Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вплив різноманітних варіантів антигелікобактерної терапії на склад мікрофлори кишечнику у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 

5±6, 8%) хворих мали порушення мікробного пейзажу кишечнику і 3 (12, 5%) – еубіоз. При дослідженні мікрофлори товстого кишечнику через 7 діб після лікування кількість хворих, у яких був виявлений еубіоз, статистично вірогідно (р<0, 05) збільшилася до 21 (87, 5%), її порушення збереглися лише у 3 хворих (12, 5±6, 8%), тобто початково порушений стан мікрофлори кишечнику статистично вірогідно відновився до еубіозу у 18 хворих (85, 7%), зберігся тієї ж підгрупи – у 3 (14, 3%), р< 0, 01. Дослідження мікробіоценозу товстого кишечнику через 28 діб після лікування виявило подальше збільшення кількості хворих, які мали еубіоз – 22 (91, 7±5, 8%), його порушення збереглися лише у 2 хворих (8, 3%). Під впливом схеми С через 28 діб після її закінчення відбулася статистично вірогідна (р<0, 01) нормалізація мікробного пейзажу кишечнику у 90, 5±6, 5% хворих, які мали його порушення до початку лікування і зменшення до 9, 5% кількості хворих у яких зосталися порушення мікробіоценозу після лікування. У 3 хворих як до, так і після антигелікобактерної терапії зберігався еубіоз.

Підгрупу Д склали 37 хворих: до проведення антигелікобактерної терапії 30 (81±6, 4%) хворих мали порушення мікробного пейзажу кишечнику і 7 (19%) – еубіоз. При дослідженні стану мікрофлори товстого кишечнику через 7 діб після лікування кількість хворих, у яких був виявлений еубіоз, збільшилася до 28 (75, 7%), порушення збереглися лише у 9 хворих (24, 3±7, 0%), тобто початково порушений стан мікрофлори кишечнику статистично вірогідно відновився до еубіозу у 21 хворого (70, 0±8, 4%), зберігся тієї ж підгрупи – у 9 (30, 0±8, 4%), р < 0, 01. Дослідження стану мікрофлори товстого кишечнику через 28 діб після лікування виявило подальше збільшення кількості хворих, які мали еубіоз – 35 (94, 6±3, 7%), порушення збереглися лише у 2 хворих (5, 4±3, 7%). Отже, через 28 діб після застосування схеми Д початково порушений стан мікрофлори кишечнику відновився до еубіозу іще у 7 хворих, відбулася статистично вірогідна нормалізація (р<0, 01) мікробного пейзажу кишечнику у 93, 3±4, 6% хворих, які початково мали його порушення і зменшення кількості хворих до 6, 7%, у яких зосталися порушення мікробіоценозу кишечнику після лікування. У 7 хворих як до, так і після антигелікобактерної терапії зберігався еубіоз.
Проведення потрійної антигелікобактерної терапії незалежно від застосовуваної схеми (розходження між ними статистично не вірогідні – р>0, 05) однаково впливає на початково порушений мікробіоценоз товстого кишечнику у хворих неускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, асоційованої з H. руlоrі.
Під її впливом у більшої частини хворих порушення відновлюються до еубіозу і лише у невеликої частини хворих зберігаються (рис. 2), при наявності до початку лікування еубіозу – стан мікробіоценозу кишечнику не погіршується, а якщо ж у мікробному пейзажі товстого кишечнику до лікування мало місце збільшення кількості умовно-патогенної мікрофлори, порушення здебільшого зберігалися, хоча в них спостерігалася позитивна динаміка.
Це вказує на необхідність диференційованого призначення антибактеріальних препаратів вхідних до складу схем антигелікобактерної терапії (по їх активності у відношенні виявленої умовно-патогенної флори).
Пацієнтам другої групи призначали антибактеріальні препарати, у складі схем антигелікобактерної терапії, з урахуванням виявлених порушень. Їхню комбінацію складали таким чином, щоб вони обоє були активні не тільки у відношенні H. Pylori, а й у відношенні виявленої умовно-патогенної мікрофлори товстого кишечнику: при наявності клебсієли призначали на протязі 7 діб омепразол по 20 мг 2 рази на добу, амоксицилін по 1000 мг 2 рази на добу і фуразолідон по 200 мг 2 рази на добу, при наявності протея – замість фурозолідону призначали кларитроміцин по 500 мг 2 рази на добу.
Порушення мікробіоценозу товстого кишечнику до лікування були представлені наявністю клебсієли у кількості більш 105 КУО у 19 (61, 3±8, 8%) хворих та протея у кількості більш 105 КУО у 12 (38, 7±8, 8%) хворих. До лікування ізольовані порушення виявлені у 8 (25, 8±7, 9%) хворих, асоційовані – у 23 (74, 2±7, 9%).
Через 7 діб після антигелікобактерної терапії в початково порушеному мікробіоценозі товстого кишечнику відбулася нормалізація облигатной мікрофлори у 67, 7±8, 5% хворих; у 24 (77, 4±7, 6%) хворих відбулося зменшення кількості умовно-патогенної мікрофлори (клебсієли і протея) на 1-2 порядки, з них у 58, 3% зменшення кількості умовно-патогенної мікрофлори здійснилося до меж нормальних показників. Також спростилася структура порушень – у 17 (73, 9%) хворих вони стали ізольованими.
Через 28 діб після лікування у 28 (90, 3%) хворих початково порушений мікробіоценоз товстого кишечнику статистично вірогідно (р<0, 05) відновився до еубіозу, порушення збереглися лише у 3 (9, 7%). У всіх хворих нормалізувалися показники облігатної мікрофлори товстого кишечнику і всі порушення стали ізольованими.
Таким чином, диференційований підхід до призначення комбінації антибактеріальних препаратів у складі схем антигелікобактерної терапії у хворих неускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, асоційованою з H. Pylori з порушенням мікробіоценозу товстого кишечнику, за рахунок збільшення кількості умовно-патогенної мікрофлори (клебсієли і протея), дозволяє впливати як на H. Pylori, так і на виділену умовно-патогенну мікрофлору. Це приводить до елімінації з макроорганізму не тільки H. Pylori, а і клебсієли і протея, що підтверджує необхідність і доцільність диференційованого застосування антибактеріальних препаратів у складі схем
Фото Капча