Вплив шкідливих звичок на організм підлітка

Всупереч цим сумнівам, соціокультурна модель не втрачає свого впливу в Сполучених Штатах [24]. В даний час це чи не найбільша переважна стратегія. Вона застосовується і має велику сферу діяльності. Прикладами її служать рекламні та освітні підходи до проблеми водіння в нетверезому вигляді.

Соціокультурна модель застосовується для вирішення проблем, пов'язаних зі зловживанням алкоголем, але також є наріжним каменем у запобіганні багатьох проблем, пов'язаних з вживанням наркотиків. Як було зазначено вище, прикладом останнього може служити кампанія «Просто скажи: « Ні «, яка закликає всіх, особливо молодих, відмовитися від пропозиції спробувати наркотики. Іншим прикладом рекламної кампанії такого типу є Партнерство з Порятунку Америки від Наркотиків [24]. Ця кампанія, сфокусована на марихуані, кокаїні і крек, намагається знизити соціальну прийнятність вживання наркотиків у молоді і попереджає тих, хто вже вживає їх або тільки збирається спробувати, про небезпеки, пов'язаних з вживанням. Головним чином ця кампанія проводиться на телебаченні. Однак до теперішнього часу, їх ефективність документально не підтверджена. Крім того, ефективність цієї кампанії може бути знижена за рахунок того, що вона спрямована на молодь середнього та верхнього соціальних класів, які менше піддані цієї небезпеки. Єдиним основною відмінністю у застосуванні соціокультурної моделі до зловживання наркотиками, в порівнянні із зловживанням алкоголем, є те, що в першому випадку робиться спроба зробити нормою відсутність вживання взагалі, а в другому – сформувати розумні норми вживання.

Другою головною моделлю профілактики є популяризація споживчого підходу. Ця модель переважно вивчалася в контексті запобігання і зниження вживання алкоголю, хоча в останні роки вона стала поширюватися і на інші наркотичні засоби. Ця модель базується на статистичному вивченні вживання алкоголю у різних культурах. Першою роботою в цій галузі стало дослідження французького математика Саллі Лідерман в 50-х роках [24]. Вид моделі сильно змінився протягом наступного ряду років під впливом міжнародних досліджень.

Виділяють три основні положення цієї моделі. Перше полягає в тому, що відсоток сильно питущих людей від даного населення прямо залежить від середнього рівня споживання алкоголю в даному суспільстві. Тому кількість алкоголіків зростає в суспільстві, де росте вживання алкоголю. У зв'язку з цією залежністю можна передбачити, що зниження споживання алкоголю в даній культурі буде супроводжуватися зниженням числа хронічно хворих алкоголіків.

Друге положення полягає в тому, що збільшення сильного споживання алкоголю підвищує ймовірність виникнення пов'язаних з ним негативних наслідків в духовній, фізичній і соціальній сферах. Отже, як тільки середнє споживання алкоголю в суспільстві зростає, зростає кількість алкоголіків, і, відповідно, можна очікувати зростання таких несприятливих наслідків.

Суть третього утвердження в тому, що суспільство повинно намагатися зменшити негативні наслідки вживання алкоголю обмеженням його доступності. Стверджується, що обмеження доступності алкоголю, особливо шляхом підняття вартості спиртних напоїв, знизить споживання алкоголю, і, відповідно, пов'язані з ним наслідки. Інші шляхи – скорочення робочого дня барів та забігайлівок з алкогольними напоями, контроль над роздрібним продажем алкоголю, підняття вікового цензу для набувають спиртні напої.

Хоча ця модель докладно розглядає шляхи запобігання, вона також піддається критиці. Існує думка, згідно з яким ця модель цілком описова і не розкриває глибинних причин – чому люди п'ють або як середовище, в якій існує людина, впливає на його ставлення до спиртного. Проблема була розглянута більш докладно, і було відмічено, що модель повинна бути вдосконалена шляхом введення таких соціокультурних змінних, як навколишнє середовище. Також існує критика того, що «нормальні» питущі в соціальній групі можуть по-іншому реагувати на зусилля, спрямовані на зниження доступності алкоголю, ніж хронічні алкоголіки. Критика знову заснована на тому, що соціокультурні та психологічні змінні не включені до споживчого модель. Наприклад, відмінності між помірковано питущих і алкоголіками можуть стати вирішальними у спробах передбачити поведінку. Так, реакція алкоголіків на підвищення цін на алкоголь і інші заходи, спрямовані на зниження вживання алкоголю, менш передбачувана. У зв'язку з цим, можуть бути ситуації, в яких подібні заходи виявляться безрезультатними. Якщо, приміром, ціна на алкоголь виросте дуже сильно, то результат цього тут же виявиться в зростанні домашнього виробництва і розливу спиртних напоїв й загадковому іміджі, навколишньому вживання алкоголю. Як видно з вище сказаного, задача зниження середнього рівня вживанням алкоголю дуже складна.

Третя модель (забороняє) дуже проста сама по собі. Вона займає моральну позицію у вирішенні проблем використання різних речовин. Її суть у тому, що якщо немає вживання речовини, то, отже, і немає самої проблеми. Якщо людина вживає яку-небудь речовину, то це бачиться не як суспільна проблема, а продукт якогось вади людського характеру. Раз так, то мети забороняє моделі полягають:

• в забороні доступності
• в утриманні від використання.

Забороняє модель застосовується як до алкоголю, так і до наркотиків. Найбільш відоме втілення цієї моделі до алкоголю на практиці – сухий закон в США в 1921 – 1932 роках [24]. Тим не менш, ця модель більш застосовна щодо зловживання наркотиками. Протягом десятиліть існував сувору заборону на вживання наркотиків, головним чином, марихуани і героїну, а пізніше