Висвітлення проблем історії церкви України-Русі (Православ'я давньоруського періоду) на сторінках журналу "Труды Киевской духовной академии"

Неабиякий інтерес являють собою новітні праці українських вітчизняних релігієзнавців В. Брехуненка, А. Глушака, І. Марголіної, В. Рички, Є. Харьковщенка, Н. Шип, які розглядають найдавніший період релігійного і церковного життя в Україні.

Ще одну групу наукових праць становлять розробки, що безпосередньо торкаються розглядуваних у дисертації проблем. Дослідженням етапів утвердження християнства на наших землях займалися: В. Татищев, митрополити Макарій (Булгаков), Євгеній (Болховітінов), А. Шльоцер, Л. Мюллер, М. Брайчевський. Місію апостола Андрія вивчали: Є. Голубинський, В. Васильєвський, С. Петровський, В. Болотов, О. Седельников, А. Погодін, А. Кузьмін, І. Чичуров, М. Мур’янов, Г. Подскальський. Значення діяльності Кирила та Мефодія в рецепції християнства в Русі-Україні проаналізовано у працях Н. Нікольського. Обставини хрещення княгині Ольги вивчали Д. Багалій, Г. Литаврін, А. Назаренко.

Проблемам хрещення Русі-України приділена значна увага у студіях В. Васильєвського, В. Розена, О. Шахматова, С. Бєляєва, О. Рапова, А. Поппе.

Важливими для розуміння впливу західно- і східнохристиянської традиції в утвердженні християнства в Русі-Україні є наукові розробки М. Левченка, М. Приселкова, М. Тихомирова, Б. Рамма, В. Абрагама, Альтанера, А. Азовського, К. Горського, Н. Шашкевича, К. Добровольського, І. Домбровського, Б. Келара, В. Пашуто, Н. Щавлєвої.

Проблеми устрою та діяльності Церкви Русі-України вивчали, серед іншого, А. Шахматов, М. Приселков, А. Кузьмін, Н. Нікольський, Д. Лихачов, Б. Рибаков, Я. Щапов, М. Брайчевський, І. Морошкін, А. Будилович, Н. Шип, А. Поппе, В. Ричка.

Інтерес до київських старожитностей, проблем формування сакрального середовища Києва досліджуваного періоду виявили дослідники ХІХ – першої половини ХХ ст., праці яких мають здебільшого довідково-фактологічний характер: М. Берлинский, Є. Болховітінов, М. Максимович, М. Закревський, П. Лашкарьов, П. Лебединцев, К. Шероцький.

Наукові києвознавчі розробки радянського та пострадянського періодів зазвичай являють собою спеціальні праці, що торкаються проблем археології, історії архітектури та мистецтва, написів-графіті, що ллють світло на церковно-історичні питання. Цим питанням присвятили свої праці М. Каргер, Б. Рибаков, П. Толочко, В. Богусевич, Н. Нікітенко, І. Марголіна, Г. Івакін, І. Мовчан, Ю. Асєєв та ін.

Найважливішими дослідженнями з історіографії давньоруської Церкви є праці В. Астахова, Д. Багалія, О. Вайнштейна, В. Вебера, К. Гломозди, Е. Городецького, В. Iллерецкого, В. Сарбея, А. Сахарова.

Питання важливості історичної періодики у вітчизняній історіографії було поставлено В. Бекетовим Е. та Черновим, Л. Бєляєвою, Н. Варнеке, Я. Гореликом, Н. Дашкевичем, C. Дмитриєвим, Н. Дубровиним, А. Кияном, M. Мешковим та М. Сокуровою, О. Тодійчук, В. Матях.

Проблемам історії давньоруської Церкви велика увага приділялася в історичній періодиці. В Україні матеріали з цієї проблематики друкувалися у часописах “Киевская старина”, “Чтения в историческом обществе Нестора-летописца”, “Киевские епархиальные ведомости”. В них найбільшу увагу приділено церковній проблематиці XVI – XVIII ст. Повідомлення про історію давньоруської Церкви з’являлися фрагментарно і безсистемно. Більшість публікацій з даної тематики стосувалася київських церковних старожитностей і археології.

Деякі з названих видань вже стали предметом дослідження, щоправда, не з церковної тематики, а з історії України XVI – XVIII ст. Натомість поза увагою науковців залишилися публікації в ТКДА, в яких історія Церкви Київської Русі розглядалася значно ширше, у загальноєвропейському контексті, до того ж з аналізом конфесійних моментів, що зумовлювалось специфікою видання.

Слід зауважити, що до останнього часу друкованих праць, присвячених історії журналу ТКДА, а також історикам, які публікували свої наукові дослідження на його сторінках, майже зовсім не було. Однією з перших праць, присвячених історії журналу, та аналізу його місця в історії вітчизняної науки стала книга І. Королькова, яка є не лише своєрідним тематично-аналітичним оглядом ТКДА, її також можна розглядати як історію ТКДА за весь час їх існування.

Проте спеціальної праці, присвяченої аналізові численних публікацій часопису з історії Церкви Київської Русі немає, науковий доробок ТКДА, присвячений Православ’ю давньоруського періоду, не використаний належним чином, що зумовлює доцільність даних студій.

Джерельною базою дисертації передусім є комплекс друкованих та архівних матеріалів, дотичних історії Київської духовної академії, значна частина яких вводиться до наукового обігу вперше. Дослідження базується перш за все на ґрунтовному вивченні повного комплекту журналу ТКДА за 1861-1917 рр. Специфіка цього джерела полягає в тому, що журнал одночасно виступає як історіографічним, так і історичним джерелом.

Значний інтерес становлять матеріали про життя та наукову діяльність істориків, матеріали, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві та в Інституті рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України.

Щодо наукової спадщини учених, які публікувалися на сторінках ТКДА, то тут головним джерелом інформації були власні твори істориків, а також критико-бібліографічні огляди їхніх праць, здійснені пізнішими дослідниками.

Крім того, джерельна база дисертації включає:

- Вітчизняні літописи, а також інші пам’ятки давньоруської літератури: Лаврентіївський, Іпатіївський, Никонівський, Новгородський перший літописи, Літопис за Воскресенським списком, Рогожський літописець; “Слово про Закон і Благодать” митрополита Іларіона, Києво-Печерський Патерик. Зазначена група джерел містить документальний матеріал щодо суспільно-політичного, економічного і культурного життя давньоруської держави і Церкви, а також фіксує вузлові моменти проникнення християнства на терени нашої держави, появу і локалізацію найперших язичницьких капищ, християнських святинь, розвиток сакральної топографії християнського