Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Внутрішня політика української держави у галузі охорони здоров’я та соціального захисту населення (квітень-грудень 1918 року)

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

управління сферою охорони здоров’я та соціального захисту, створивши для цього відповідне Міністерство. Особливістю процесу становлення місцевих органів охорони здоров’я та соціального захисту стала фактична реанімація губернських лікарських управлінь, санітарних рад, санітарних бюро колишньої Російської імперії. Виконання розпоряджень центральних органів у сфері опікування забезпечували місцеві самоврядування різних видів та губернські й повітові старости.

Завдяки тісній співпраці центральних органів влади, місцевих самоврядувань та громадських спілок в Українській державі вдалося зберегти мережу медичних, аптечних закладів, притулків. Попри всі труднощі внутрішнього життя, зовнішню нестабільність, вони продовжували обслуговувати пересічних громадян. Протягом весни-літа 1918 р. в Україні значно збільшилася мережа санаторно-курортних закладів, де змогли поправити своє здоров’я передусім покалічені та поранені учасники Першої світової війни; було започатковано планомірне наукове дослідження лікувальних місцевостей, закладено підвалини розвитку відомих в майбутньому курортів; створено фундамент вітчизняної хіміко-фармацевтичної галузі, здійснено заходи по врегулюванню цін на фармацевтичні препарати, поставлено на промислову основу вирощування лікарських рослин; започатковано розбудову підвалин власної судової медицини та медичної експертизи, сформовано їх теоретико-правову базу.
Загальнодержавного значення набула в Українській державі боротьба з епідемічними захворюваннями. Санітарному департаменту МНЗтаДО, місцевим самоврядуванням, наскільки це було можливе за умов одразу кількох пандемій – холери, “іспанки”, тифу, венеричних захворювань, взяти під контроль їх поширення, локалізувати та розпочати їх ліквідацію.
Опікування соціально незахищених груп дітей та дорослих в Українській державі було організовано за співпраці департаменту державного опікування, відділу опіки дітей МНЗтаДО, місцевих самоврядувань та громадських спілок, які зуміли загальмувати процес закриття притулків, богаділень, дитячих захистків та інших. Завдяки об’єднанню зусиль центральних та місцевих органів влади вдалося налагодити різнопланову допомогу інвалідам Першої світової війни.
За час гетьманування П. Скоропадського розпочалося організоване повернення на батьківщину українських військовополонених, які перебували в концентраційних таборах держав Четверного союзу. Держава забезпечила надання їм матеріальної та фінансової підтримки на час повернення до рідних домівок.
Важливим здобутком Гетьманату стало проведення реевакуації біженців з прифронтових регіонів України та іноземців, які опинилися на її території. Вона також здійснювалась за керівництва органів влади і фінансувалася з державного бюджету.
Досвід діяльності гетьманського уряду у сфері охорони здоров’я та соціальної опіки заслуговує на актуалізацію та подальші наукові дослідження. Перш за все, фундаментального вивчення потребують питання організації та напрямків діяльності різноманітних громадських, медичних та благодійних спілок, Українського товариства Червоного Хреста, проблеми біженців тощо.
 
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ АВТОРКОЮ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:
 
1. Жванко Л. М. Організація соціального захисту дітей в Україні за час правління Павла Скоропадського (29 квітня -14 грудня 1918 року) // Збірник наукових праць. Серія історія та географія/Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. – Харків, 1998. – Вип. 2. – С. 104-113.
2. Жванко Л. М. Становлення Міністерства народного здоров’я та державного опікування Української держави П. Скоропадського // Придніпровський науковий вісник. Гуманітарні науки. – Дніпропетровськ, 1998. – №93. – С. 79 90.
3. Жванко Л. М. Евакуація та соціальний захист українських військовополонених доби другого Гетьманату (травень-грудень 1918 р.) // Вісник Харківського державного політехнічного університету: Зб. наук. пр. – Харків, 1999. – Вип. 20. – С. 16-27.
4. Жванко Л. М. Всеукраїнські з’їзди діячів медицини доби Гетьманату (квітень – грудень 1918 р.) //Вісник Харківського державного політехнічного університету: Зб. наук. пр. – Харків, 1999. – Вип. 38. – С. 37-45.
5. Жванко Л. М. Доля біженців в Україні доби Гетьманату (квітень – грудень 1918р.) // Збірник наукових праць. Серія історія та географія/Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. – Харків, 1999. – Вип. 3. – С. 12-20.
6. Жванко Л. М. Гетьманат Павла Скоропадського: розбудова охорони здоров’я та соціального захисту // Наукові записки/ Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. – К., 1999. – Вип. 9. – С. 53-58.
7. Жванко Л. М. Становлення судової медицини та медичної експертизи в Українській державі // Право України. – 2001. – №2. – С. 124-127.
8. Жванко Л. М. Спроби відродження охорони здоров’я як чинник державотворення часів Гетьманату // Національна революція в Україні: правда і вигадки. Доповіді науково-теоретичної конференції. – Полтава, 1997. – С. 95-100.
9. Жванко Л. М. Біографії державних діячів періоду Національної революції 1917-1920 рр. як один з чинників патріотичного виховання студентів// Вестник Харьковского государственного политехнического университета. – Харьков, 1998. – Вып. 22. – С. 108-111.
10. Жванко Л. М. Окремі аспекти охорони здоров’я на Полтавщині за доби правління П. Скоропадського // Четверта Полтавська наукова конференція з історичного краєзнавства. Матеріали до 825-річчя з часу першої літописної згадки міста Полтави та 1100 річчя появи перших поселень на території. – Полтава, 1998. – С. 107-109.
 
