднення, обумовленого мембранним фактором. Варто нагадати, що процедура реінсеминації ооцитів in vitro, до якої доводиться звертатися у випадках з низьким відсотком запліднення, характеризується вкрай низькою ефективністю і високим ризиком поліспермії.

На нашу думку, профілактичне застосування процедури ICSI в таких випадках дозволить уникнути незадовільних результатів лабораторного етапу програми ЗІВ і, можливо, буде сприяти збільшенню ефективність лікування безплідності з використанням ДРТ.

Той факт, що в стимульованих циклах у програмі ЗІВ в порівнянні з фізіологічними циклами значно зростає інтенсивність процесів ПОЛ, свідчить про підвищену небезпеку впливу реактивних кисневих сполук на ооцити при лікуванні безплідності в програмі ЗІВ. З огляду на літературні дані про здатність ПОЛ безпосередньо впливати на ДНК клітини, ми вважаємо доцільним акцентувати увагу на випадках, коли виявляється значне підвищення інтенсивності процесів ПОЛ в ФР. Можливо, ця група хворих має потребу в більш пильному обстеженні і медико-генетичному консультуванні в випадках, коли вагітність наступила.

 

 

З метою підвищення ефективності лікування безплідності методом запліднення in vitro було проведене комплексне біохімічне дослідження фолікулярної рідини людини після стимуляції овуляції та в фізіологічних циклах, що дозволило уточнити деякі важливі аспекти, які впливають на результати лікування безплідності в програмі ЗІВ, і розробити ряд прогностичних критеріїв.

Встановлено, що в фолікулярній рідині, отриманій в програмі ЗІВ, інтенсивність процесів перекисного окислення ліпідів і синтезу Pg F2 значно перевищує відповідні показники у фолікулярній рідині пацієнток у фізіологічних циклах, що свідчить про вихід цих процесів у преовуляторному фолікулі при стимуляції суперовуляції за фізіологічні межі. Ці дані вказують на підвищену небезпеку впливу реактивних кисневих сполук на ооцити при лікуванні безплідності в програмі ЗІВ.

При зіставленні результатів виміру у фолікулярній рідині концентрації простагландинів, продуктів перекисного окислення ліпідів та активності антиоксидантних ферментних систем у стимульованих циклах встановлено, що вибір схеми стимуляції суперовуляції не впливає на досліджені показники.

Виявлено достовірний взаємозв'язок між станом процесів перекисного окислення ліпідів у фолікулярній рідині і здатністю ооцитів до запліднення in vitro. Підвищення інтенсивності процесів перекисного окислення ліпідів у фолікулярній рідині негативно впливає на морфологічні й, у великій мірі, функціональні характеристики ооцитів, що проявляється в тенденції до збільшення кількості клітин з ознаками деградації,