Висвітлення проблем історії церкви України-Русі (Православ'я давньоруського періоду) на сторінках журналу "Труды Киевской духовной академии"

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

 

ГУЗЕНКО Світлана Михайлівна

 

УДК 281. 9 (477) “653”+ 930. 1

 

ВИСВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМ ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ-РУСІ (ПРАВОСЛАВ’Я ДАВНЬОРУСЬКОГО ПЕРІОДУ) НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ “ТРУДЫ КИЕВСКОЙ ДУХОВНОЙ АКАДЕМИИ”

 

09. 00. 11 – релігієзнавство

 

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному Університеті “Києво-Могилянська Академія”.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент НІКІТЕНКО Надія Миколаївна (Завідуюча науково-методичним відділом Національного заповідника “Софія Київська” (м. Київ).

Офіційні опоненти: доктор історичних наук БРЕХУНЕНКО Віктор Анатолійович (вчений секретар Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України (м. Київ) кандидат історичних наук МАРГОЛІНА Ірина Євгенівна (провідний науковий співробітник Музею “Кирилівська церква” (м. Київ).

Провідна установа: Інститут історії України НАН України (м. Київ).

Захист відбудеться 1 березня 2002 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 161. 03 по захисту дисертацій в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

 

 

Актуальність проблеми. В час зростання суспільного інтересу до минулого України, відродження вітчизняної медієвістичної школи до першочергових наукових завдань відноситься відтворення особливостей розвитку історичної науки в Україні, осмислення ролі та значення наукових центрів, які діяли у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Велику роль у процесі інтенсивного накопичення фактичного матеріалу та оперативній постановці актуальних проблем історичного дослідження відігравала історична публіцистика як засіб найбільш мобільного й широкодоступного виходу наукової продукції. Саме на час інтенсивного розвитку історичної науки припадає видання першого українського церковно-історичного журналу “Труды Киевской Духовной Академии” (далі ТКДА), заснування якого зумовлювалося нагальною потребою у створенні в Україні власного наукового друкованого органу для оперативного висвітлення стану справ у церковно-історичній науці, визначення напрямів наукових пошуків, своєчасного поширення знань з історії Церкви серед широкого читацького загалу.

У вітчизняній історіографії, попри велику кількість досліджень з релігієзнавчої проблематики, вивчення і використання багатої наукової спадщини ТКДА являє собою наукову лакуну: численні матеріали з історії журналу дослідники обминають увагою, та й взагалі ґрунтовної історії ТКДА і його наукового доробку ще не написано. Необхідність такого дослідження зумовлена тим, що як російська, так і радянська історіографія розглядали історію Церкви в Україні в загальноросійському контексті без виявлення її етноконфесійної специфіки. Актуальність цієї проблеми обумовлена також потребою критичного засвоєння традиції та досвіду попередніх поколінь істориків, з’ясування феномену вітчизняної церковно-історичної школи.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконувалось у контексті наукових розробок кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська Академія” за темою “Історія Православної Церкви в Україні”, а також за темою “Спадщина Києво-Могилянської Академії”, що виконується однойменним науково-дослідним центром Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.

Мета дисертації полягає у визначенні внеску ТКДА у розвиток історичної науки і з’ясуванні його місця в українській історіографії, комплексному дослідженні його наукової спадщини з проблем історії давньоруської Церкви, виділенні в цій спадщині найцінніших елементів, важливих для сучасного релігієзнавства.

Загальною метою продиктовані й основні завдання, які автор розв’язує у процесі дослідження теми:

• Виявити основні проблеми історії давньоруської Церкви, що піднімалися вітчизняними та зарубіжними фахівцями.

• Окреслити коло важливих для сучасного релігієзнавства проблем з історії Православної Церкви давньоруського періоду, які стали предметом дослідження вчених-авторів ТКДА., виявити найважливіші з них щодо можливостей використання сучасною релігієзнавчою наукою.

• Показати значення вміщених на сторінках журналу матеріалів у розробці пріоритетних напрямів сучасних релігієзнавчих студій з історії християнізації Русі, зокрема: історичних передумов хрещення (доволодимирові хрещення язичників, місії апостола Андрія, Кирила і Мефодія) ; навернення князя Володимира і Русі; зносин Русі з християнським Сходом та Заходом.

• Визначити ступінь відображення на сторінках часопису основних досягнень української богословсько-історичної науки другої половини ХІХ – початку ХХ ст., котрі зберігають свою цінність для сучасних релігієзнавців у царині вивчення особливостей устрою та діяльності Церкви Київської Русі, що включає в себе проблему формування давньоруської церковної організації та церковно-політичної діяльності давньоруського вищого духовенства, його ролі у суспільно-політичному житті держави.

• Проаналізувати актуальність для сучасної науки публікацій часопису з питань формування сакрального середовища ранньохристиянського Києва.

• Окреслити місце ТКДА серед наукових установ гуманітарного профілю, що спеціалізувалися у вивченні історії вітчизняного Православ’я.

• З’ясувати склад авторів-дописувачів журналу ТКДА – провідних вчених того часу у галузі історії Православної Церкви часів Київської Русі та їх внесок у розробку актуальних питань історії вітчизняної Церкви.

• Визначити роль ТКДА у вивченні проблематики історії давньоруського Православ’я.

Об’єктом дослідження є публікації часопису, присвячені історії давньоруської Церкви, а предметом наукового аналізу виступає висвітлювана в них проблематика.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено діалектичний принцип історизму, який дозволяє вивчати суспільні явища, конкретні події і факти в їх динаміці. Із спеціально-наукових методів використовувалися історіографічний (аналіз сучасного стану проблеми), проблемно-тематичний (виокремлення та аналіз