АНОТАЦІЇ
 
Жванко Л. М. Внутрішня політика Української держави у галузі охорони здоров’я та соціального захисту населення (квітень-грудень 1918 р.) – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 01 – історія України. – Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2002.
Дисертація подає комплексний аналіз діяльності центральних та місцевих органів влади, самоврядувань різних рівнів, громадських спілок у сфері охорони здоров’я та опіки соціально незахищених верств населення. У роботі визначено пріоритети державної політики у справі організації медичного та фармацевтичного обслуговування населення, санаторно-курортного будівництва, боротьби з епідеміями, становлення судової експертизи, соціального захисту населення. Залучення до наукового обігу широкого кола джерел дало змогу спростувати думки радянської історіографії щодо нездатності гетьманського режиму проводити власну соціальну політику.
Ключові слова: охорона здоров’я, соціальний захист, Міністерство народного здоров’я та державного опікування, медицина, губернські лікарські управління, біженці, військовополонені.
Жванко Л. Н. Внутренняя политика Украинской державы в сфере здравоохранения и социальной защиты населения (апрель-декабрь 1918 года). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 01. – история Украины. – Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина, Харьков, 2002.
В диссертации показано, что среди прочих задач здравоохранение и социальная защита населения были в центре внимания Украинской державы. Необходимость реформирования отрасли обуславливалась той ситуацией, которую режим П. Скоропадского унаследовал от Российской империи и Украинской Центральной Рады. В короткие сроки в Украине были сформированы основные принципы и создана соответствующая законодательная база осуществления политики государства в сфере здравоохранения и опеки. Она исходила из преобладания общечеловеческих ценностей над классовыми, религиозными, национальными. Государство взяло на себя ответственность за медицинское обеспечение и социальную опеку наиболее незащищенных слоев населения через соответствующую сеть учреждений органов местного самоуправления. В то же время всемерно поощрялась частная инициатива при открытии лечебных заведений и учреждений опеки, сосуществование различных форм организации медицинского и социального обслуживания населения при централизированном государственном управлении сферой здравоохранения и опеки в целом. Эти функции возлагались на созданное впервые в истории Украины Министерство народного здоровья и государственной опеки.
Местными представительствами Министерства были признаны врачебные отделы губернских правлений бывшей Российской империи, переименованные в Губернские врачебные управления и реформированные соответственно к новым условиям жизни. Первичным звеном местной администрации в сфере здравоохранения стал институт врачей и фельдшеров уездов, врачей уездных городов. Шел процесс создания также вертикали органов санитарии: губернских, уездных, городских и волостных санитарных советов. Началось формирование местных государственных органов опеки.
Важное место в исследовании занимает анализ деятельности органов исполнительной власти и местного самоуправления, общественных организаций, направленной на обеспечение медицинского, санаторно-курортного, фармацевтического, санитарно-гигиенического обслуживания населения. За период правления гетмана П. Скоропадского в Украине было не только сохранено сеть медицинских, аптечных, курортных учреждений, но и сделаны конкретные шаги по её расширению. Кроме того удалось провести очередной набор учащихся в средние медицинские учебные заведения, оказать разнообразную поддержку медицинскому персоналу, а в ряде губерний погасить задолженность медикам по заработной плате. Украинская держава, несмотря на совокупность отрицательных факторов, смогла получить существенные результаты в ликвидации комплекса эпидемических заболеваний, заложить основы судебной медицины и медицинской экспертизы, химико-фармацевтической промышленности, научного исследования курортных местностей.
В диссертации анализируются основные формы опеки социально незащищенных слоев украинского общества, главным образом, жертв Первой мировой войны – военнопленных, детей-сирот, беженцев и др. Анализируется система организации помощи инвалидам войны, обеспечившая существенное улучшение их положения. Для них была открыта сеть санаторно-курортных учреждений, налажено трудоустройство и обучение. Очень сложно проходил процесс организации опеки детей-сирот. Поскольку в Российской империи они были на попечении разных благотворительных комитетов, связи с которыми были разорваны в 1917 г., значительное количество детских приютов осталось без средств к существованию. Органы власти Украинской державы, решая эту проблему, организовали передачу этих заведений в компетенцию местного самоуправления – земских и городских управ.
Гетманату удалось организовать два широкомасштабных процесса – реэвакуацию беженцев и возвращение на родину украинских военнопленных с концентрационных лагерей государств Четвертичного союза. Тем гражданам Украины, которые продолжали находиться в плену, была организована пересылка денег, продуктов, предметов первой необходимости.
Введение в научное обращение широкого круга источников сделало возможным опровергнуть ранее бытовавшие в историографии утверждения о неспособности гетманского режима проводить собственную социальную политику.
Ключевые слова: здравоохранение, социальная защита, Министерство народного здоровья и государственной опеки, медицина, губернские врачебные управления, беженцы, военнопленные.
 
Zhvanko L. M. Ukraine home policy in the sphere of public health and population social protection. (April -December of 1918) – Manuscript.
Academic degree dissertation of the candidate of historical sciences in 07. 00. 01 – History of Ukraine – V. N. Karazin Kharkiv national University, Kharkiv, 2002.
The dissertation gives a complex analysis of the activity of central and local organs of government, different levels self-government, voluntary organizations in the sphere of public health and protection of socially unprotected population groups. The priorities of government policy in the organization of medical and pharmaceutical service of population, sanatorium-resort construction, epidemic struggle, court examination formation, population social protection are determined in this work. The introduction into scientific circulation of a wide range of sources made it possible to disprove dogmatic postulates of traditional historiography regarding the disability of hetman regime to lead its own social policy.
Key words: public health, social protection, the Ministry of public health and government protection, medicine, province medical government, refugees, prisoners of war.
Фото Капча