Виховна робота: методологія, організація і методика

Предмет:

Військова справа

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

188

Мова:

Українська

Оцінка:

– центр виховного та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності і застосування військ. Саме тут знаходяться люди, зброя і бойова техніка, проводяться заняття з бойового вишколу і гуманітарної підготовки, здійснюється підготовка та забезпечується несення внутрішньої, вартової і гарнізонної служби, кується бойова готовність і боєздатність, вирішуються проблеми зміцнення військової дисципліни, правопорядку та морально-психологічного стану особового складу тощо. Тому, на нашу думку, будуть не зайвими ще деякі рекомендації й поради.

а). Способи вивчення динаміки громадської думки в підрозділі, прийому її формування.

Виховуючи окремого військовослужбовця, необхідно рахуватися і з психологією колективу. Громадська думка – це сукупність пануючих в колективі оціночних суджень по різноманітним подіям і явищам в житті суспільства, Збройних Сил, частини або підрозділу.

Громадська думка не тільки важливий компонент психології військового колективу, але і могутній регулятор внутріколективних відносин.

Ось чому для командира виключно важливо не тільки постійно відслідковувати громадську думку у своєму підрозділі по основним питання життєдіяльності, але і вміти впливати на процес її формування, придавати бажану спрямованість.

Накопичений у військах досвід підказує, що об’єктивна оцінка громадської думки вимагає дотримання певних методичних прийомів.

По-перше, вивчення громадської думки передбачає чітке визначення предмету по відношенні якого бажано вияснити думку колективу. В даному випадку мається на увазі, що думку неможливо вивчати взагалі. Вона завжди конкретна і стосується певного явища, проступку, майбутньої або минулої події.

По-друге, важливо визначити об’єкт вивчення. Відомо, що у будь-якому колективі є люди або групи людей, які користуються найбільшим авторитетом і впливом на оточуючих. Вже в силу цієї обставини саме їх оцінки і погляди частіше за все в найбільшій ступені відповідають колективній думці по питанню, яке нас цікавить. Тому знання думки цієї категорії військовослужбовців дозволить командиру правильно зорієнтуватися стосовно колективної думки підрозділу і відповідним чином відреагувати на неї.

Розпочати роботу щодо вияснення громадської думки підлеглих командиру доцільно з проведення бесід. При цьому в якості експерименту слід відібрати найбільш авторитетних в колективі військовослужбовців. Частіше за все це – сержанти, лідери мікрогруп військовослужбовців. Щоб забезпечити найбільшу ефективність необхідно поговорити з лідерами мікрогруп як позитивної, так і негативної орієнтації.

Методичні вимоги до організації таких бесід залишаються загальними: подолати настороженість і встановити нормальний психологічний контакт із співрозмовником; чітко сформулювати питання, які стосуються предмета розмови; уникати запитань, відповідь на які може поставити підлеглого у незручну ситуацію; уважно слухати відповіді і не нав’язувати свою точку зору на проблему; співставити позиції, які висловили співрозмовники, виявити співпадаючі моменти і протиріччя.

Бесіда може використовуватись для прогнозу можливої реакції колективу на той чи інший крок, який планує застосовувати командир. В цьому випадку в ході бесіди з підлеглими можна представити їх декілька варіантів вирішення проблеми та вислухати думку по кожному з них. Даний метод для невеликого підрозділу (взводу, роти) є найбільш доступний і прийнятний.

Опитування від бесіди відрізняється більш суворою процедурою проведення. Перш за все воно передбачає залучення всього особового складу підрозділу, вимагає спеціального опитувальника по колу проблем, які цікавлять командира. Цей метод дозволяє значно розширити коло питань, по яким може бути виявлена громадська думка. Опитування може проводитися або шляхом анкетування, або усно.

У тому випадку, коли командиру важливо отримати найбільш точне уявлення про громадську думку колективу, краще вдатися до анкетного опитування. При анкетуванні забезпечується анонімність джерела інформації і тому досягається більша відвертість відповідей на запитання, які мають особистісну значимість для тих, кого опитують. Крім того, використовуючи запитання, які дублюються в анкеті, командир завжди може домогтися більшої достовірності в оцінці громадської думки колективу.

Головна трудність, з якою може зіткнутися командир при використанні цього методу, полягає в необхідності розробки соціологічної анкети. Успішно справитися з цією задачею командиру допоможе додержання наступних правил:

По-перше, потрібно чітко уявляти, що ми хочемо взнати в результаті анкетування. Тому формулювання запитань і відповідей на них повинні бути зрозумілими, розрахованими на рівень підготовки військовослужбовців роти та не мати «подвійного смислу». Не потрібно також запитувати людей про банальні речі, на які відповідь очевидна.

По-друге, анкета повинна мати певну структуру. Інакше вона залишає дуже несприятливе враження. Хороша анкета обов’язково включає в себе наступні розділи: звернення до респондента, відомості про того, кого опитують, один або декілька блоків змістовних запитань і заключну частину (запрошення до більш розгорнутого висвітлення своїх думок, подяка за участь в дослідженні). Не потрібно прагнути до великої кількості запитань – на великі анкети дуже часто військовослужбовці не встигають у визначений час дати відповіді.

По-третє, потрібно передбачувати різні варіанти запитань: чергувати закриті (з обмеженою кількістю відповідей), напівзакриті та відкриті запитання, запитання у вигляді таблиць і переліку, складні і легкі запитання.

Командиру важливо пам’ятати, що вивчення громадської думки в підрозділі – це не самоціль, а необхідний елемент керівництва колективом. Вивчення повинно здійснюватися безперервно, супроводжуватись працею по наданню їй потрібного спрямування. З’ясувавши зміст громадської думки по тому чи іншому питанню, керівник оцінює її орієнтацію, вплив на службову діяльність особового складу, виконання поставлених завдань.

Якщо вона не сприяє досягненню наміченої мети, командиру нерідко приходиться проводити напружену роз’яснювальну роботу, домагаючись переорієнтації поглядів і уявлень військовослужбовців, які склалися. Для того, щоб