Вплив різноманітних варіантів антигелікобактерної терапії на склад мікрофлори кишечнику у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки

 

Рис. 2. Розподіл хворих з еубіозом до та після антигелікобактерної терапії, при лікуванні різними схемами

 

Таким чином, через 28 діб від закінчення курсу антигелікобактерної терапії у 86, 8±3, 9% хворих, які мали до лікування легкі та помірні порушення мікробного пейзажу товстого кишечнику, відбулася статистично вірогідна його нормалізація (р<0, 01). Тобто хворих з легкими і помірними порушеннями мікробіоценозу кишечнику виявлено не було. У 10 (13, 2%) хворих у мікробному пейзажі кишечнику збереглися дефіцит і якісні зміни облігатної мікрофлори та збільшена більш 104 КУО кількість умовно-патогенної мікрофлори. Однак в цих порушеннях була позитивна динаміка – зменшилися титри умовно-патогенної мікрофлори, порушення втратили асоційований характер. Також слід відзначити, що у хворих, які мали до початку лікування еубіоз, він зберігся після проведення антигелікобактерної терапії

Можна припустити, що антибактеріальні препарати, які входять до складу даної схеми антигелікобактерної терапії, не активні у відношенні цитробактеру, в наслідок чого і не відбулася його елімінація з організму. А можливо, збереження виражених змін у мікробіоценозі товстого кишечнику, зв'язано з не досягненням ерадикації H. Pylori, тобто з недостатньою активністю антибактеріального компоненту схеми у відношенні H. Pylori.

Проведені дослідження показали, що: 83, 5±3, 9% пацієнтів з неускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, асоційованою з H. Pylori мали до початку лікування порушення мікробіоценозу товстого кишечнику і найбільш часто ці порушення виявлялися кількісною і якісною зміною аеробного в сполученні з кількісною зміною анаеробного компонентів облігатної мікрофлори; після проведення антигелікобактерної терапії через 7 діб порушення мікробіоценозу товстого кишечнику зберігалися в 30, 3±5, 3%, а через 28 діб у 13, 2±3, 9% хворих, які мали їх до початку лікування. Ці розходження в показниках статистично вірогідні (р<0, 01), що є доказом відновлення початково порушеної мікробної рівноваги в товстому кишечнику в 86, 8±3, 9% випадків після проведення потрійної антигелікобактерної терапії; після проведення антигелікобактерної терапії кількісні порушення анаеробного і кількісно-якісні порушення аеробного компонентів облігатної мікрофлори товстого кишечнику не виявляються, а порушення зв'язані зі збільшенням кількості умовно-патогенної флори – незначно зменшуються, відзначається позитивна динаміка убік спрощення структури порушень; якщо у обстежених хворих до початку лікування спостерігався еубіоз, він зберігався і після проведення “потрійної” антигелікобактерної терапії.

Отримані нами результати дозволили припустити, що позитивна дія антигелікобактерної терапії на мікробіоценоз товстого кишечнику в більшій мірі залежить від антибактеріального компонента схем. Різні комбінації антибактеріальних препаратів, що входять до складу схем антигелікобактерної терапії, неоднаково впливають на мікрофлору кишечнику. Нами був проаналізований вплив кожної із використовуваних схем.

Підгрупу А склали 18 хворих: до проведення антигелікобактерної терапії 14 (77, 8±10, 0%) хворих мали порушення мікробного пейзажу кишечнику і 4 (22, 2%) – еубіоз. При дослідженні мікробного пейзажу кишечнику через 7 діб після лікування кількість хворих, у яких був виявлений еубіоз статистично вірогідно (р<0, 05) збільшилася до 11 (61, 1%), порушення збереглися лише у 7 хворих (38, 9±11, 8%), тобто початково порушений стан мікрофлори кишечнику відновився до еубіозу у 7 хворих (50, 0±13, 4%), зберігся тієї ж підгрупи – у 7 (50, 0±13, 4%). Дослідження мікробного пейзажу товстого кишечнику через 28 діб після лікування виявило статистично вірогідне (р<0, 05) подальше збільшення кількості хворих, які мали еубіоз – 13 (72, 2±10, 9%), порушення мікробіоценозу збереглися лише у 5 хворих (27, 8±10, 9%). Під впливом схеми А антигелікобактерної терапії через 28 діб після її закінчення відбулася нормалізація мікробного пейзажу товстого кишечнику у 64, 3±12, 8% хворих які мали його порушення до лікування і зменшення кількості хворих у яких зосталися порушення мікробіоценозу до 35, 7%. У 4 хворих як до, так і після антигелікобактерної терапії зберігався еубіоз.

Підгрупу В склали 12 хворих: до проведення антигелікобактерної терапії 11 (91, 7±8, 3%) хворих мали порушення мікробного пейзажу кишечнику і 1 (8, 3%) – еубіоз. При дослідженні мікробіоценозу кишечнику через 7 діб після лікування кількість хворих, у яких був виявлений еубіоз, статистично вірогідно (р<0, 05) збільшилася до 8 (66, 7%), порушення збереглися лише у 4 хворих (33, 3±14, 2%), тобто початково порушений стан мікрофлори кишечнику відновився до еубіозу у 7 хворих (63, 6±14, 5%), збереглися порушення тієї ж підгрупи – у 4 (36, 4±14, 5%). Дослідження мікробіоценозу товстого кишечнику через 28 діб після лікування виявило подальше статистично вірогідне (р<0, 01) збільшення кількості хворих, які мали еубіоз – 11 (91, 7±8, 3%), порушення збереглися лише у 1 хворого (8, 3%). Під впливом схеми В через 28 діб після її закінчення відбулася статистично вірогідна нормалізація мікробного пейзажу кишечнику у 90, 9±8, 7% хворих, які мали його порушення до початку лікування і зменшення до 9, 1% кількості хворих, у яких зосталися порушення мікробіоценозу, (р<0, 01). У 1 хворого як до, так і після антигелікобактерної терапії зберігався еубіоз.

Підгрупу С склали 24 хворих: до проведення антигелікобактерної терапії 21 (87,