Висвітлення проблем історії церкви України-Русі (Православ'я давньоруського періоду) на сторінках журналу "Труды Киевской духовной академии"

- Іноземні джерела. Серед візантійських джерел було використано твори, що належать перу патріарха Фотія, імператора Константина VII Багрянородного, істориків і царедворців Лева Диякона, Михаїла Пселла, які містять цінну інформацію щодо історії Київської Русі, проникнення на її терени християнства, русько-візантійських церковно-політичних взаємин. Східні джерела представлені відповідними повідомленнями арабського автора Ях’ї Антіохійського. З ряду західноєвропейських джерел було використано німецьку хроніку єпископа Титмара Мерзебурського, яка містить повідомлення про Київ початку ХІ ст., його сакральні споруди. Цінну інформацію повідомляють і пізньосередньовічні автори. Наприклад, польський історик Ян Длугош згадує про місію польських домініканців на Русі. Описи києво-руських храмів наводять архідиякон Павло Алеппський, німецькі мандрівники Мартин Груневег і Еріх Лясота.

- Сакральні споруди Києва давньоруської доби, серед яких Десятинна церква, Софія Київська, Золоті ворота, Києво-Печерський монастир, церква Спаса на Берестові, Кирилівська церква та ін. Дана група джерел дає можливість зрозуміти сакральну топографію стародавнього Києва, з’ясувати роль і місце київських святинь у становленні давньоруської держави і Церкви.

Отже, джерельна база означеної теми, зважаючи на її видову різноманітність та змістову насиченість, відкриває можливості для глибокого та різнобічного дослідження історіографічної проблематики давньоруської Церкви.

У другому розділі – “ТКДА як осередок церковно-історичної науки” – розглянуто комплекс питань, пов’язаних з заснуванням і виданням у Києві першого українського церковно-історичного журналу, визначенням його місця у дожовтневій українській історіографії та богословському релігієзнавстві. Дисертант вважав за доцільне дослідити ці питання на тлі загального історичного процесу, який відбувався в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Це дозволило зробити висновок про зародження і розвиток на цьому етапі української церковно-історичної думки, осередком якої стала Київська духовна академія. Саме цим автор пояснює появу на початку 60-х рр. ХІХ ст. такого унікального явища як часопис ТКДА

Далі розглянуто історію заснування журналу і процес вироблення його оригінальної концепції. Автор доводить, що академічна корпорація спочатку не наважувалася виступити з окремим самостійним журналом, а лише мала на меті видавати переклади творів Отців Східної і Західної Церков, а також і свої наукові праці у вигляді додатків до “Воскресного Чтения”. Але Синод не згодився на це, доручивши їй перекладати лише твори Отців і Вчителів Західної Церкви, давши новому журналу назву “Труды Киевской духовной Академии”.

Засновниками часопису було вирішено, що він поділятиметься на два головні розділи: перший складатимуть переклади Отців давньої Західної Церкви, у другому будуть розміщуватися наукові статті сучасних авторів. Річне видання журналу буде складатися з чотирьох книжок, кожна до 20 і більше друкованих аркушів, з окремою нумерацією сторінок для кожного розділу. В програмі також зазначалося, що редакція з подякою прийме статті від науковців з інших установ.

Більшість статей перших номерів журналу відзначається широтою наукових інтересів, через те ТКДА 1860 р нагадували радше наукову збірку, ніж науковий журнал.

З 1870 р. почалося друге десятиріччя існування ТКДА, яке збіглося з реорганізацією Київської духовної академії за новим статутом. Цей збіг справив великий вплив на характер та зміст статей академічного журналу протягом усього наступного часу.

Автор звертає увагу на те, що у ТКДА того часу стали друкувати у великих кількостях дисертації, написані на здобуття вчених ступенів: кандидата, магістра та доктора богослов’я, преміальні дослідження, а також академічні лекції, іноді й цілі курси з тієї чи іншої наукової дисципліни, що викладалася в Академії.

Окрім того, була ще одна вельми важлива обставина, що стала приводом для розміщення у журналі досліджень, яких не було в попередній період його існування. Маємо на увазі відкриття при Академії у 1873 р. Церковно-Археологічного Товариства, з приводу чого в ТКДА з’явилося багато цікавих повідомлень.

На третьому десятиріччі свого існування ТКДА, пройшовши певний шлях і набувши значного досвіду, повернулися до свого початкового ідеалу. Журнал, зберігши свій науково-академічний статус, став цікавішим, доступнішим, а тому і життєздатним. З 1879 р. в ТКДА, крім перекладів Отців Церкви, наукових досліджень і лекцій професорів та студентів Академії, було опубліковано чимало цікавих праць, написаних у популярній формі.

На основі вивчення повного тиражу журналу протягом всього часу його існування дисертантка доходить висновку, що особливе місце серед публікацій журналу посіли наукові розробки з історії давньоруської Церкви, котра була виділена його засновниками в окрему тему. Здебільшого розглядалися проблеми церковної історії. Узагальнюючи зміст статей з цієї проблематики, можна виокремити такі концептуальні питання:

1. Проблема християнізації Русі-України.

2. Устрій та діяльність Церкви Київської Русі.

3. Київські храми і монастирі у розбудові давньоруської держави і Церкви.

У третьому розділі – “Проблема християнізації Русі-України” – проаналізовано публікації часопису з проблематики хрещення Русі. У даній темі найбільшу питому вагу займають дослідження, де вивчаються питання: історичних передумов хрещення (доволодимирові хрещення язичників, місії апостола Андрія, Кирила і Мефодія) ; навернення князя Володимира і Русі; зносин Русі з християнським Сходом та Заходом.

Християнізація Русі-України в історичній школі Київської духовної академії розглядалася як один з найважливіших пунктів вітчизняної історії (в контексті тодішньої ідеології – історії Росії). Неоднозначність повідомлень у джерелах про події, пов’язані з цим процесом, не могли не спричинити розходження