Вплив різноманітних варіантів антигелікобактерної терапії на склад мікрофлори кишечнику у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки

Проведені дослідження мікробіоценозу товстого кишечнику в даній групі до лікування показали, що у 76 хворих (83, 5±3, 9%) були порушення різного ступеню, які характеризувалися кількісними і якісними змінами складу мікрофлори товстої кишки і лише у 15 хворих (16, 5±3, 9%) порушень не було виявлено, тобто вони мали еубіоз.

Розподіл хворих першої групи, які мали порушення, по підгрупах був наступним: 1-шу підгрупу склали 21 (27, 6±5, 1%) хворий, 2-гу – 42 (55, 3±5, 7%), 3-тю – 13 (17, 1±4, 3%). До проведення антигелікобактерної терапії у обстежених хворих патогенної флори.

Необхідно відмітити, що скарги на метеоризм та порушення стільця статистично вірогідно (р<0, 05) частіше пред'являли хворі третьої підгрупи, які мали виражені порушення мікробіоценозу товстого кишечнику.

Виявлені порушення в першу чергу характеризувалися якісними і кількісними змінами аеробного компоненту і дефіцитом анаеробного. Зміна аеробного компоненту, в основному, виявлялася в збільшенні більш 105 КУО кількості кишкових паличок зі слабкою ферментною активністю у 45 хворих (59, 2±5, 6%). Дефіцит анаеробного компоненту виявлявся в зменшенні менш 107 КУО кількості біфідобактерій – у 43 хворих (56, 6±5, 7%). Набагато рідше відзначалося збільшення більш 104 КУО кількості умовно-патогенних мікроорганізмів. З умовно-патогенних мікроорганізмів найбільше часто зустрічалася збільшена більш 104 КУО кількість клебсієли – у 8 (61, 5±5, 6%) хворих. Ізольовані порушення мікробіоценозу кишечнику були виявлені у 41 (53, 9±5, 7%) хворого, асоційовані – у 35 (46, 1±5, 7%).

У хворих першої групи нами була проаналізована можливість залежності виразності порушень у мікробному пейзажі кишечнику від статі та віку хворих, а також від характеру поразки слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Аналіз даних показав, що виразність порушень не залежить від статі і віку хворих та що виразність деструктивного процесу в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки не впливає на характер дисбіотичних порушень.

Таким чином, встановлено, що до початку лікування помірні порушення мали 55, 3±5, 7% хворих; другими по частоті були легкі порушення – 27, 6±5, 1% і тільки 17, 1±4, 3% хворих мали виражені порушення. Характерним з'явилася відсутність патогенної флори. Не відзначено статистично значимої залежності ступеню виразності порушень мікробіоценозу товстого кишечнику від статі, віку хворих та виразності деструктивного процесу в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.

Можна припустити, що порушення мікробного пейзажу кишечнику є наслідком персистенції гелікобактерної інфекції.

При дослідженні мікробного пейзажу товстого кишечнику через 7 діб після закінчення антигелікобактерної терапії кількість хворих, у яких був виявлений еубіоз (включаючи групу хворих, які мали еубіоз до лікування), збільшилася до 68 хворих (74, 7±4, 5%), порушення збереглися лише у 23 хворих (25, 3±4, 5%)  (рис. 1). Патогенна флора також не виділена.

 

Рис. 1. Стан мікробіоценозу кишечнику до та після антигелікобактерної терапії

Через 7 діб після антигелікобактерної терапії у 53 (69, 7±5, 3%) хворих першої групи була відзначена нормалізація початково порушеного мікробного пейзажу товстого кишечнику до еубіозу, що характеризувалося ростом облігатної флори (біфідобактерій, кишкової палички) і її якісною нормалізацією (зникнення гемолізуючих кишкових паличок і кишкових паличок зі слабкою ферментною активністю), а також спрощенням структури порушень – зменшенням кількості хворих що мали асоційовані порушення. У (28, 9%) хворих у мікробному пейзажі збереглися порушення: у цих хворих зосталися дефіцит і якісні зміни облігатної мікрофлори товстого кишечнику, але в більшості з них порушення хоча і збереглися, але в них малася позитивна динаміка: спрощувалася структура, нормалізувалися показники облігатної мікрофлори, знижувалися титри умовно-патогенної флори.

Тобто через 7 діб після антигелікобактерної терапії початково порушений стан мікрофлори кишечнику статистично вірогідно (р<0, 01) відновився до еубіозу у 53 хворих (69, 7±5, 3%), порушення збереглися (в рамках тієї ж підгрупи) – у 23 (30, 3±5, 3%).

Під впливом антигелікобактерної терапії у всіх хворих 1 підгрупи і у 32 (76, 2±6, 6%) – 2 підгрупи порушення мікробіоценозу товстого кишечнику відновилися до еубіозу. У 23 (30, 3%) хворих – збереглися порушення мікробного пейзажу товстого кишечнику тієї ж підгрупи: у всіх (13) хворих 3 підгрупи і у 10 (23, 8±6, 6%) – 2 підгрупи. Асоційовані порушення збереглися лише у 6 хворих. У 15 хворих, які мали до антигелікобактерної терапії еубіоз, він зберігся (табл. 1).

Дослідження мікробного пейзажу товстого кишечнику через 28 діб після закінчення антигелікобактерної терапії виявило подальше збільшення кількості хворих що мали еубіоз – 81 (89%), порушення мікробіоценозу збереглися лише у 10 хворих третьої підгрупи (11±3, 3%)  (рис. 1). Патогенна флора, стафілокок також виділені не були.

У 10 хворих помірні і у 3 хворих – виражені порушення мікробіоценозу товстого кишечнику відновилися до еубіозу. Збереглися тієї ж (третьої) підгрупи порушення мікробного пейзажу товстого кишечнику у 10 хворих. Асоційовані порушення збереглися лише у одного хворого.

Тобто через 28 діб після антигелікобактерної терапії: порушений мікробіоценоз товстого кишечнику відновився до еубіозу іще у 13 хворих (17, 1±7, 8).