Висвітлення проблем історії церкви України-Русі (Православ'я давньоруського періоду) на сторінках журналу "Труды Киевской духовной академии"

Автор прагнула зберегти об’єктивний підхід в аналізі наукового доробку журналу, який передбачає, зокрема, відмову від перенесення ідеологічних засад на оцінку подій і фактів історії. Натомість основна увага дисертанта звертається, насамперед, на конкретні результати, як позитивні, так і негативні, яких досягли історики за певний проміжок часу.

Наукова новизна Вперше у вітчизняній історіографії часопис ТКДА досліджується як важливе для сучасного релігієзнавства богословсько-історичне джерело, вивчаються головні аспекти історії давньоруської Церкви, висвітлені на сторінках цього провідного друкованого органу українських істориків Церкви другої половини ХІХ – початку ХХ ст., виявлена проблематика журналу у царині давньоруської церковної історії, дана оцінка його наукової спадщини у сучасному контексті. Аргументовано концепцію журналу щодо ключових проблем історії давньоруського Православ’я, доведено, що часопис відіграв важливу роль у вітчизняній історичній науці, сприяючи значному примноженню історико-релігієзнавчих знань. Доведено цінність публікацій часопису щодо можливостей їх використання у сучасних історико-релігієзнавчих студіях, особливо у галузі дослідження проблематики історії Православ’я давньоруського періоду. У праці вперше в історичній науці визначається роль та місце журналу ТКДА в українській дорадянській історіографії, розкривається наукова цінність його публікацій у розробці конкретних проблем історії Української Православної Церкви давньоруського періоду.

Автором обґрунтовано низку теоретичних положень, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:

• Публікації ТКДА з питань історії Православ’я давньоруського періоду представляють неабияку цінність для сучасної історичної та релігієзнавчої науки. Серед актуальних проблеми історії давньоруської Церкви, що піднімалися вітчизняними та зарубіжними фахівцями і які ґрунтовно розроблені на сторінках ТКДА можна виділити такі: церковно-політична історії Київської Русі, етапи утвердження християнства на наших землях, хрещення Русі, устрій та діяльність давньоруської Церкви, історія київських православних старожитностей та формування сакрального середовища стародавнього Києва.

• На основі вивчення повного тиражу журналу дисертанткою виявлено, що студії з історії Православ’я давньоруського періоду були виділені авторами ТКДА в окрему тему. Загалом за логікою дослідження дані публікації можна згрупувати за такими концептуальними питаннями: 1) проблема християнізації Русі; 2) устрій та діяльність Церкви Київської Русі; 3) київські храми і монастирі у розбудові давньоруської Церкви та держави.

• У розробці концепції християнізації Русі автори-дописувачі ТКДА центральне місце надали питанням: історичних передумов хрещення (доволодимирові хрещення язичників, місії апостола Андрія, Кирила і Мефодія) ; навернення князя Володимира і Русі; зносин Русі з християнським Сходом та Заходом. Важливий внесок у дослідження цієї теми зробили такі автори ТКДА, здебільшого професори Київської духовної академії як П. Знаменський, І. Лінніченко, В. Завитневич, А. Лук’яненко і особливо І. Малишевський. Їхні дослідження й донині зберігають цінність завдяки введенню у науковий обіг основних джерел та їх ґрунтовному аналізу.

• Чільне місце на сторінках ТКДА посіла проблематика устрою та діяльності Церкви Київської Русі, що включала в себе питання формування давньоруської церковної організації, а також церковно-політичної та суспільної діяльності давньоруських ієрархів. У вивчення концептуальної проблеми становлення давньоруської церковної організації помітний внесок зробив В. Калінніков, котрий у науковій дискусії про початкову організацію давньоруської Церкви, в котрій розглядалися лише візантійська чи римська форми, показав що стійкість общини і общинного самоуправління передвизначила і стійкість традиції ранньої Церкви на Русі. Низка великих концептуально позначених статей в ТКДА присвячена важливій проблемі церковно-політичної діяльності давньоруського вищого духовенства, його ролі у суспільно-політичному житті. Дисертантка зупиняється, зокрема, на працях Г. Маркевича та Ф Терновського. Дані автори вказують на те, що давньоруська Церква, прийнявши християнську віру з Візантії, запозичила в неї чин церковного богослужіння, закони та церковне управління, суд і разом з тим правила заміщення церковних посад. Хоча виборна система у Візантії, як зазначає Г. Маркевич, була сильно обмежена світською владою, тим не менше, принцип виборності утримувався, головним чином, на периферійних окраїнах імперії. Саме ці правила (Номоканон), як вважає автор, були прийняті для керівництва Руською Церквою і дали народу право брати участь в обранні священно- і церковнослужителів.

• Ґрунтовні дослідження історії ранньохристиянських святинь Києва – духовного осереддя давньоруської держави, яке здійснено на сторінках ТКДА Д. Слюсаревим, П. Глазуновим, М. Петровим, С. Голубєвим та іншими, дають надзвичайно цінний науковий матеріал для прослідковування етапів формування сакрального середовища стародавнього Києва. Авторами цих досліджень обґрунтовано концепцію, згідно з якою будівництво храмів і монастирів Києва тісно пов’язувалось з нагальними завданнями, що стояли перед Давньоруською державою.

• Авторкою дисертації доведено, що проблемам історії вітчизняної Церкви велика увага приділялася в історичній періодиці. В Україні матеріали з цієї проблематики друкувалися у часописах “Киевская старина”, “Чтения в историческом обществе Нестора-летописца”, “Киевские епархиальные ведомости”. В них найбільшу увагу приділено церковній проблематиці XVI – XVIII ст. Повідомлення про історію давньоруської Церкви з’являлися фрагментарно і безсистемно. Більшість публікацій з даної тематики стосувалася київських церковних старожитностей і археології. Деякі з названих видань вже стали предметом дослідження, щоправда, не з церковної тематики, а з історії України XVI – XVIII ст. Натомість поза увагою